3. Система забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії

Туристичний ринок - це умовне місце купівлі-продажу туристичного продукту чи послуги, яка здійснюється в певних умовах конкуренції, з дотриманням етичних та правових норм і правил. Ринок може бути досконалим і недосконалим. Модель досконалого ринку заснована на припущенні, що всі учасники торгових операцій діють, керуючись виключно економічними принципами, що полягають у прозорості ринку, коли продавці і покупці мають можливість повного огляду ринку, отримання достатньої інформації про всі обставини ведення операцій (ціни, знижки, якість товару чи послуги, умови поставки і платежів тощо).

Однак на практиці ринок недосконалий. Зміна конкуренції між фірмами посилюється у таких випадках:

• у разі збільшення кількості конкурентних фірм;

• коли велика фірма, приєднавши іншу, виводить її в лідери;

• коли попит на послугу зростає поволі;

• коли ситуація на ринку змушує туристичні підприємства знижувати ціни або застосувати інші способи збільшення обсягу продажу послуг;

• зростання прибутку від успішних стратегічних розв’язань;

• коли витрати на вихід з ринку великі, високі бар’єри.

Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих методів є організація виставок, які дають змогу продавцям і покупцям туристичного продукту зустрічатися в одному місці та укладати угоди.

Конкурентоспроможність об’єктів туристичної індустрії визначається щодо конкретного ринку або до конкретної групи споживачів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкурентоспроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.

Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується унікальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність та на свою нішу на туристичному ринку.

Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі продукту, мусить мати чітко сформулювану місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, сильні і слабкі сторони, зв’язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її конкурентоспроможність.

Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії туризму ефективна тільки тоді, коли вона керована, науково та економічно обґрунтована і поєднує такі складові, як: персонал; туристичні продукти та послуги; нормативно-правове регулювання.

Менеджмент об’єднує потреби, цілі, мотиви у систему, яка дає змогу впливати на трудову поведінку персоналу. Економічна наука вивчає людину не тільки як ресурс, а й як особистість, орієнтуючись на соціальну, компетентну, моральну модель людини-працівника.

Можливі суперечності між цілями працівника та підприємства

Цілі працівника		Цілі підприємства
ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ
Зменшення робочого навантаження (за незмінної заробітної платні)		Інтенсифікація праці (за незмінної заробітної платні)
Зростання заробітної плати (за незмінної продуктивності праці)		Зменшення витрат на заробітну плату (за незмінної продуктивності праці)
Збільшення витрат на соціальний розвиток		Економія витрат на соціальний розвиток
АДМІНІСТРАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ
Розвиток кар’єри		Регламентована організаційна структура
Зменшення відповідальності та спрощення обов’язків		Посилення відповідальності та ускладнення обов’язків
Звичка, інерція поведінки, небажання змін		Інноваційний розвиток, функціонально гнучка організація
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Особисті переваги, неформальні зв’язки		Посадова ієрархія
Індивідуалізм у творчості (конкуренція)		Згуртованість, колективна творча праця
Психологічна сумісність з керівником та колегами		Професіоналізм та кваліфікація працівника

При цьому особливої актуальності для управління мотивацією персоналом набуває вирішення проблем координації, узгодження потреб, мотивів та цілей працівників і підприємства в цілому. Ефективне використання людських ресурсів забезпечується вмінням менеджерів організовувати роботу в команді, синергетичний ефект якої забезпечується визначенням та розв’язанням суперечностей, що виникають, між цілями та потребами працівників і підприємством. Конкурентоспроможним підприємство буде тільки тоді, коли знайдено компроміс між цілями підприємства та працівника.

Мотивація персоналу - це процес спонукання працівників для досягнення цілей підприємства на основі узгодження їх потреб і цілей шляхом постійного дослідження та активізації структури мотивів праці.

Ефективне спонукання працівників індустрії туризму до високоефективної діяльності забезпечується розумінням сутності процесу мотивації і веде до підтримування високого рівня конкурентоспроможності туристичних підприємств та туристичної індустрії в цілому.

Туристичний продукт чи послуга буде конкурентоспроможним лише тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при наданні послуги, оптимізація ціни послуги, ресурсозберігання у сфері експлуатації чи споживання турпродукту чи послуги. Але конкурентоспроможною послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, організації розроблення і виконання управлінських розв’язань у рамках системи забезпечення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу на зовнішній туристичний ринок.

У цілому для кожного конкретного об’єкта на основі типової структури розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність туристичного підприємства визначається характером турпродукту, який пропонується та реалізується на ринку, і залежить від обраної фірмою стратегії. Конкурентоспроможність туристичної галузі залежить від державної політики в сфері туризму. Конкурентоспроможність держави на туристичному ринку є виявом внутрішніх соціально-економічних умов і можливостей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в даній сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати з аналогічним продуктом інших держав.

Таким чином, конкурентоспроможність держави забезпечується всією наскрізною системою підтримки виробника турпродукту.

Саме створення умов для розвитку ринку виробника турпродукту забезпечує урізноманітнення цього продукту і збільшує його конкурентні переваги.

Керованість цього процесу полягає в узгодженні ринкових інтересів виробника турпродукту, споживача туристичного продукту чи послуги та держави.