- •Основи геодезії і проектування залізниць
- •7.100403 “Організація перевезення і управління на транспорті”
- •Загальні вказівки
- •Література до виконання завдання
- •Завдання до контрольної роботи №1 Тема – “Теодолітна зйомка”
- •1 Камеральна обробка результатів теодолітної зйомки
- •1.1 Заповнення обчислювальної відомості
- •1.2 Обробка кутових вимірів
- •1.3 Обчислення дирекційних кутів сторіН полігона
- •1.5 Обчислення координат вершин полігона
- •Нанесення ситуації на план
- •1.8 Оформлення плану
- •2 Камеральна обробка нівелірного ходу
- •2.2 Обчислення абсолютних висот пікетів і проміжних точок
- •2.4 Проектування траси залізниці
- •2.5 Оформлення профілю траси
- •Завдання 3 до контрольної роботи № 2
- •3 Розрахунок кривих
- •3.1 Розрахунки кругової кривої
1.3 Обчислення дирекційних кутів сторіН полігона
Визначення дирекційних кутів здійснюється по формулі:
αі = αі+1 + β' ± 180˚, (1.6)
де i - дирекційний кут деякої i–й сторони полігона;
i+1 - дирекційний кут попередньої (i+1)-й сторони;
- порівняне значення кута, укладеного між цими сторонами і означеного ліворуч по ходу обчислення.
Знак мінус перед третім членом у правій частині формули беруть у тому випадку, коли сума двох перших членів перевищує 180˚ .
Якщо обчислене по даній формулі значення дирекційного кута i виявиться більше 360˚, те випливає з нього відняти 360˚ , тобто виключити повний оборот кола.
Дирекційний кут вихідної сторони (I-IV) визначається з вихідних даних кожного студента. Користуючись його значенням і розміром кута 1, можна визначити дирекційний кут наступної сторони II-III:
αІ-ІІ = αІV-1 + β1' – 180˚, (1.7)
На основі отриманого значення I-II і кута 2 знаходимо дирекційний кут сторони П-Ш:
αІI-ІІI = αІ-II + β2' – 180˚, (1.8)
Так, послідовно обчислюють дирекційні кути всіх сторін полігона, включаючи і вихідну сторону IV-I. Контролем обчислень дирекційних кутів служить рівність обчисленого значення дирекційного кута вихідної сторони IV-I заданому початковому значенню цього кута.
4.1.5 Обчислення приросту координат
Приріст координат деякої i-й сторони полігона являють собою проекції цієї сторони на координатні осі й обчислюються по наступних формулах:
ΔXi = licosαi; |
(1.9) |
ΔYi = lisinαi, |
де X і Y - приріст координат відповідно по осях X і Y,
li - горизонтальне прокладення довжини i-й сторони;
- дирекційний кут i-й сторони полігона.
Обчислені значення приросту координат записують у середні рядки граф 6 і 7 обчислювальної відомості.
Обчислення приросту координат виконуються на мікрокалькуляторі або ж за допомогою спеціальних таблиць.
При використанні мікрокалькуляторів, який містить клавішу автоматичного перекладання хвилин у десяті частки градуса, варто пам'ятати про необхідність перекладу значень і послідовного натискання цієї клавіші після набору на клавіатурі градусів, хвилин і секунд, що складають значення дирекційного кута.
У мікрокалькуляторах, що не мають клавіша автоматичного перекладу хвилин і секунд у десяті частки градуса (наприклад, БЗ-18А, МК-56 і ін.), такий переклад здійснюється студентом самостійно. Алгоритм цього перекладу простий і наочно ілюструється наступним прикладом:
Приклад: Перевести 12837'45" у десяткову систему числення. Рішення:
(45"/60 + 37')/60'+ 128 = 128,62916.
1.4 Оцінка якості вимірів і порівняння приросту координат
Оцінка якості вимірів довжин сторін у полігоні робиться шляхом порівняння значення відносної нев'язки ходу з розміром заданого допуску.
З цією ціллю знаходять нев'язки fx і fY приросту координат по осях X і Y. У замкнутому теодолітному ході ці нев'язки визначають алгебраїчним підсумовуванням усіх збільшень координат
fx = ΣΔX |
(1.10) |
fy = ΣΔY |
За значеннями нев'язки fx і fY обчислюють абсолютну лінійну нев'язку fl:
.
(1.11)
Розмір нев'язки fl залежить головним способом від периметра P полігона. Тому для оцінки якості лінійних вимірів користуються відносної нев'язкою полігона fl/Р. Лінійні виміри вважаються якісними і придатними до подальшого опрацювання, якщо відносна нев'язка ходу не перевищує 1/2000
fl/P=1/2000. (1.12)
При порушенні даної умови необхідно перевірити слушність обчислення приросту координат і їхніх нев'язок. Якщо помилки в обчисленнях відсутні, варто зробити повторні виміри довжин сторін.
Якщо ж відносна нев'язки ходу виявилася припустимою, то нев'язки по осях координат X і Y розподіляють із зворотним знаком на всі прирости координат пропорційно довжинам сторін полігона. Поправки vxi і vYi у приростах координат Х і Y для деякої i-й сторони полігона обчислюють по формулах:
vxi = - ( fx /P)li; |
(1.13) |
vYi = - ( fY /P)li , |
де li - горизонтальне прокладення довжини i -ї сторони.
Поправки на кожний приріст координат записують у верхній рядок граф 6 і 7.
Сума поправок по кожній осі vxi і vYi повинна дорівнювати відповідній нев'язки з протилежним знаком. Якщо ця сума внаслідок наближених обчислень не дорівнює нев'язки, то варто змінити деякі з поправок, щоб дотримувалася дана умова.
У тому випадку, якщо нев'язка у приросту координат по якийсь осі мала, її розподіляють із зворотним знаком по I см (0,01 м) тільки на декілька приростів, отриманих по найбільше довгих сторонах полігона.
Порівняні значення приросту координат X' і Y' визначають алгебраїчним підсумовуванням обчислених значень приросту із поправками до них по формулах:
ΔX = ΔX' + vxi; |
(1.14) |
ΔY = ΔY' + vYi . |
Порівняні значення приросту координат записують у нижній рядок графи 6 і 7 обчислювальної відомості під відповідними значеннями X і Y Контролем порівняльних обчислень служить рівність нулю алгебраїчних сум порівняних приростів координат по кожній з осей:
ΣΔX' = 0; |
(1.15) |
ΣΔY' = 0. |
