3. Метод опитування в соціології та його різновиди

Опитування — найбільш уживаний метод збору соціальної інформації. За допомогою опитування можна отримати повну картину функціонування громадської думки щодо проблем соціальної практики, про запити, потреби, інтереси та орієнтації, мотиви поведінки різних груп населення. Інформація, яка буде отримана за допомогою опитування, досить легко піддається кількісному аналізу, а також інтерпретації після обробки.

Опитування — це метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження.

Сторони опитування:

1. дослідник (в інтерв’ю – інтерв’юер) – особа, яка проводить соціологічне дослідження;

2. респондент – особа, яка відповідає на запитання дослідника.

Види опитування за формою:

1. інтерв’ю (усне) – це різновид опитування, який полягає у цілеспрямованій бесіді дослідника (інтерв’юера) з респондентом з питань, що стосуються предмету дослідження;

2. анкетування (письмове) – це різновид опитування, при якому спілкування між дослідником і респондентом опосередковується письмовим опитувальником (анкетою).

Інтерв’ю дає більш суб’єктивний результат, оскільки передбачає особистісний контакт інтерв’юера з респондентом.

Прес-опитування – опитування через друковані ЗМІ.

Інколи трапляються помилки, коли дослідник інтерпретує емпіричну інформацію як факт або як стан процесу чи явища. Безперечно, ця помилка не повинна траплятися в дослідженні. У дослідженні при використанні анкетування можна отримати тільки оцінки або ставлення населення до певної події. Сам факт і думка про факт — різні речі. Потрібно зазначити, що отримана інформація в анкетуванні (інтерв'ю) підлягає надзвичайно обережній інтерпретації. Висновки повинні бути виваженими і обґрунтованими.

Завдяки опитуванню можна отримати широкий спектр різнобічної соціальної інформації.

Генеральна сукупність – сукупність об’єктів, на які дослідник хоче розповсюдити результати дослідження (наприклад, всі виборці при проведенні опитування на предмет виборчих симпатій виборців держави).

Вибіркова сукупність (вибірка) – це частина об’єктів генеральної сукупності, які виступають в якості безпосередніх об’єктів дослідження (наприклад, ті виборці, яких безпосередньо опитують, з’ясовуючи їх виборчі симпатії).

За ступенем охоплення генеральної сукупності розрізняються загальні та вибіркові опитування.

Допустима похибка вибірки: +/ – 3-5%.

Репрезентативна вибірка – представницька частина об’єкта дослідження, що має в цілому такий же статистичний розподіл характеристик, як і генеральна сукупність.

Різновиди репрезентативної вибірки за способом її формування:

Ймовірнісна – засновується на випадковому відборі респондентів (ефективна у разі масового опитування, оскільки при великій кількості опитуваних структура генеральної сукупності з великою імовірністю буде відтворена).

Квотна (пропорційна) – при її побудові дослідник хоче відтворити значимі для дослідження пропорції структури генеральної сукупності (передбачає складання таких пропорцій до початку проведення дослідження).

Помилка вибірки – відхилення статистичної структури від структури генеральної сукупності.

При загальному опитуванні беруть участь всі представники трудового чи творчого колективу, все населення міста чи села, певної країни (референдум, плебісцит, вибори).

При вибірковому опитуванні число респондентів становить певну частину генеральної сукупності або певну пропорцію (вибірку) від усього населення села, міста, країни.

Є помилки вибірки, а є помилки опитувальника.

Анкетування – метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником.

Як правило, анкетування проводиться з метою більш широкого охоплення одиниць аналізу, інтерв'ю розраховане на досить невелику аудиторію та більш глибокий якісний аналіз проблеми.

Для здійснення опитування потрібно створити інструментарій. Важливим засобом у збиранні соціальної інформації слугує анкета.

В анкеті необхідно фіксувати лише ті запитання, на які неможливо отримати відповіді звичайним способом.

Види запитань в анкетах:

Відкрите – передбачає можливість респондента дати самостійну відповідь на поставлені запитання (без варіантів відповідей);

Закрите – містить перелік відповідей, з яких респондент повинен обрати ті, що відображають його ставлення до суті поставленого запитання (з варіантами відповідей);

Напіввідкрите – передбачає можливість респондента дати іншу відповідь, ніж передбачено у встановленій шкалі відповідей (крім чітких варіантів відповідей, є можливість написати свій варіант).

Вимоги до запитань в анкетах:

• Доступність запитань для респондентів (запитання мають бути зрозумілими).

• Суттєвість запитань (запитання повинні сприяти виконанню завдань дослідження).

• Нейтральність постановки запитань (запитання не мають «програмувати» респондента на певні відповіді).