Висновки

Європа із створенням і активним розширенням Європейського союзу стала на невідворотний шлях інтеграції всіх галузей країн-членів у єдине ціле. Поряд з економічною, політичною, виробничою сферами, це ж саме стосується і галузі забезпечення інформаційної безпеки. Це є невідворотнім явищем, адже із збільшенням числа транснаціональних корпорацій, збільшує необхідність у створені міжнаціональних інформаційних потоків, які відповідно попадають у значно більшу зону ризику. Тому виникає необхідність більш чіткому врегулюванні організації інформаційної безпеки так, щоб при цьому не постраждала інформаційна безпека країни і в той же час не обмежувалися права на обмін чи конфіденційну інформацію громадян чи підприємств. Саме тому, до таких питань потрібно застосовувати системний підхід, розглядати інформаційну безпеку держави як функцію від прийнятих правових, організаційних, технічних, воєнних чи інших заходів, що безпосередньо чи якимось іншим чином впливають на стан інформаційної безпеки держави.

Ми розглянули основні аспекти організації систем захисту інформації у Німеччині, Великобританії і Франції. Найстарішою і найконсервативнішою є організація інформаційної безпеки у Великобританії, через що там більше уваги приділяється захисту державної таємниці ніж конфіденційної інформації громадян. У Франції більш прогресивна система захисту інформації, що проявляється перед усім у активній співпраці державних органів безпеки із громадянами і підприємствами. Усі великі організації у Франції мають власні структурні підрозділи, які займаються суто забезпеченням інформаційної безпеки. Щодо Німеччини, то потрібно зазначити, що організація захисту інформації у цій країні вважається чи не найдосконалішою. Зокрема дуже давню традицію тут має боротьба із промисловим шпіонажем і недобросовісною конкуренцією, тому зараз навіть у невеликих підприємств є хоча б одна людина, або цілий відділ, який займається цим питанням. Також в Німеччині вдалося не лише прописати в законі, але й добре організувати захист персональних даних.

Як ми бачимо система захисту інформації у кожної з цих країн сформувалася з врахуванням політичного і територіального устрою, традицій, економічних особливостей цих країн. Інші аспекти, спільні і відмінні особливості систем захисту інформації у цих країнах ми можемо виразити у вигляді наступної таблиці:

Табл.2. Порівняльна характеристика систем захисту інформації розглянутих країн.

	Великобританія	Франція	Німеччина
Основний контроль за інформаційною безпекою здійснює	Уряд	Президент	Федеральний канцлер
Структура органів захисту інформації	Жорстка структура. Підпорядковуються виключно державі і лише в її цілях.	Поряд із державними органами існують і недержавні організації.	Поряд із державною системою існує система незалежних уповноважених, які підкоряються державі.
Служби безпеки на місцях	СБ на промислових, торгових фірмах, в сфері оборонної промисловості, приватні СБ. Основний напрямок роботи – виявлення недобросовісної конкуренції, промисловий шпіонаж і контр шпіонаж.	На державному рівні створюються служби по боротьбі з із злочинами. В кожному поліцейському регіональному управлінні створюється відділ по боротьбі зі злочинами.	На підприємствах створюються служби, які протидіють промисловому шпіонажу.
Правове забезпечення захисту інформації	«Закон про державні документи» – є частково обмежений на роботі із секретними документами. «Закон про державну таємницю» – відповідальність за розголошення таємниці. Нерозголошення комерційної таємниці фіксується в договірних документах.	Немає спеціалізованого законодавства, що стосується захисту інформації. Захист державної таємниці здійснюється статтями кримінального кодексу. Комерційна таємниця захищається статтями кримінального, трудового і громадянського кодексів.	Особлива увага приділяється захисту персональних даних – Федеральний акт про захист даних.