- •Лабораторна робота №5 (2 год.)
- •Підібрати вправи, що можуть використовуватись у соціально-психологічній реабілітаційній програмі дітей з порушенням опорно-рухового апарату.
- •Скласти програму соціально-психологічної реабілітації осіб з порушеннями опорно-рухового апарату.
- •Презентувати власну програму індивідуальної соціально-психологічної реабілітації. Програма соціально-психологічної реабілітації
- •Визначення вихідного реабілітаційного потенціалу:
- •Діагностика психологічного розвитку Діагностика пізнавального розвитку Діагностика сприймання
- •Діагностика психомоторики
- •Діагностика уваги Тест «Коректурна проба»
- •Складання індивідуальної комплексної програми реабілітації
- •Реалізація розробленої програми і її періодичне коректування
- •Рекомендації клієнту
- •Керування життєдіяльністю клієнта
Складання індивідуальної комплексної програми реабілітації
Соціально-побутовий рівень:
Соціально-побутова орієнтація дитини (орієнтація дитини у певних умовах, виявлення того чи докладає дитини відповідних зусиль для орієнтування у просторі);
Спостереження за дитиною у процесі її діяльності, а також :
Заняття з дитиною;
Бесіди;
Сюжетно-рольові ігри
за для ефективності засвоєння навичок самообслуговування.
Застосування методики М.Монтессорі – сприяють розвитку процесів сприйняття, допомагає формувати уявлення про предмети і явища оточуючого світу, сенсорні еталони.
Медико-фізіологічний рівень:
Порядок проходження медкомісії, інформування батьків стосовно пільг, які належать їхній дитині в сфері медичного обслуговування.
Огляд у фахівців:
Отоларинголога (проводить обстеження дитини);
Дитячий невролог (перевіряє рефлекси і м'язовий тонус дитини, а також відповідність розвитку віку дитини);
Хірург і ортопед (оглядають дитину на предмет наявності багатьох захворювань, найбільш частими з яких є: пупкова і пахова грижа, вроджена клишоногість, дисплазія (недорозвинення) кульшових суглобів);
Офтальмолог (огляд непрохідності слізних каналів, проводить огляд очного дна);
Дерматолог (дає оцінку стану здоров’я шкіри);
Педіатр (робить загальний висновок на основі висновків спеціалістів вузького профілю, а також назначає дитині аналізи, вимірює артеріальний тиск та пульс).
Заняття ЛФК:
Способи і зміст вправ для роботи з дітьми, що страждають на церебральний параліч:
1. Вправи для розтягування м'язів: зняття напруги в м'язах, профілактика тератогенеза, розширення діапазону руху.
2. Вправи для розвитку чутливості м'язів; для вироблення сили, що дає можливість регулювати певну ділянку м'яза.
3. Вправи для поліпшення функціонального стану нервової тканини за допомогою тренування чутливості нервів.
4. Вправи взаємного впливу для зміцнення провідних і антагоністичних груп м'язів.
5. Вправи на витривалість, для підтримки ефективності функціонування органів.
6. Тренування на розслаблення, для усунення спазмів, напруженості і судом.
7. Тренування ходьбою (для навчання нормальній ходьбі).
8. Тренування органів чуття: вправи для стимулювання органів чуття через підвищення чутливості м'язів.
9. Вправи на підйом по похилій площині для поліпшення рівноваги і рухової сили.
10. Вправи на опір: поступово збільшується тренування на опір для розвитку м'язової сили.
Медико-психологічний рівень:
Програма психологічної корекції дитини:
Допомога дитині у вирішенні різних травмуючи ситуацій;
Активне залучення батьків у психокорекційний процес, що стосується їхньої дитини;
Розвиток та вдосконалення комунікативних функцій, емоційної регуляції її поведінки з оточуючими.
Психолого-педагогічний рівень:
Побудова корекційних занять
Починати заняття слід із розслаблення дитини, зняття емоційної напруги.
Використання методик з дитиною з порушенням опорно-рухового апарату.
Методика О.П.Хохліної “Розумовий розвиток учнів молодших класів школи інтенсивної педагогічної корекції у процесі трудового навчання”. Навчальною метою цієї методики є дати знання, вміння, навички з праці, корекційною метою – виправлення вад психічної і фізичної сфер розвитку, розвиток дитину в цілому, розширення уявлень про навколишню дійсність.
Методики фізичної реабілітації (автори Є.М.Мастюкова, Л.О.Бадалян, Л.Т.Журба, А.Є.Штеренгерц та ін.): пасивна гімнастика при парезах, розробка суглобів, розтяжка м’язів, корекція контрактур, пасивно-активна гімнастика, укладки, релаксація та інші методи.
Методика розвитку дрібної моторики у дітей дошкільного віку Катаєвої А.А., Стребелева Є.А.
Методики з арт-терапії (автори – С.М.Зінченко, Р.В.Богуш, О.В.Гоголівська, І.В.Михайлюк) – спрямовані на корекцію мотиваційної сфери дитини, створення умов для самовираження та самоствердження дитини з особливими потребами через засоби мистецтва.
Методики піщаної терапії, казкотерапії Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєвої, Т.М.Грабенко – сприяють поступовому засвоєнню дітьми суспільних норм поведінки, збагачують емоційний досвід дитини, забезпечують профілактику і корекцію психічних станів, розвиток вищих психічних функцій, формування навичок роботи з дрібними предметами, підготовку руки до письма.
Також у роботі із дітьми з ДЦП можна застосовувати:
Ігри-вправи на розвиток слухового сприйняття;
Ігри на формування просторових уявлень і орієнтування у просторі;
Ігри на розвиток функцій розрізнення звуків та мелодій;
Ігри та вправи на розвиток психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення, сприйняття).
Також потрібно підвищувати педагогічний рівень батьків, допомога батьків у навчанні дитини.
Соціально-трудовий рівень:
Якщо формувати мотиви майбутньої діяльності, то можна застосовувати гру. Метою гри є відображення трудового життя батьків чи знайомих, формування навичок встановлювати контакти з іншими дітьми (ці навички можна перенести потім у доросле життя), застосування у діяльності деяких трудових навичок, що має дитина.
