4.2.Згуртованість колективу

Можливості колективу як згуртованої групи у забезпеченні ефективності трудової діяльності досить великі. При вирішенні більшості задач, особливо складних, рішення яких вимагає різноманітних знань, навичок і участі багатьох людей, результати колективної діяльності набагато перевершують просту суму індивідуальних досягнень. Група більш продуктивна також у розробці найбільш плідних і обґрунтованих ідей, всебічній оцінці тих чи інших проектів, хоча при прийнятті рішень вона і буває схильна до підвищеного ризику. Це виявляється у тому, що група приймає більш ризиковані рішення, ніж рішення її окремих членів, що приймають їх самостійно, на свій страх і ризик. Вчені пояснюють цей феномен по-різному:

• конформістським тиском, який виявляється у тому, що окремі члени групи не насмілюються висловлювати свої погляди, які розходяться з вже викладеними думками (особливо позиціями групових лідерів і більшості), а також їх критикувати;

• почуттям переоцінки, завищенням своїх можливостей, що розвивається при інтенсивному груповому спілкуванні (завищене почуття "ми", що послаблює сприйняття ризику);

• взаємним "зараженням сміливістю". Цей ефект виникає в групових комунікаціях;

• притупленням чутливості до небезпек і застережень у результаті попереднього групового досвіду. Існування колективів є більш стійким, ніж положення окремих працівників. До того ж, групові невдачі, як правило, менш помітні і не сприймаються так гостро, як індивідуальні;

• широким поширенням думки (частіше помилкової), начебто при групових рішеннях відповідальність лягає на багатьох людей і частка особистої відповідальності є порівняно невеликою;

• впливом лідерів, особливо формальних керівників, що бачать свої головні функції в обов'язковому вселянні оптимізму і впевненості у досягнення мети. [27].

Згуртованість колективу виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукує її зберігати активність у групі і перешкоджає виходу з неї.

Згуртованість колективу обумовлена:

• тяжінням людей один до одного у пошуках допомоги або підтримки в процесі досягнення тих чи інших цілей;

• взаємними емоційними перевагами;

• розумінням колективу у забезпеченні тих чи інших гарантій. [21].

Високо згуртовані групи мають певні характеристики

Характеристиками групового мислення і групового тиску є:

1) ілюзія невразливості групи (члени групи схильні до переоцінки правильності своїх дій і у більшості випадків із захопленням сприймають ризиковані рішення);

2) безмежна віра в моральну правоту групових дій (члени групи переконані у моральній бездоганності своєї колективної поведінки та у непотрібності критичних оцінок з боку сторонніх);

3) ігнорування неприємної або неугодної інформації (інформація, що не узгоджується з груповими поглядами часто не приймається до уваги, а застереження не враховуються; наслідком цього є ігнорування необхідних змін);

4) негативна стереотипізація сторонніх (цілі, думки і досягнення зовнішніх конкурентів, як правило, трактуються як слабкі, невірні, ворожі.

5) самоцензура (окремі члени групи через побоювання порушення групової гармонії утримуються від висловлювання альтернативних точок зору і вираження власних інтересів);

6) ілюзія постійної єдності (через самоцензуру і сприйняття мовчання як "знаку згоди" при вирішенні проблем занадто швидко, без необхідного всебічного обговорення досягається зовнішній консенсус).[19, c. 29-32].

Висновок

У соціалістичному суспільстві людей пов'язують справді колективістські відносини, оскільки у них спільна власність, соціальні ідеали й діяльність. Солідарність трудящих і колективізм є ідеологією соціального суспільства, принципом життя. На мою думку, колектив виступає як засіб досягнення свободи розвитку особистості.

На цьому в педагогіці обгрунтовується принцип виховання в колективі і через колектив, згідно з яким колектив учнів є засобом виховання особистості. Творцями і розробниками педагогічної теорії колективу були А. Макаренко, Н. Крупська, пізніше В.А. Сухомлинський та ін

У сучасному розвиненому світі діє інший принцип - індивідуального успіху і конкуренції, хоча при цьому передбачається соціальну та психологічну взаємодію людей. На Заході в рамках соціології та соціальної психології глибоко розроблена теорія і практика міжособистісних відносин, внутрішньогрупової взаємодії. У Росії у зв'язку з мінливими соціальними умовами може змінитися колективістська концепція в педагогіці. До цих пір колективізм викликав суперечки і взаємну критику соціалістичного і західного світу. У нових умовах вітчизняна теорія колективістського виховання повинна відображати соціально-педагогічну реальність. Виховання слід розробляти не стільки на принципі колективізму, в основі якого лежить соціалістична ідеологія, скільки на принципі міжособистісного і міжгрупового взаємодії, спираючись на дані соціальної психології.[14]

З позицій останньої колектив - високорозвинена група з такими характеристиками, як згуртованість, цілеспрямованість, ціннісно-орієнтаційної єдності і пр. Педагогіка розуміє виховний колектив як об'єднання вихованців, життя і діяльність яких визначається соціально значущими цілями, органами самоврядування, а міжособистісні відносини є колективістськими, т . е. визначаються через відношення до спільної справи.

