4.5. Нейрофізіологічна

реабілітація дітей з ДІІП

Серед реабілітаційних програм найпоширенішими є:

• нейророзвивальна методика Бобата (філософія розвитку ди-

тини або неврологія розвитку);

• метод рефлексолокомоції Войта;

• кондуктивна педагогіка Петьо.

Ці програми охоплюють різні напрями корекції патологіч-

них змін центральної нервової системи;

• метод біомеханічної корекції хребта та великих суглобів

В. Козявкіна. У цьому методі, крім зазначених питань, як

провідне виділяється питання про значення порушень

функції суглобово-м'язового апарату у подальшому мотор-

ному та психічному розвитку дитини.

Розвиток рухів (як складний функціональний комплекс) гру-

па вчених на чолі з В. Козявкіним порівняла з човном-вітриль-

ником, в якому:

• вітрила — це різні поверхи мозку (стовбур, підкірка, кора),

які є командирами рухів;

• корпус човна — це зв'язки, суглоби, кістки; вони є виконав-

цями рухів;

• щогла— хребет зі спинним мозком, які з'єднують в єдине ко-

мандирів і виконавців рухів.

Сигнальні (аферентні) системи передають у головний мозок

інформацію про події зовнішнього світу (температуру, звуки,

запахи) і про стан м'язів, суглобів, зв'язок. Перероблення от-

риманої інформації, командні відповіді мозку по рухових, мо-

торних (аферентних) провідниках передаються через спинний

мозок виконавчим органам. Завдяки такій чіткій і злагодженій

роботі формується точний рух.

Однак вітрильник може бути зруйнований або пошкодже-

ний, внаслідок чого паралізується робота всіх систем, обриваються

усі зв'язки і він потребує відновлення як човен, що по-

трапив у шторм. Так само у дитини, хворої на ДЦП, виникають

порушення тонусу та дисрегуляція м'язової діяльності. Виник-

нення у дітей з ДЦП функціональних блокад хребтово-рухових

сегментів та суглобів кінцівок зумовлює у них патологічні реф-

лекси та патологічні рухові стереотипи. Імпульси, які йдуть від

патологічно змінених периферичних структур, спричинюють

дисрегуляцію центральних структур нервової системи. Все це

ще більше сповільнює моторний розвиток дітей З ДЦП.

Для ліквідації цього патологічного впливу розроблено метод

біохімічної корекції хребта га великих суглобів, адаптованих до

анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму. В ос-

нову цього методу покладено систему інтенсивної нейрофізіо-

логічної реабілітації (CIHP), спрямовану на створення нового

функціонального стану в організмі дитини. Створення такого

стану забезпечується активізацією внутрішніх компенсаторних

можливостей дитини та пластичності її нервової системи.

Створена система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації

офіційно визнана в Україні, а також викликала широкий міжна-

родний інтерес. В енциклопедичному виданні з дитячої орто-

педії (за ред. Нітарда, Німеччина) цю систему включено до чет-

вірки найефективніших консервативних методів лікування

пацієнтів з ДЦП. За цією методикою останнім часом пройшли

лікування понад 10 тис. хворих з хронічними ураженнями нер-

вової системи, в тому числі понад 6 тис. хворих з Німеччини,

Австрії, Швейцарії, Греції, Франції, Іспанії, США та інших

країн.

Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації скла-

дається з двох підсистем:

1) інтенсивної корекції;

2) стабілізації і закріплення позитивних результатів корек-

ційної роботи.

Інтенсивна корекція проводиться в умовах реабілітаційного

центру і триває впродовж двох тижнів.

У період стабілізації та потенціювання ефекту лікування про-

довжують, згідно з рекомендаціями, в домашніх умовах. Цей

період триває 6—12 місяців, після чого проводиться повторний

курс інтенсивної корекції.

В основу системи реабілітації покладено полімодальний

підхід із застосуванням різних методів впливу на пацієнта. Дія

одних методик доповнює та потенціює інші. Основний комп-

лекс лікувальних заходів включає: біомеханічну корекцію хреб-

та, мобілізацію суглобів кінцівок, рефлексотерапію, мобілізу-

ючу гімнастику, спеціальну систему масажу, ритмічну гімнас-

тику, апітерапію та механотерапію (мал. 6.1).

