Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
частина 1 перші 37 питань проф.етика.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

28. Стратегії і атктики ділового спілкування

Стратегії (грец. strategia, від stratos — військо і ago — веду) спілкування — загальна схема дій учасників комунікативного процесу, загальний план досягнення мети, яку переслідують співрозмовники. узагальнена характеристика формується з таких основних видів стратегій спілкування:

§ гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;

§ гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;

§ гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

§ гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

§ маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;

§ маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;

§ маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

§ маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети.

Найважливішими компонентами стратегії спілкування є мотиваційний (спілкування має реалізувати мету одного суб'єкта чи обох), змістовий (комунікативні установки — гуманістичні чи маніпулятивні — обирають учасники спілкування) і процесуальний (конструювання спілкування, тобто співвідношення між діалогом і монологом). Психологія використовує різноманітні класифікації стратегій спілкування. Наприклад, маніпулятивні та актуалізаторські. Так, виходячи з маніпулятивних особливостей спілкування, Е.Шостром виокремлює чотири основні стратегії маніпуляторів.

§ Активний маніпулятор намагається керувати іншими за допомогою активних методів. Він не демонструватиме свою слабкість у стосунках, а гратиме роль людини повної сил. При цьому він використовує своє соціальне становище (бос, батько, старший брат, учитель, начальник). Активний маніпулятор досягає задоволення, спираючись на безсилля інших і контролюючи їх. Він застосовує систему прав і обов'язків, наказів і прохань, табелів рангів і т. п., управляючи людьми як маріонетками.

§ Пасивний маніпулятор являє собою протилежність активному. Цей тип людини вирішує, що оскільки він не може контролювати життя, то відмовиться від зусиль і дозволить розпоряджатися собою активному маніпуляторові. Пасивний маніпулятор прикидається безпомічним і грає роль «пригнобленого». Він перемагає своєю млявістю і пасивністю, дозволяючи активному маніпуляторові думати і працювати за нього.

§ Маніпулятор, який змагається, ставиться до життя як до стану, що потребує постійної пильності, оскільки тут можна виграти або програти: третього не дано. Для такого типу людини життя — це битва, де всі інші люди — то суперники чи вороги, реальні або потенційні. Ця людина хитається між методами «пригноблювача» і «пригнобленого», і тому його можна вважати чимось середнім між активним і пасивним маніпуляторами.

§ Байдужий маніпулятор грає в індиферентність. Він намагається відійти від контактів. Однак насправді його поведінка пов'язана з моживістю обіграти партнера.

На противагу маніпуляторові актуалізатор (цей термін запозичений у А. Маслоу) — це людина, яка виявляє свої внутрішні потенції активніше, ніж середній індивід, і тому живе більш повним і багатим життям. Е. Шостром звертає увагу на те, що стиль життя маніпулятора характеризують чотири основні чинники: неправда (маніпулятор ламає комедію і грає ролі, що мають справити враження); несвідомість (маніпулятор не усвідомлює справжнього значення життя, бачить і чує лише те, що хоче); контроль (маніпулятор здається спокійним, однак тримає себе та інших під постійним контролем, приховуючи від них свої мотиви); цинізм (маніпулятор не довіряє собі й іншим, вважає, що у стосунках між людьми наявні лише дві можливості: керувати чи бути керованим). Філософія життя актуалізаторавирізняється чотирма протилежними факторами: чесністю (актуалізатор здатен до чесного прояву своїх почуттів, хоч би якими вони були); усвідомленістю (актуалізатор сприйнятливий до себе та інших); волею (актуалізатор здатний до вільного вираження властивих йому можливостей); довірою (актуалізатор глибоко вірить у себе та інших).

Американський психолог В. Сатир пропонує свою класифікацію стратегій спілкування (вони ще називаються категоріями або моделями).

§ S Обвинувач. Така людина поводиться так, ніби вона найголовніша й від неї усе залежить. Це диктатор, господар ситуації, який постійно шукає тих, хто винний. Його внутрішній стан: самотність, невпевненість, потреба в самоствердженні за рахунок інших.

§ S Той, що догоджає. Він завжди в розмові прагне догодити іншим, вибачається, не вступає в суперечки. Демонструє свою безпорадність і залежність від інших, почуття провини за все, що відбувається. Внутрішній стан характеризується висловлюваннями типу: «нічого в мене не виходить», «я ні на що не здатен».

§ S «Комп 'ютер» — це людина, яка завжди коректна, занадто спокійна, зібрана.

§ S Руйнівник. Він ніколи не говорить і не робить нічого конкретного, на запитання відповідає недоречно, невчасно й невлучно.

§ S «вирівнювання», для якого властиві свобода, гармонійність і послідовність. Така людина ніколи не принижує людську гідність, відкрито висловлює свою думку. Це — врівноважена, цілісна особистість на відміну від перших чотирьох категорій, які свідчать про занижену самооцінку людини, почуття власної неповноцінності.

Надзвичайно популярною й широко застосовуваною в різних сферах життєдіяльності індивіда є концепція Томаса-Кілмена, в якій виокремлюється п'ять основних стратегій (або типів, стилів) поведінки людини в ситуації конфліктного спілкування.

Тактики спілкування. Одна стратегія спілкування може втілитися у різних тактиках. Тактика (грец. taktika — мистецтво командування військом) спілкування — система послідовних дій, яка сприяє реалізації обраної стратегії, досягненню поставленої мети. Обрані для однієї ситуації спілкування тактики можуть виявитися неефективними в іншій.

Стилі спілкування. Індивідуальність людини у взаємодії з іншими реалізується і через стиль спілкування.Стиль спілкування – інтегральна характеристика спілкування, у якій в знятому вигляді виявляються морально-світоглядні установки суб’єкта спілкування, спрямованість його особистості, рівень комунікабельності та комунікативні здібності, уміння і навички.