13.Типи і еволюція економічних систем. Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.

Традиційна економ. система грунт. на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, натур.-общинних формах господарювання. застос. ручна, некваліфікована праця, примітивна техніка, слабо розвинена інрастуркт. ринку

Адмін-командна економ. система хар. тим, що всі ресурси належать державі, що здійснює централізоване управління економікою на всіх рівнях. ін.. елементи: хорстке директивне планування, контроль держави над економікою, пріоритет адмін. стимулів, монополізм виробників, неможливість економ. вибору, повна зайнятість та соц. захист.

Ринкова економіка вільної конкуренції – це економ. система, госп. д-сть якої базується на рівноправності всіх форм ласності та економ. ініціативи, свободи уч. підприємцької д-сті, вільному ціноутворенні та вільної конкуренції. Ознаки: приватна власність на всі види ресурсів; необмежена к-сть учасників ринку, конкуренція, доступність інфрм. про ринок, самостійність встановлення цін, стихійне ринкове регулювання економ. процесів.

Змішана економ. система – це сист. вільного підприємництва, економ. контроль з боку с-ства і прив. інститутів. Ознаки колективна, приватна і державна власність, взаємодія і зв*язок форм господарювання, держ регулюваня економіки, щодо стимулювання сукупної пропозиції і сукупного попиту, маркетингова ознака управління в-вом, соц.. спрямованість нац.. господарства.

Формалізаційний підхід був розроблений Марксом і Енгельсом і їхніми послідовниками. Розвиток суспільства ґрунтується на розвитку виробництва суспільних благ. Продуктивні сили у єдності з виробничими відносинами становить певний спосіб виробництва. Продуктивні сили визначають розвиток виробничих відносин, а виробничі відносини впливають на розвиток продуктивних сил. Продуктивні сили і виробничі відносини мають розвиватися одночасно, аби не гальмувати один одного. З розвитком відповідно соціально-економічні формації змінюються на більш прогресивні. Спосіб виробництва поєднуючись з політ. структурою суспільства утв. соц.-економічну формацію. Розрізняють такі їх типи: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, а в деяких країнах існував і первіснообщинний лад. Формалізаційний підхід містить кілька теорі серед яких виокремлюють певні стадіі.

Цивілізаційний підхід – при аналізі стану економічних систем дотримуються багато вимірності їх природньої еволюційної поступовості, відмови від класових оцінок змісту і цілей функціонування і розв. системи, пізнання стану системи на конкретному етапі її розвитку у єдності, взаємодії її економічних і соціокультурних складових, врахування зростання ролі людського фактора у розвитку суспільства, трактування світової історії як єдиного планетарного цілого. Не визначає класово формалізаційних детермінантів розвитку суспільства.

14. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення людей до певних речей як до своїх.

Власність – це належність речей, матеріальних і духовних цінностей, юридичне право на таку належність, економічні відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

Підсистеми власності: економічна власність( означає привласнення суб’єктами засобів виробництва, предметів споживання, послуг, не залежить від волі та свідомості людей) має дві сторони кількісну і якісну; юридичну власність( відображає реальні економічні відносини власності, є виявом волі певного класу і правовим оформленням цієї волі в юридичних акрах і нормах).

Аспекти прояву власності: соціальний( формування соціальних класів), політичний( вплив власності на політику держави), психологічний( відображає ставлення до чиєїсь, своєї, нічиєї речі), національний( відображає наявність суспільної власності, народних надбань). Суб’єкти власності – це носії відносин власності, ті кого стосується відносини володіння, користуванням та розпорядженням майном. Об’єкти - це все те, що є власністю, належить суб’єкту власності. Функції власності: 1.визначення цільової спрямованості виробництва, характеру розподілу, обміну споживання його результатів і доходів; 2.формування суспільної форми праці; 3.реалізація і узгодження системи економічних інтересів різних господарських суб’єктів; 4.визначення всього суспільного устрою виробництва соц. ієрархії, становлення людини в суспільстві.

Структура власності:1.правоволодіння; 2.правокористування; 3.праворозпорядження.

Типи власності:

1) суспільна, формами якої є

•державна (види: загальнодержавна, муніципальна)

•колективна (види:кооперативна, акціонерна, партнерська, власн. гром. органів)

2) приватна, торами якої є

•індивідуальна трудова (види: особиста, сімейна)

•індивідуальна нетрудова (види:монополістична, кооперативна, інд. з використ. найм. праці)

Окремою формою є змішана (види: держ-приват, держ-кооперат та ін.)