1. Природно-економічні умови господарства.

1. Загальні відомості про господарство на період складання проекту.

КСП „Ім.Чкалова” знаходиться частково в Чернігівському районі, частково в Тупічівському районі Чернігівської області.

Центральне відділення – селище Глібівка, Чернишської сільради, Чернігівського району, знаходиться в 30 км. від міста Чернігова на схід.

Перше відділення господарства, що носить назву ім. Кірова, Тупічевської сільради, Тупічівського району, знаходиться в 32 км. на північ від міста Чернігова.

Друге відділення розташоване в селі Седнєв Седнєвської сільради Чернігівського району, знаходиться в 30 км. від міста Чернігова на схід.

Територія КСП відноситься до VI агрогрунтового району зони Полісся, який являється типовим для Полісся України взагалі.

Напрямок господарства в основному зерново-тваринницький.

За господарством закріплено 3550,63 га землі, в тому числі:

• орні – 1508,44 або 62,30 % від загальної площі;

• сіножаті – 494,60 га або 10,56 % //-//;

• пасовища – 259,62 га або 4,61 % //-//;

• сади – 81,67 га або 1,45 % //-//;

• ліси – 423,91 га або 7,70 % //-//;

• болота – 147,84 га або 2,62 % //-//;

• вода - 9,61 га або 0,16 % //-//;

• інші – 544,87 га або 9,87 % //-//.

Рельєф місцевості.

В геоморфологічному відношенні територія господарства дуже різноманітна. Територія села Седнєв розташована на корінному плато, що круто обривається до річки Снов. Тому тут поширені такі ерозійні форми рельєфу як яри, оскільки лисуваті суглинки, з яких складається плато, м’яко розмиваються. Ці суглинки при висиханні дають глибокі вертикальні тріщини і утворюють в ярах круті схили, які підмиваються водою, завалюються і сприяють зростанню ярів, особливо в тій частині, яка примикає до річки Снов.

Польові землі, що примикають до села Седнєв, а також частина польових земель центрального відділення в північній частині, розташовані на 5 самій давній терасі Дніпра. Це хвиляста рівнина з окремими замкнутими блюдцями різної глибини.

Частина лучних земель, поширених в південній частині центрального відділення, розташовані в основному на другій (боровій) терасі Замглаю. Це знижена рівнина з окремими піщаними горбами та зниженнями між ними. На всій майже цій території, що поширена на терасі Замглаю, близько до поверхні залягають ґрунтові води (1,5-2м), які призводять до оглеєння ґрунтотворних порід. Крім того, ці ґрунтові води здебільшого мають незначну кількість бікарбонату кальцію. На піщаних підвищених горбах, ґрунтові води залягають значно глибше (біля 5м), тому піски тут у верхніх шарах сухі.

0. Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації

по їх раціональному використанню.

Табл. №1

Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів господарства.

№ п/п	Назва типів грунту	Площа, га	Гумусовий горизонт, см	Механічний склад фракції 1 – 0,25 мм, %	Вміст гумусу, %	рН сольо- вої витяж- ки	Ступінь насичено-сті основами, %	Сума увібраних основ, мг/екв на 100 г грунту	Забезпеченість ґрунту рухомими формами, мг на 100 г грунту
									азоту	фосфору	калію
1	Дерно- вослабо підзолисті	250,0	0 - 20	49,25	0,9	4,1	68,8	2,5	9,3	3,9	3,1
2	Світло- сірі опідзо- лені	278,5	0 - 22	2,4	1,3	4,4	59,0	6,01	8,5	6,8	3,8
3	Сірі опідзо- лені	367,6	0 - 23	8,4	2,0	4,4	60,2	8,65	60,3	12,5	5,48
4	Темно- сірі опідзо- лені	238,4	0 - 30	11,2	4,8	6,2	88	21,8	40,3	9,2	7,4

При грунтовому обстеженні господарства, виділено 35 грунтових відмін, які в межах орних земель об’єднані в 5 агровиробничих груп:

1. Дерново-підзолисті піщані та супіщані грунти і їх оглеєні відміни.

2. Світло-сірі та сірі опідзолені пилувато-супіщані л/с грунти і їх оглеєні відміни.

3. Темно-сірі опідзолені пилувато-легкосуглинкові грунти.

4. Дернові та лучні супіщані л/с грунти та їх оглеєні відміни.

5. Дернові глейові солончакові крупно пилуваті.

Отже, з даних табл.№1, можна сказати, що забезпеченість ґрунтів господарства по відношенню до NPK дуже строката. В світло-сірих та сірих опідзолених грунтах вміст поживних речовин невисокий, азоту недостатньо, кількість його залежить від вмісту гумусу. Ступінь забезпеченості фосфором і калієм середній. Темно-сірі грунти мають також ступінь забезпеченості поживними речовинами середній. Дерново-слабкопідзолисті піщані і глинисто-піщані оглеєні грунти – одні з найменш родючих ґрунтів. Вони ненасичені основами, реакція ґрунтового розчину кисла, за кількістю поживних речовин належать до малозабезпечених. Використовують ці грунти переважно під вирощування озимого жита, картоплі, вівса, люпину.