У цьому визначенні є чотири ознаки колективу вихованців, зазначені ще А. Макаренко: наявність соціально значущих цілей і діяльності, органів самоврядування і колективістські відносини. У психології групи розрізняються за різними ознаками. Для педагогіки має значення розподіл груп за рівнем розвитку: дифузні групи, асоціації, корпорації, колективи, - і за розміром: великі, малі. А. Макаренко виділяв первинні колективи 10-15 осіб, що знаходяться в безпосередньому контакті, і загальношкільні колективи. У теорії груп важливо знати поняття «группообразование», його варіант «коллективообразования», перетворення групи в колектив, а також «колективістська самовизначення» - ставлення до групи через групові ідеали, норми, цінності.

Відносини в колективі будуються, за А. Макаренка, на принципі відповідальної залежності. Колективістські відносини визначаються насамперед ставленням кожного до спільних цінностей, цілям і діяльності, вони проявляються у здатності кожного керувати і підкорятися в ім'я спільних справ. Це відносини переважно ділового співробітництва. Поряд з ними є відносини міжособистісні - це стосунки виборчого характеру, засновані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях, У вітчизняній науці та практиці пріоритет віддавався колективістським відносин і недооцінювалося багатство міжособистісних відносин. Це, а також ідеологічний постулат про підпорядкування особистості інтересам суспільства веде до негативних наслідків: конформності особистості, безініціативності, придушення індивідуальності. Це тим більше так, що в практиці менша частина груп учнів досягає високої стадії розвитку колективу.

Тому теорію і методику колективного виховання слід бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських відносин вчителю слід займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і вміння взаємодіяти, емпатію, культуруобщенія, взаємоповага, культуру міжособистісних відносин. Для цього потрібно використовувати не тільки педагогічні методи, але й психологічні, психотерапевтичні методики: рольові ігри, аналіз ситуацій, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу і знижує негативний ефект колективного виховання, що виявляється при його догматизації.[18]

Колектив (від лат. collectivus- збірний) - організована форма об'єднання людей на основі спільної соціально значущої діяльності. Немає людини, яка упродовж свого життя не входила б до складу багатьох колективів, які формуються та Існують у найрізноманітніших сферах життєдіяльності: виробничо-економічній (ланки, артілі, бригади, цехи тощо); соціальній (общини, громади, сходи); навчальній (клас, школа, гурток) і т. д. Без колективу неможливий процес соціалізації особистості. Колектив формує колективність як системну якість його учасників, яка проявляється у здатності до взаємоприйнятні, взаєморозуміння та взаємодії у процесі життєорганізації кожного.

Тривалий час в основі виховної доктрини радянської педагогіки лежало розуміння колективу як головної мети виховної роботи, основного засобу і форми досягнення цієї мети. Посилена увага до колективу як виховного чинника поряд з надмірною ідеологізацією виховної роботи зумовили орієнтацію її на усереднений продукт виховної системи - слухняного "гвинтика" загальнодержавного механізму, для якого "не личное главное, а сводки прошедшего дня". А оскільки особистісне переставало бути "головним", то підростаюча людина з відмінним від загальноприйнятого у колективі складу мисленням мала перспективу конфліктних стосунків із цим колективом.

Для колективу властива низка основних ознак:

1. Системна організація, уякій системотворчим чинником виступає загальноприйнята ціль, яка в учнівських колективах має суспільно значущу спрямованість і визначається відповідними державними актами.

2. Спільна особистісне значуща і суспільно корисна діяльність, пов'язана з навчанням, самовихованням, окремими видами фізичної праці, організацією спільнот корисного дозвілля.

3. Особлива структура, визначена відповідними статутами, згідно з кількісними і якісними ознаками певного колективу. Загальношкільний та класний колективи відрізнятимуться не лише за кількісними ознаками, а й якісними, що відповідним чином впливатиме на їхню структуру.

