Собівартість виробництва біоетанолу з різних видів сировини

Частка сировини у собівартості біоетанолу з різних видів сировини в Україні

4. Заходи підвищення ефективності менеджменту біоетанольної галузі включають:

• правильний вибір технології вирощування та переробки сировини;

• розроблення заходів щодо організації виробництва біоетанолу, а також біопалив на його основі на потужностях спиртової галузі, що дасть можливість завантажити потужності спиртової галузі та часткового вирішити питання збуту біопалив безпосередньо підприємствами спиртової галузі;

• впровадження технологічно можливих схем виробництва біоетанолу не тільки з меляси, а і з проміжних продуктів переробки цукрового буряка, що дозволить регулювати співвідношення виробленої продукції в залежності від потреб суспільства та кон’юнктури ринку і т.д.

5. Програми стимулювання виробництва біоетанолу в країнах світу

США виробляти щорічно 7,5 млрд. галонів етанолу до 2012 року

Лекція № 6. «Управління ефективністю виробництва біодизелю»

1. Необхідність розвитку та сучасний стан виробництва біодизелю

2. Ефективність виробництва біодизелю: економічний, енергетичний, екологічний та соціальний ефекти.

3. Основні проблеми менеджменту ефективності біодизельного виробництва в Україні

4. Перспективні напрями менеджменту ефективності виробництва біодизелю в Україні

5. Менеджмент ефективності будівництва біодизельного заводу

6. Біодизельні програми у країнах світу

1. Необхідність розвитку та сучасний стан виробництва біодизелю

Світове лідерство за обсягами виробництва ріпаку належить країнам ЄС, на які припадає щорічно близько 25% світового виробництва

Трійку лідерів виробництва біодизелю в Європі очолює Німеччина, що випускає більше 44% від загального обсягу європейського біодизеля. Далі йдуть Італія і Франція – 14 і 13% відповідно.

В Україні, за даними Міністерства аграрної політики, нині побудовано 42 біодизельні установки й заводи, які за повного завантаження можуть виробляти мінімум 500 тис. тонн біодизельного палива на рік (тільки в м. Калуші Івано-Франківської області побудовано завод на 170 тис. тонн).

Згідно з довгостроковими прогнозами, в 2030 році виробництво біодизеля в Україні забезпечить заміщення традиційних видів паливно-енергетичних ресурсів у обсязі до 1,8 млн. т. умовного палива на рік, що становитиме близько 20% від теоретично можливого обсягу заміщення викопних палив за рахунок енергетичного використання всіх видів біопалива.

2. Ефективність виробництва біодизелю: економічний, екологічний та соціальний ефекти.

Ефективність виробництва біодизеля може мати як абсолютний, так і порівняльний характер. Крім того, слід враховувати як економічні, так і енергетичні, екологічні та соціальні її сторони.

1. Економічний ефект. Економічна доцільність виробництва біодизельного пального передбачає співставлення ефективності різних варіантів використання та переробки  сільськогосподарської продукції, враховуючи рівень цін на нафту, мінеральне дизельне паливо тощо.

Рентабельність виробництва біодизеля за умови комплексної технології виробництва біодизелю та використання власної сировини є наразі найвищою з-поміж інших варіантів виробництва біопалива із сільськогосподарських культур і становить майже 90%

2. Енергетичний ефект. Коефіцієнт енергетичної ефективності біодизеля становить 1,15 (при 0,9-1,06 біоетанолу), а з урахуванням виходу побічної продукції під час виробництва біодизеля – навіть 3,46 (при 2,01 –2,76 –біоетанолу).

3. Екологічний ефект від виробництва біодизеля з ріпаку повинен полягати у сприянні зменшенню викидів парникових газів у навколишнє середовище (не менше, ніж на 35% порівняно з викопним паливом).

4. Соціальний ефект розвитку виробництва біодизеля, то слід зазначити, що воно є більшою мірою енерго- та капіталомістким, ніж трудомістким, тому значного збільшення кількості робочих місць від розвитку цього напряму біоенергетики очікувати не доводиться навіть за умови набуття ним значних масштабів

3. Основні проблеми менеджменту ефективності біодизельного виробництва в Україні

Аналіз проблематики менеджменту біодизельного виробництва в Україні дозволяє окреслити три основні групи проблем:

1. Організаційно-правові проблеми:

2. Фінансово-економічні проблеми

3. Технічні і технологічні проблеми

Виходячи з вищевикладеного, доводиться констатувати, що нині в Україні ні правові основи, ні економічні умови для розвитку широкомасштабного виробництва біодизелю поки що не створені, а законодавча база в частині розвитку біоенергетики, незважаючи на низку прийнятих прогресивних і важливих законів і програм, усе ще вимагає серйозного доопрацювання.

Головними критеріями при розробці програми розвитку біоенергетики, а також пакета законів і підзаконних актів для стимулювання, підтримки і розвитку всього комплексу біоенергетичних технологій, має стати її комплексність та економічна обґрунтованість.