Заходи щодо підвищення родючості ґрунтів.

Заходи щодо підвищення родючості світло-сірих та сірих опідзолених ґрунтів.

Сірі опідзолені ґрунти, хоч і відрізняються від світло-сірих дещо кращими агрономічними властивостями, все ж характеризуються досить низьким насиченням основами та кислою реакцією, невисокими запасами поживних речовин, а також несприятливими фізичними властивостями, пов’язаними з слабкою структурністю та значним розпушенням орного шару.

Тому головний напрямок в підвищення родючості як світло-сірих, так і сірих опідзолених ґрунтів – це їх окультурення за допомогою комплексу міроприємств, які направлені на створення потужного родючого орного шару; систематичне внесення органічних та мінеральних добрив, поглиблення орного шару, травосіяння.

При слабо вираженій здатності до накопичення нітратів в світло-сірих грунтах проходить більш інтенсивне їх вимивання. Тому на таких грунтах дуже важливо поповнити дефіцит рухомого азоту, особливо в ранньовесінній період розвитку озимих та ранніх ярих культур. Вирішується це ранньовесняним підживленням азотом озимих та припосівним внесенням азоту під ярі культури, а також використання в якості попередника конюшинного пласта.

Добру дію на сірих опідзолених грунтах, спричиняє фосфоритне борошно та томасшлак. Максимальна ефективність фосфорних добрив досягається при усуненні дефіциту азоту в грунтах. Ефективне також внесення мікроелементів – бору, марганцю, молібдену.

Для окультурення світло-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, виключне значення має поглиблення орного шару та створення потужного культурного шару.

В процесі окультурення сірих опідзолених ґрунтів, суттєво покращуються її агротехнічні властивості: знижується кислотність, збільшується ємність поглинання та насиченість основами, підвищується вміст рухомих форм азоту, фосфору та калію, починається мікробіологічна діяльність; у верхньому горизонті збільшується співвідношення СГК:СФК, покращується водно-повітряний режим та фізико-механічні властивості. Мають місце також заходи по накопиченню вологи (снігозатримання, поглинання талих вод, боротьба з непродуктивним випаровуванням).

На світло-сірих та сірих грунтах господарства, що залягають на схилах, обов’язкове застосування протиерозійних заходів: обробіток ґрунту впоперек схилу, боронування, крокування .Особливе значення для зупинки ерозійних процесів та підвищення родючості еродованих сірих опідзолених ґрунтів господарства мають протиерозійні лісомеліоративні насадження, ґрунтозахисні сівозміни та використання добрив.

З метою запобігання ерозії необхідно впроваджувати контурно-меліоративну організацію території.

Заходи щодо підвищення родючості темно-сірих опідзолених ґрунтів та дерново-підзолистих грунтів.

Дуже важливим заходом підвищення родючості темно-сірих ґрунтів, є також систематичне внесення орг. і мін. добрив. На темно-сірих грунтах, які мають підвищену гідролітичну кислотність, добрі результати дає фосфоритне борошно.

Велика потужність гумусового горизонту, дозволяє в один прийом збільшити орний шар до 25-30 см.

Важливим завданням с/г виробництва на дерново-підзолистих грунтах є правильне використання їх високої потенційної родючості, запобігання руйнуванню гумусового шару. Основні шляхи у вирішенні цього завдання – раціональний обробіток ґрунту, накопичення та правильна витрата вологи, внесення добрив, покращення структури посівних площ, введення високоврожайних сортів, боротьба з ерозією. Для підвищення родючості дерново-підзолистих та темно-сірих опідзолених ґрунтів, дуже важливе значення має накопичення вологи та раціональне її використання. Тому на перше місце серед агротехнічних заходів виходять заходи, що забезпечують стислі строки проведення весняних польових робіт та створення найкращого водного режиму.

До таких заходів відносяться: ранній глибокий зяблевий обробіток, прикочування та своєчасне боронування ґрунту, обробіток впоперек схилу, осіннє боронування та щілювання полів для поглинання талих вод та запобігання ерозії. Виключне значення має снігозатримання.

З метою бездефіцитного балансу гумусу, необхідно систематично вносити орг. добрива.Удобрення культур проводити, виходячи на планову урожайність деяких культур.

Дуже важливе значення має захист дерново-підзолистих та темно-сірих опідзолених ґрунтів від ерозії, впровадження контурно-меліоративної організації території. На кислих грунтах необхідно проводити вапнування.