Методи вимірювання кров’яного тиску

Особо важливими у дослідженнях кровоточу є методи визначення тиску крові [2, с.158]. Кров’яний тиск – тиск крові на стінках кровоносних судин і камер серця, яке характеризує енергетичні властивості системи кровообігу. Якщо систему кровообігу вважати замкненою та знехтувати втратами енергії на подолання сил тертя та фільтраційні процеси, то до неї можна застосувати рівняння Бернуллі:

, (1.40)

або: , (1.41)

де - повний тиск, - статичний тиск, - гідростатичний тиск, - динамічний тиск, - густина крові, - лінійна швидкість кровотоку, - висота над флебостатичним рівнем правого передсердя.

Камери серця	Тиск, мм рт.ст.
	Систола	Діастола
Лівий шлуночок	120	4
Правий шлуночок	25	2

Пригадаємо зміст поняття флебостатичний тиск з фізіології. Як вам відомо, внутрисерцевий тиск передсердь та шлуночків серця (http://www.cvphysiology.com/Heart%20Disease/HD005.htm) значно відрізняється у фазах систоли і діастоли, а в тонкостінних передсердях воно також суттєво залежить від коливань внутригрудного тиску по фазах дихання, приймаючи іноді у фазі вдиху негативні значення. На початку діастоли, коли міокард (рис. 1.23+відео) розслаблений, заповнення камер серця кров’ю відбувається при мінімальному тискові в них, близькому до нуля. В період систоли передсердь відбувається незначне зростання тиску в них та в шлуночках серця. Тиск в правому передсерді, який в нормі не перевищує зазвичай 2-3 мм рт.ст., приймають за так званий флебостатичний рівень, по відношенню до якого оцінюють величину кров’яного тиску у венах та інших судинах великого кола кровообігу.

Енергія кров’яного тиску, створювана роботою серця, витрачається на:

1. Рух крові вздовж великого та малого кола кровообігу в полі сил тяжіння.

2. Н а подолання опору току крові у судинній системі.

Величина кров’яного тиску та динаміка його зміни залежать від ділянки серцево-судинної системи. Характерні його значення для судинного русла показані на рис. 1.28. Внутрисерцевий тиск неоднаковий в різних камерах серця і до того ж різко відрізняється за фазами систоли та діастоли (табл. 3).

Всі види вимірювання кров’яного тиску поділяють на:

• прямі,

• непрямі,

• посередні.

Пряме (інвазійне) вимірювання

Т ак звана пряма манометрія – здійснюється безпосередньо у судині або порожнині серця, куди уводиться катетер, який передає тиск на зовнішній вимірювальний прилад. Пряме вимірювання здійснюється практично у будь-яких ділянках серцево-судинної системи і є базовим методом, за яким перевіряють непрямі та посередні методи.

Переваги метода:	Недоліки метода:
можливість одночасного відбору проб крові або вводу лікарняних препаратів, висока точність вимірювань.	необхідність оперативного втручання, висока ступінь дезінфекції, а іноді й анестезії, можливі ускладнення.

Застосування (відео). Прямі вимірювання – єдиний засіб визначення кров’яного тиску у порожнинах серця та центральних судинах. Прямі вимірювання артеріального тиску в людини проводяться лише в експериментальних або дослідницьких цілях. Венозний тиск надійно вимірюється тільки прямими методами. Стійкі покази дають вимірювання, які виконуються у верхній та нижній порожніх венах, середнє динамічне значення яких називають центральним венозним тиском (ЦВТ). Капілярний тиск вимірюється в основному прямим методом у дослідницьких цілях – для розуміння процесів мікроциркуляції крові. Для реалізації метода використовують мікроканюлі (рис. 1.31) http://cardiolog.org/cardiohirurgia/108-ik/311-kontur-ik.html, які уводять за допомогою мікроскопа.