4. Як загальношкільний, так і класні учнівські колективи мають свої органи управління: загальні збори, учнівський комітет, раду колективу. Залежно від потреб та специфіки поставлених завдань створюються комісії, штаби, обираються уповноважені особи, які представляють інтереси колективу і в той час кожного його члена.

5. Для кожного колективу властива певна динаміка життя, яка визначається кількістю, якістю, масштабністю поставлених цілей і характером та повнотою їхнього виконання.[8].

Як загальношкільний, так і класні учнівські колективи виконують низку функцій:

- організації навчально-виховної, дозвільної діяльності учнів із метою розвитку їхніх нахилів та здібностей, підготовки до майбутнього повноцінного акме-періоду життя;

- формування досвіду спілкування, реалізації існуючих суспільних відносин, ділових стосунків, які передбачають вимогливість, відповідальність, контроль, взаємозалежність, взаємоповагу тощо;

- реалізації у процесі виховання моральної сутності особистості;

- виховання колективістських стосунківна основі взаємоприйняття членами учнівського колективу один одного, формування завдяки цьому гуманістичних якостей особистості;

- виконання ролі первинної референтної групи в умовах первинних ситуацій успіху членів колективу;

- коригування та регулювання поведінки та діяльності їх на основі загальноприйнятих у колективі норм. [9].

Список використаної літератури

1. Бех І. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості // Дир. шк. – 2002. – № 6 (лют.). – С. 8-11

2. Бєлухін Д.А. Основи особистісно - орієнтованої педагогіки. / Д. А. Бєлухін - М., 1996, С.350

3. Бучківська Б.В. В.О.Сухомлинський про вплив дитячого колективу на особистість // Педагогіка і психологія. – 1999. – №4. – С. 142-149.

4. Виготський Л.С Етюди з історії поведінки. / Л. С. Виготський - М., Под ред. В. В. Давидова, Педагогіка-Прес 1993. C.224

5. Волкова Н.П. Педагогіка для студентів вищих навч. закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – С. 567.

6. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К.: Вища шк.., 1995. – С. 168.

7. Головань Н.О. Роль відчуження у формуванні індивідуальності підлітків та юнаків// Псих. респ. наук – метод. сб. – 1990, c. 35.

8. Донцов А.Й. Психология коллектива. М.: Изд-во МГУ,.1984. – с.156

9. Ільїн Є.М. Шлях до учня / Е.Н. Ільїн. «Академія». М.,1988 - 440 с

10. Кабуш В. Т. Відкриті виховні системи, проблеми та шляхи вирішення. / В.Т.Кабуш - Мінськ, Видавництво Стереотип. 1995. С.219

11. Капотів В.М. Введення в загальну теорію розвитку особистості. / В. М. Капотом - К.: Каравела М., 1991. С.456

12. Каракоескій В.А. Виховання? Виховання ... Виховання! Теорія і практика шкільних виховних систем. / В. А. Каракоевскій - вид. центр ВЛАДОС М., 1996 с. 246

13. Кондрашова Л. Формуючий потенціал навчання у вищій педагогічній школі // Рідна школа. – 2005. – № 8. – С. 12-15.

14. Коротов В.М. Розвиток виховних функцій колектива. М., "Педагогіка", 1974. - 326с.

15. Макаренко А.С. Колектив як знаряддя виховання // Сільська школа України. – 2004. – №10. –С150-152,430.

16. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 250 с.

17. Матвієнко О.В Особистість у системі колективних відносин //, Виховання школярів – К., 2005 с. 104-123

18. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-є видання, доповнене, 2001р. – К.: Педагогічна думка – 516 с.

19. Молчан О. Дозвілля як важливий фактор соціально-культурної реабілітації молодих інвалідів // Рідна школа. – 2002. – № 2. – С. 29-32.

20. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу. – Київ, : „Радянська школа”,1971.- 310с.

21. Трухін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

22. Філонов Г.Н. Виховання особистості школяра. - М .: Педагогіка, 1985. - 224 с.

23. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих пед. закладів освіти. – К. : Видавничий центр „Академія”, 2001. – С.410

24. Фрідман Л.М., Волков К.Н. Психологічна наука - вчителю. - М .: Просвіта, 1985. - 224с.

25. Шевандрин Н.І. Соціальна психологія в освіті / Н.І. Шевандрин. Концептуальні та прикладні основи соціальної психології. - М., Владос,1995 с. 436

26. Шилова М.І. Вчителю про вихованість школяра. / М. І. Шилова - М., Владос, 1990. С. 187

27. Яременко Н.В. Самостійна робота студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни "Дозвіллєзнавство": Навчально-методичний посібник. – 2-е вид., стереотипне. – Біла Церква, 2003. – 153 с.

