4.5. Оцінювання ризиків проектів на основі імітаційної моделі

При оцінюванні інвестиційних проектів дуже істотною характеристикою є чинник ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, міра якої може істотно варіювати. Тому рішення нерідко приймаються на інтуїтивній основі.

Ухвалення рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Міра їх поєднання визначається різними положеннями. Ризикованість інвестиційного проекту виражається у відхиленні грошового потоку для цього проекту від очікуваного. Розглянувши альтернативні проекти, можна оцінити грошові потоки, керуючись експертними оцінками ймовірності їх надходження та величиною відхилень складових потоку від очікуваних величин. З двох проектів, що порівнюються, проект із більшим значенням цього відхилення вважається ризикованішим.

Сутність імітаційного моделювання в оцінюванні ризику полягає у коригуванні грошового потоку проекту і зазначеним нижче розрахунком ЧТВ для всіх можливих його сценаріїв (варіантів). в цьому випадку рекомендується така методика аналізу:

• За кожним проектом, що розглядається, будують на основі експертних оцінок три можливих варіанти розвитку: песимістичний, реальний та оптимістичний (дані табл.2).

• Розраховується ЧТВ для песимістичного варіанта (ЧТВ_П), найреальнішого (ЧТВ_Р), оптимістичного варіанта (ЧТВ_О).

Зазначимо, що при побудові імітаційної моделі ризику доцільно за песимістичним та оптимістичним сценарієм скласти таблицю грошових потоків.

Для кожного проекту рекомендується розрахувати наступні показники.

Найбільша зміна ЧТВ - розкид (RЧТВ):

Чим більше значення розкиду, тим ширший діапазон майбутнього результату інвестиційного проекту.

Очікуване значення ЧТВ, зважене по наперед присвоєних ймовірностях

(4.13)

Очікувана ЧТВ вказує на найбільш ймовірний фінансовий результат інвестиційного проекту в цілому. Чим вона більша - тим проект більш привабливий.

Стандартне (середньоквадратичне) відхилення:

(4.14)

Ця величина показує середню величину відхилення від ОЧТВ всього проекту. Вона одночасно враховує як позитивне, так і негативне відхилення. Чим більше стандартне відхилення – тим нестабільніший результат проект.

Показник варіації

(4.15)

Показник варіації визначає ризик відхилення від середнього на кожну грошову одиницю ЧТВ. Рекомендується використовувати у випадку, коли величина ЧТВ порівнюваних проектів сильно відрізняються за величиною (більше ніж у два-три рази). Зміст цього показника прив’язаний до кожної гр.од. ЧТВ. Чим він більший тим ризикованіший проект.

Показник семіваріації

, де

(4.16)

Показник семіваріації є аналогом стандартного (середньоквадратичного) відхилення і використовується у випадку, коли потрібно дослідити тільки негативний економічний ефект.

Всі абсолютні показники вказують на співвідношення стратегій щодо ризику. Дещо інші співвідношення між ризикованістю стратегій характеризують відносні показники: коефіцієнт варіації та коефіцієнт ризику. Це зумовлено їх сутністю і методами розрахунку. Причому жоден з абсолютних та відносних показників окремо не є тією об’єктивною, вичерпною характеристикою, яка може свідчити про ефективність і ризикованість рішення. Вони мають використовуватись системно, оскільки взаємопов’язані і виходячи з цього можемо визначити, що ризики бувають трьох типів: допустимі, критичні і катастрофічні (недопустимі). До допустимих належать ті, які або не передбачають збитків або ж можливі збитки не перевищуватимуть 50 % від запланованих прибутків. Допустимі ризики ніколи не бувають причиною розорення, інвестор може взяти їх на себе.

Критичні ризики виникають тоді, коли можливі збитки становитимуть 50–100 % від запланованих прибутків. Якщо інвестор хоче взяти на себе критичні ризики, то їх бажано страхувати.

Катастрофічними називаються ризики, збитки від яких становитимуть понад 100 % від запланованих прибутків. Вони, як правило, призводять до банкрутства, тому рішення з такими ризиками приймати не варто.

З двох порівнюваних проектів більш прийнятним вважається той, у якого показники в цілому кращі. Обгрунтування вибору проекту завжди залишається в межах повноважень менеджера (в даному випадку студента).