2. Переказ – один із ефективних шляхів розвитку мислення і мовлення молодших школярів

Переказ — це вид роботи з розвитку зв'язного мовлення, який передбачає передачу в усній чи письмовій формі прочитаного або прослуханого тексту. Велике значення переказу перш за все утому, що він навчає глибоко розуміти і правильно передавати чужі слова, виробляє навички самостійного викладу думок в усній і письмовій формі.

Отже, переказ — це підготовча ланка до самостійного письма, написання творів, виступів з різної тематики. Переказ виробляє навички уважно слухати (чи уважно читати) текст, з тим щоб зрозуміти й запам'ятати його зміст, а потім з належною повнотою й докладністю відтворити в усній чи письмовій формі.

Переказ як вид письмової роботи є ефективним засобом розвитку логічного та образного мислення, уяви, спостережливості учнів. Він дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості.

Головною метою переказів на уроках української мови є формування в школярів комунікативних умінь. Цим і визначається специфіка роботи над переказами різних видів, кожний з яких містить елементи творчості.

Письмовий переказ первинного тексту, крім орфографічних і пунктуаційних навичок, вимагає від учнів мовленнєвих умінь. До комплексних умінь, пов’язаних з переказом, належать такі:

• слухати і розуміти текст, усвідомлюючи тему та основну думку, логіку викладу, провідний тип мовлення (розповідь, опис, роздум), стиль мовлення, особливості авторського стилю;

• запам’ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу;

• усвідомлювати взаємозумовленість мікротем, індивідуальний стиль автора (у тому випадку, якщо пропонується текст публіцистичного чи художнього стилю);

• відтворювати почуте в переказі з урахуванням виду переказу (докладний, стислий, вибірковий) та особливостей типу й стилю мовлення;

• оформлювати переказ у вигляді автономного висловлення (наявність початку і кінцівки в тексті);

• удосконалювати переказ відповідно до завдання первинного тексту, теми, основної думки, типу і стилю мовлення. Проведення переказу сприяє розвитку логічного мислення, оскільки виробляє вміння й навички аналізувати текст, виділяти в ньому головне й другорядне, родові й видові поняття, розкривати внутрішні зв'язки й закономірності, що лежать в основі змісту тексту, а потім у чіткій послідовності переказувати його.

Переказ розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, діти вчаться правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне. [13; с. 15] Потрібно привчати школярів додержуватись логічної послідовності у викладі думок, забезпечувати зв’язність, доказовість, зрозумілість переказаного.Учні практично переконуються у великій ролі мовних засобів і необхідності дбайливого відбору їх для повноцінного розкриття ідейного змісту художнього твору.

У переказі має звучати живе мовлення самогошколяра. Водночас під час переказування тексту учень повинен використовуватилексику, виражальні засоби, синтаксичні конструкції, запозичені з оригіналу. Дужеважко знайти межу між цими двома протилежними вимогами.Під час читання чи прослуховування тексту для переказу, в бесідах за йогозмістом, у ході його аналізу учнями засвоюється мова оригіналу. Слова і звороти зізразка стають для школяра своїми. Переказуючи текст, учень має вільно будуватиречення, використовуючи запозичені з оригіналу мовні засоби.Повнота передачі всього суттєвого — одна з найважливіших вимог допереказу тексту. [12; с. 346]

Робота над переказами допомагає свідомо зміцнювати орфографічні й пунктуаційні навички. А в цілому мова і стиль переказів сприяють виробленню високої мовної культури учнів.

Цінність переказу полягає в різноманітності його видів і форм.Одні з названих умінь розвиваються під час проведення всіх видів переказу, для формування інших необхідно використовувати певний його вид.

Вiдповiдно до програми учнi мають навчитися писати рiзнi види переказiв: уснi й письмовi, детальнi, стислi, вибiрковi, творчi, перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами i т. п.

Успішному проведенню різного типу переказів значною мірою сприяють вдало дібрані тексти, що повинні відповідати вимогам літературної мови і бути змістовними, різноманітними в плані тематичного спрямування, доступними і цікавими для дітей, зразковими щодо мовного оформлення. Із цією метою необхідно брати фрагменти, зразкові щодо використання засобів виразності мови. Слід враховувати мовностилістичні якості, що дасть можливість учителеві цілеспрямовано вчити учнів відбирати й використовувати мовні засоби.

Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім’ю, пам’ятні події, трудові звершення, про тварин. Текстами для переказів можуть бути твори фольклору (казка, легенда, оповідання, гумореска), тексти із художньої літератури, газет, журналів, кінофільм, діафільм чи телефільм, радіопередача.

При доборі текстів для переказів необхідно дотримуватися принципу послідовного наростання труднощів. З цією метою варто вводити в роботу більш складний за змістом і мовним оформленням текстовий матеріал, збільшуючи в кожному класі його обсяг, ускладнюючи додатковими лексичними і граматичними завданнями.

Разом з тим переказ необхідно якнайтісніше пов'язувати з виучуваним граматичним матеріалом. При наявності такого зв'язку переказ буде органічною частиною роботи над закріпленням знань з граматики, виробленням умінь і навичок використовувати граматико-стилістичні явища. Переказ у цьому випадку стає підсумковою роботою, що продемонструє практичне засвоєння учнями матеріалу.

Систематичне використання переказу з послідовним його ускладненням забезпечить успішне виконання учнями всіх зазначених програмою видів робіт і сприятиме підвищенню рівня мовленнєвої культури, а також орфографічної, пунктуаційної, лексичної та стилістичної грамотності.