1. Біомеханічна

корекція хребта з ДЦП

2.Рефлексртерапій

3.Сиеиіальна

система масажу

4.Апітерапія

Паиіеит

з ДЦП

5.Мобілізація

суглобів кінцівок

6.Мобілізуюча

7.гімнастика

8.. Ритмічна

гімнастика

9.Механотерапія

Мал. 6.1. Основні компоненти системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілі-

тації

Біомеханічна корекція хребта. Основою системи інтенсивної

реабілітації є оригінальна методика полісегментарної біомеха-

нічної корекції хребта, розроблена проф. В. Козявкіним. Вона

спрямована на усунення функціональних блокад хребтово-ру-

хових сегментів та відновлення нормальної рухомості суглобів

хребта, що дає можливість зменшити прояви дисрегуляції нер-

вової системи на різних рівнях чутливих та рухових систем.

Корекцію хребта проводять після мануальної діагностики та

відповідної підготовки послідовно у всіх відділах хребта —

поперековому, грудному та шийному. У поперековому відділі

маніпуляцію здійснюють одночасно на всіх заблокованих сег-

ментах, при цьому застосовують розроблену методику «ротації

назад». Корекцію блокованих сегментів грудного відділу здій-

снюють за спеціальними імпульсними методиками послідов-

но згори донизу на фазі видиху, а шийного відділу — із застосу-

ванням руху по складній траєкторії, шо забезпечує одночасний

вплив на заблоковані сегменти. За наявності блокад ілеоса-

крального з'єднання застосовують імпульсні методики мобілі-

зації. Паралельно використовують спеціальні прийоми релак-

сації м'язів.

Мобілізація суглобів кінцівок. Методики мобілізації суглобів

кінцівок розроблені для відновлення рухливості суглобів, ко-

рекції м'язово-сугаобового дисбалансу, поліпшення трофіки та

створення передумов до формування нових рухів. Мобілізацію

починають із впливу на великі суглоби (колінні, плечові), з по-

дальшою дією на дрібні суглоби Кисті та ступні.

Використовують класичні прийоми мобілізацій, спрямовані

на плавне виведення суглоба за межі фізіологічного обсягу па-

сивного руху з дозованим навантаженням на зв'язковий апарат

суглоба. Значного поширення набули методика вібраційних

рухів, а також імпульсна техніка «простукування» за ходом су-

глобової щілини, спрямовані на пасивне розклинювання за-

блокованих суглобів і досягнення «центрування» суглобової по-

верхні.

Упродовж курсу лікування інтенсивність проведення мобілі-

зації поступово підвищують. За наявності показань застосову-

ють мобілізацію скроне-нижньоіцелепних суглобів, що в поєд-

нанні зі спеціальними масажними прийомами сприяє поліп-

шенню артикуляції.

Рефлексотерапія. З метою потенціювання досягнутого ефек-

ту розслаблення м'язів та корекції соматовегетативних порушень

застосовують методику рефлексотерапії.

Вона передбачає застосування класичних методів рефлексотерапії у поєднанні з

розробленим алгоритмом впливу на біологічно активні точки

пучками імпульсів низької напруги складної конфігурації. Ви-

користовують точки класичних меридіанів та специфічні точ-

ки. Вплив на тригерні зони м'язово-суглобового апарату здій-

снюється одночасно з ізотонічним чи постізометричним на-

пруженням м'язів, застосовують також релаксувальні поло-

ження та пози. Процедура проводиться без пошкодження

цілісності шкірних покривів та не спричинює больових ре-

акцій.

Мобілізуюча гімнастика спрямована на удосконалення існую-

чих та формування нових моторних функцій, досягнення до-

сконаліших форм пересування і освоєння важливих для щоден-

ного життя навичок.

Мобілізуюча гімнастика грунтується на класичних методи-

ках кінезотерапії з урахуванням індивідуальних особливостей

пацієнта. Основою її є принцип «від центра до периферії», який

передбачає переважний вплив спочатку на формування рухів

тулуба та проксимальних суглобів з поступовим залученням

дрібних суглобів. Нові моторні акти освоюють за принципами

«від пасивних рухів через пасивно-активні до активних» і «від

простих рухів до складних». Велику увагу приділяють правиль-

ності виконання руху, вираженості нередукованих патологіч-

них рефлексів, постуральних реакцій та патологічних синкі-

незій. Кожне заняття включає вправи дихальної гімнастики,

вправи для «розробки суглобів», спрямовані на підвищення

мобільності суглобів хребта та кінцівок, а також вправи для

зміцнення м'язово-суглобового апарату.

Запорукою ефективності реабілітації є дотримання необхід-

ного рухового режиму та виконання в домашніх умовах комп-

лексу рекомендованих вправ, освоєних батьками, яких залуча-

ють до проведення занять.

