2.3. Фізіолого-гігієнічні характеристики одягу та захисних пристроїв

Від того, як одягнутий і оснащений рятувальник, може залежати успішність його дій, життя постраждалих чи самого фахівця. До останнього часу робочий одяг рятувальника складався з комплекту однострою, який нічим не відрізнявся від зразків військового одягу. З урахуванням світового досвіду оснащення аварійно-рятувальних підрозділів в МНС України розроблено та введено нові зразки літнього та зимового форменого робочого одягу. Костюми відповідають вимогам безпеки і відрізняються універсальністю при використанні у високій та низькій температурі. Форму розроблено з урахуванням специфіки діяльності рятувальника, має відповідні пізнавальні знаки згідно з нормами міжнародних стандартів.

До комплекту одягу рятувальника входять (відповідно до сезону): куртки, штани, головні убори і взуття, комплект додаткових елементів для літнього і зимового одягу.

Форма має універсальну модель, до якої розроблено біля двадцяти додаткових компонентів відповідно до специфіки виконання завдань.

При ліквідації НС, пов’язаних з пожежами, застосовується спеціальний термостійкий одяг. Таке спорядження складається з каски, пожежного пояса з карабіном і сокири в кобурі.

Найбільш небезпечна діяльність рятувальників пов’язана із працею в загазованих, задимлених приміщеннях. У таких умовах праці рятувальники використовують, як правило, звичайний комплект одягу, що складається зі штанів з брезентової тканини чи зі спеціального матеріалу – вінілісшкіри (штучної шкіри), стійкої до високої температури. У такому одязі особовий склад працює до температури 60°С; за температури 60-100°С використовують тепловідбивний костюм; понад 100°С – теплозахисний костюм, що дозволяє нетривалий час перебувати в полум'ї вогню за температури 1200 °С.

Дуже часто, як у випадку задимлення, так і за наявності газів, для захисту особового складу використовуються засоби індивідуального захисту органів дихання. Найбільш поширеними в Україні є кисневі ізолюючі протигази КІП-8 та апарати на стиснутому повітрі АСП-2, які є індивідуальними і закріплюються за фахівцями оперативно-рятувальної служби після проходження ними відповідної підготовки, згідно з Настановою по газодимозахисній службі пожежної охорони МНС України, та складання заліків з будови, правил експлуатації ізолюючих протигазів, а також правил техніки безпеки в державній Оперативно-рятувальній службі МНС України.

З точки зору техніки безпеки, серед ізолюючих протигазів більш надійними в експлуатації є повітряні, основний недолік яких на сьогодні – це недостатній час захисту. Особливо гостро це питання постало для підрозділів оперативно-рятувальної служби, задіяних на гасінні пожеж та аварій у метрополітенах, тому що слід враховувати доволі значну глибину та протяжність тунелів.

З повітряних ізолюючих протигазів найбільш поширеними є

АСП-2 (апарат на стиснутому повітрі). Але час захисту в них недостатній.

Зараз перебувають у розробці нові повітряні протигази із часом захисту понад дві години, які є більш простими в будові та експлуатації, економічно вигідними.