5. Виробнича діяльність людини

На значний напрям грунтотворного процесу значною мірою впливає господарська діяльність людини. Виробнича діяльність людини – це спецефічний потужний факторвпливу не грунт і на весь комплекс оточуючих умов розвитку грунтотворчого процесу. Це фактор свіденого, направленого фактору на грунт, який викликає зміну його властивостей і режимів, значно більш прескореними темпами, ніж це відбувається під впливом природного грунтотворення. Виробнича діяльність людини в сучасну епоху стає вирішальним фактором грунтотворення і підвищення родючості грунту.

Зараз в господарстві мінеральні добрива вносятся на полях сівозміни в незначній кількості, основну масу внесених добрив складають органічні. Хімічну меліорацію кислих грунтів вапнування зараз не проводять. В наслідок антропогенного впливу на значних площах території господарства відбувається водна ерозія грунту.

3. Процеси грунтотворення

Утворення різних генетичних груп грунтів на території господарства повязана в першу чергу із складними відносними між лісовою і степовою рослинністю, а також з різноманітними умовами рельєфу, поверхневего та грунтового зволоження грунтотворними породами та агрокультурною діяльністю людини.

На території господарства провідними процесами грунтотворення є дерновий та підзолистий.

Дерновий грунтотвірний процес проходить пі впливом травянистої рослиності і пртзводить до формування грунтів з добре розвинутим горизонтом. Найбільш суттєва його особливість-накопичення гумусу,поживних речовин та створення водостійної структури у верхньому горизонті грунту. Особливо добре дерновий процес розвивається під лучною та лучно-степою рослинністю (травянистою рослинністю). З розвитком дернового процесу грунтоутворення повязано утворення сірих лісових грунтів та чорноземів опідзолених.

Інтенсивністть прояву дернового процесу визначається біологічною продуктивністю травянистих рослин, тобто кількістю і якістю синтезованої органічної речовини, щорічним відпадом як надземної так і кориневої маси, та комплексом умов, від яких залежить утворення та накопичення гумусу. В наслідок розкладання травянистих рослин( надземної і кореневої маси) у верхніх огоризонтах грунту разом з акомуляцією гумусу збільшується вміст поживних речовин, покращується фізико-хімічні та фізичні властивості, посилюється мікробіологічнихй процес та в кінцевому результаті формуються родючі грунти.

На утворення та накопиченя гумусу великий вплив спричинює вміст в грунті основ: вуглекислого, аміачного та обмінних кальцію і магнію. Вони стимулюють розкладання свіжих рослинних залишків, нейтралізують та переводять в нерозчинений стан утворені гумусні речовини, запобігаючи тим самим їх вимиванню з грунту та розкладанню мікрооганізмами.

Грунти, утворені дерновим процесом грунтоутворення мають слідуючі загальні ознаки та властивості добре виражений гумусовий горизонт грудочнувато-зернистої структури, відсутність або слабка вираженість опідзолення, високий вміст гумусу, висока ємкість поглинання, слабокисла або нейтральну реакцію, підвищений ваговий запас азоту та загальних елементів живлення рослин.

Підзолистий процес супроводжується руйнуванням мінеральної частини грунту і внесенням деяких продуктів за межі грунтового профілю. Частина продуктів закріплюється в ілювіальному горизонті, утворюючи нові мінерали. Проте елювіальному процесу, який розвивається при опідзоленні, противстоїть інший, протилежний по своїй суті процес, повязаний з біологічною акумуляцією речовин.

Дані грунтотворні процеси протікають і зараз,спричиняють вплив на грунтовий покрив території господарства.