Спеціальна система масажу. В рамках реабілітаційної програ-

ми для підготовки до проведення біомеханічної корекції хреб-

та, для розслаблення спастичних м'язів та впливу на тригерні

184 точки м'язів застосовують спеціальну систему масажу. Вона

включає прийоми класичного, сегментарного та периостально-

го масажу в поєднанні з елементами постізометричноїта анти-

гравітаційної релаксації.

Ефективне проведення біомеханічної

корекції потребує відповідної підготовки суглобово-м'язового

апарату із застосуванням релаксаційних методик масажу. Для

збільшення рухливості кінцівок використовують елементи мобі-

лізаціїїх суглобів, для впливу на тригерні зони — прийоми точ-

кового масажу, активізації гіпотонічних, бездіяльних м'язів —

прийоми тонізуючого масажу.

Ритмічна гімнастика. З метою розвитку рухових можливо-

стей, поліпшення емоційної сфери, інтелектуальних та кому-

нікативних функцій в реабілітаційному центрі проводять гру-

пові заняття з ритмічної гімнастики. Вони грунтуються на ігро-

вих методах з використанням музики і танців. Групи пацієнтів

формують залежно від віку та рівня моторного розвитку. Пози-

тивний емоційний фон сприяє освоєнню пацієнтами нових як

моторних, так і комунікативних навичок. До участі у групових

заняттях активно залучають батьків. Ці заняття спрямовані не

лише на розвиток і вдосконалення моторної сфери пацієнта, а

насамперед на розвиток соціальної поведінки дитини, актива-

цію мотивацій особистості до одужання та зміцнення віри у

власні сили.

Апітерапія. Для стимуляції захисних сил організму, локаль-

ного поліпшення кровообігу, трофіки та метаболічних процесів

застосовують воско-гіарафінові аплікації та методику бджоло-

вжалювання. Перед апітерапією проводять алергологічний тест

на продукти бджільництва. Воско-парафінові аплікації засто-

совують у вигляді теплових обгортань різних груп м'язів та су-

глобів за певною схемою. Крім теплової дії, вони впливають на

м'язово-суглобовий апарат унаслідок дифузії біологічно актив-

них речовин крізь шкіру. Для бджоловжалювання виділяють

місця за ходом суглобової щілини суглобів з контрактурами,

зони міофасціальних тригерних точок та болісні периостшіьні

зони. Використання видаленого з бджоли жала дає можливість

дозувати введення бджолиної отрути та зменшити негативний

вплив чинника страху.

Механотерапія. Засоби механотерапії використовують для

розвитку сили м'язів, поліпшення координації рухів та форму-

вання правильного рухового стереотипу.

Тренування м'язів нижніх кінцівок проводять за допомогою апаратів важільного

типу. Добором довжини важелів, маси обтяження та кількості

повторів забезпечується оптимальний тренувальний режим.

Для розвитку сили та витривалості м'язів верхніх кінцівок зде-

більшого застосовують апарати блочного типу. Для формуван-

ня правильного стереотипу рухів та поліпшення координації

проводять заняття на біговій доріжці та велотренажері. Вико-

ристовують також апарати типу віброекстензора, в яких дозо-

вана дія тепла, вібрації та механічного масажу паравертебраль-

них зон сприяє мобілізації суглобів хребта.

Біодинамічний корекиійний костюм «Спіраль». Під час прове-

дення занять з лікувальної гімнастики, механотерапії та звичай-

ної рухової активності пацієнтів з ДЦП для забезпечення пра-

вильної постави тіла та корекції рухових порушень використо-

вують біодинамічний корекційний костюм «Спіраль». Він дає

змогу докладати додаткових коригувальних зусиль потрібної

сили та напрямку до відповідних частин тіла пацієнта, не об-

межуючи при цьому загальної рухливості. У створенні пристрою

використано ідею професора К. Семенової про доцільність за-

стосування у цієї групи пацієнтів принципу динамічної анти-

гравітаційної корекції рухів.

Костюм корекції рухів — це система еластичних пружних тяг,

прикріплених до спеціальних опорних елементів — жилета,

шортів, наколінників, налокітників, напіврукавичокта чобітків.

Тяги костюма, завдяки своїм пружним властивостям, забезпе-

чують потрібне коригувальне зусилля, а спеціальна липка по-

верхня тяг дає змогу прикріпляти їх до опорних елементів у

будь-якому місці і тим самим довільно вибирати точку прикла-

дення та напрямок дії цього зусилля залежно від особливостей

порушення рухів та поставленої мети лікування.