Додаток 1

Опитування

Опитування проводилось закрито. Опитуванні були з Васильківського району. Було представлено 2 питання. Люди, які приймали участь у опитуванні могли вибрати лише одну відповідь яку вони вважають правильною.

Мета опитування: дізнатись, чи влаштовує особу, той колектив, в якому вона працює. І яка саму основна риса характеру повинна бути в колективі, для його розвитку.

Такі питання були у опитування:

1. На вашу думку, характеристикою колективу, що свідчить про рівень його розвитку є:

• Внутрішньоколективна згуртованість

• Інтелектуальний рівень колективу

• Соціально-демографічний поділ

• Ціннісно-орієнтаційна поведінка

2. Мій колектив: який він?

• „Сипучий пісок”, тобто усі разом і водночас кожний сам по собі. Немає зв’язку між людьми

• „М'яка глина”, тобто стосунки у такому колективі загалом доброзичливі, проте не скажеш, що тут панує взаємодопомога

• „Мерехтливий маяк”, тобто завдяки окремим учасникам колектив тримається разом і діє як єдине ціле

• „Палаючий факел”, тобто це живе полум’я, пальним для якого є міцна дружба, єдина воля, чудове взаєморозуміння, ділова співпраця і відповідальність не лише за себе, але й за весь колектив

Соціально-демографічний поділ - це статистичні параметри таких явищ, як стать, вік, сімейній стан, місце народження, місце проживання в даній місцевості.

Кількість людей, які взяли участь у опитуванні :172

Кількість людей, які взяли участь у опитуванні: 120

Висновок з опитування

Судячи з 1 питання опитування, найбільш свідчить про розвиток колективу саме характеристика внутрішньо колективна згуртованість (94, 54,7%), за нею інтелектуальний рівень колективу (46, 26,7%). Тобто багато людей опираються на інтелектуальний рівень, який може сприяти розвитку колективу. Потім ціннісно-орієнтаційна поведінка (23, 13,4%) , тобто на 3 місці, те, що можна назвати одинакові погляди на будь-які предмети, однакова оцінка на якийсь предмет чи явище. І найменше голосів із 172 набрав соціально-демографічний поділ(9, 5,2%) , тобто більше опитуваних не вважають, що вік, стать, сімейній стан, місце народження, місце проживання, соціальний статус не впливає на розвиток колективу.

Судячи з 2 питання, у більшості людей з опитуваних «Палаючий факел»(38, 31,7%) , тобто тобто це живе полум’я, пальним для якого є міцна дружба, єдина воля, чудове взаєморозуміння, ділова співпраця і відповідальність не лише за себе, але й за весь колектив. Тут кожний готовий прийти на допомогу іншим, вислухати і зрозуміти товариша, працювати на благо усієї групи. Потім у 35 опитаний тип колективу «М’яка глина» (35, 29,3%) , тобто тобто стосунки у такому колективі загалом доброзичливі, проте не скажеш, що тут панує взаємодопомога. Можна сказати, що одна людина вважатиметься лідером цього угруповання, і такими будуть і взаємовідносини і встановляться у ньому. Потім іде тип колективу «Сипучий пісок»(25, 20,8%) , тобто усі разом і водночас кожний сам по собі. Немає зв’язку між людьми. Такий тип колективу зустрічається доволі часто. Взаємовідносини людей у ньому дійсно нагадують пісок, зібраний у пригорщу: начебто усі піщинки разом і водночас окремі одна від одної. Повіє вітер - і пісок розлетиться, поки хто-небудь знову не збере його докупи, так і в такому колективі. Ніщо їх не згуртовує: ані спільна мета, ані уподобання, ані симпатії одне до одного. У такому колективі немає лідера, до чиєї думки прислухалася б решта осіб. І останній тип колективу, за якого опитувані проголосували найменше – це «Мерехтливий маяк»(22, 18,3%), тобто завдяки окремим учасникам колектив тримається разом і діє як єдине ціле. Отже, у колективі такого типу переважає бажання усе робити спільно, підтримувати одне одного. Група помітно відрізняється се ред інших своєю індивідуальністю. Проте в ній недостатньо проявляються ініціатива наполегливість щодо досягнення поставленої мети.

Колектив – це не застигла структура, він постійно розвивається, проходячи певні стадії. Динаміка розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої – рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.