2.1.Система завдань, спрямованих на розвиток комунікативних умінь молодших школярів при проведенні підготовчої роботи до написання творів та переказів

Комунікативний підхід до навчання української мови в початкових класах став домінуючим у сучасній методиці й практиці шкільного навчання, що насамперед передбачає засвоєння її безпосередньо через спілкування. Отже, основна увага вчителя зосереджується на мовленнєвій діяльності учнів на уроці. Одночасно передбачається і засвоєння мовного матеріалу, і формування мовно-мовленнєвих умінь та навичок.

Інколи робота над переказом та твором проводиться недостатньо глибоко і цілеспрямовано. Це призводить до того, що учні, працюючи над твором чи переказом,не з'ясовують ідею тексту, не розглядають його структуру, не звертають увагу на мовне оформлення.Щоб уникнути таких недоліків,слід надавати великого значення підготовчій роботі, яка передбачає ряд послідовних етапів.

Попередня бесіда при роботі над переказом проводиться не завжди, але в більшості випадків необхідна для з'ясування знань учнів про те, про що йтиметься в тексті для переказу. Часом важливо продемонструвати самі предмети чи їх зображення, описані у тексті. Під час попередньої бесіди необхідно оголосити учням нові й незрозумілі слова для них. (Додаток А)

Читання вчителем тексту проводиться чітко й виразно. Аналіз змісту тексту - найвідповідальніший і найскладніший етап усієї підготовчої роботи до написання переказу. Учитель повинен провести цю роботу так, щоб учні усвідомили головну думку та ідейний зміст твору, чітко уявили собі послідовність подій, причинно-наслідкові зв'язки. Якщо зміст тексту можна пов'язати з особистим досвідом дітей, то це варто зробити. Тоді переказ буде яскравіший, емоційніший.

Під час підготовки до переказу необхідно розглянути також будову прочитаного тексту. Учні визначають зачин твору, з'ясовують, про що йдеться в основній частині, виділяють кінцівку тексту.

Важливий етап у роботі над переказом - складання плану. Цей вид роботи належить до логічних вправ і здійснюється з метою повного й чіткого розуміння головної думки прослуханого твору, формування вміння послідовного переказу тексту, усвідомлення зв'язку між окремими частинами твору та з метою кращого запам'ятовування прослуханого.

Робота над складанням плану може проводитися по-різному, простіший варіант, коли учням пропонується текст, поділений на логічні частини. Після його перечитування школярі виділяють головне в кожній частині, записують його одним реченням, одержуючи таким чином план переказу. (Додаток Б)

Поступово робота над планом ускладнюється. Учні читають текст мовчки, самостійно визначають кількість частин у творі, виділяють їх межі і називають у кожній частині найголовніше.Складений таким чином план записується на дошці.

Важливим етапом підготовки до написання переказу є аналіз мови, якою написаний текст. У процесі цієї роботи необхідно звернути увагу дітей на точність, виразність, забарвленість окремих слів і виразів.

Обов'язково потрібно звернути увагу учнів на яскраві слова, образи, які використав автор. Корисно окремі найяскравіші слова, вирази записати в зошити з переказу.

Для збагачення й активізації лексичного запасу дітей проводиться словникова робота, мета якої не тільки пояснити незрозуміліслова, а поповнити словниковий запас новими поняттями, навчити поєднувати їх у речення. Доцільно спонукати учнів до спостереження за синонімічним багатством прослуханого тексту. Діти мають знаходити й записувати на дошці синонімічні ряди, використані автором, з'ясувати, з якою метою він їх використав. (Додаток В)

Учні можуть доповнити синонімічні ряди, а вчитель має спрямувати школярів на обов'язкове вживання слів-синонімів у власних переказах та творах, щоб уникнути невиправданих повторів тих самих слів, точнішого висловлення думки, передачі свого ставлення до того, про що вони писатимуть.

Наступним етапом у роботі над написання переказу є усне складання фрагментів тексту за пунктами плану. Під час цієї роботи вчитель має заохочувати школярів не повторюватись. а створювати індивідуальні варіанти текстів.

Письмовому оформленню переказу має передувати орфографічна робота над словами, у написанні яких можуть виникнути труднощі. Їх доцільно записати на дошці, підкресливши орфограми.

Перед записом переказу слід активізувати знання учнів про культуру оформлення тексту.

Готуючи дітей до написання твору, їх треба вчити:

• розуміти задану тему, визначати її зміст, обсяг, дотримуватись теми на всіх етапах підготовки й оформлення свого твору;

• оцінювати матеріал і тему в цілому, висловлювати своє ставлення до того, про що пишем, передавати в творі свою власну позицію;

• накопичувати матеріал: спостерігати, виділяти з власного досвіду головне - те, що стосується даної теми;

• осмислювати факти, описувати, передавати свої знання, почуття, наміри;

• розташувати матеріал в належній послідовності, складати плані дотримуватися його під час відтворення тексту; за необхідністю змінювати послідовність;

• добирати потрібні слова й інші засоби мови, будувати синтаксичні конструкції і зв'язний текст;

• орфографічно й каліграфічно правильно записувати текст, ставити розділові знаки, ділити текст на абзаци, дотримуватись абзаців під час запису твору;

• знаходити недоліки й помилки у власному творі, виправляти їх, удосконалювати написане.

Незалежно від виду твору, завжди чітко виділяють три етапи підготовки до нього:

1) накопичення матеріалу (спостереження, екскурсії, походи, прогулянки. розглядання картин, читання художніх творів тощо);

2) відбір і систематизація матеріалу (обговорення, визначення головного, складання плану);

3) словесне, мовленнєве оформлення, тобто складання самого тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка.

Навчити дітей способами добору потрібного для висловлювання матеріалу (будь-то життєві вражен­ня, книга чи картина) учителеві вдасться лише тоді, коли він зуміє підвищити пізнавальний інтерес, прагнення все бачити, слухати, сприймати світ довкола.Щоб навчити мистецтву бачити, необхідно організува­ти систему цілеспрямованих спостережень, які б стали для дітей школою сприймання, засобом оволодіння мислительними прийомами, виробляли у них уміння помічати у предметі яскраве, характерне і зображувати його словом. У хід спостережень включає систему завдань, які орієн­тують на певні форми мислительної роботи: виділення сут­тєвих ознак, зіставлення і протиставлення, конкретизацію і узагальнення, виявлення причинно-наслідкових зв'язків. Такі вправи спонукають дітей вдивлятися у навколишнє, організовують чуттєвий досвід їх, виробляють уміння про­никати у сутність явищ. (Додаток Г)

Прищеплення навичок і умінь збирати факти для висловлювань можна розпочинати із розгляду предметів, спостережень за явищами навколишнього світу. Великий інтерес ви­кликає у дітей ігровий метод. Учитель у «чарівне віконце» поміщає щотижня різні предмети: гілочку клена, гроно горобини, опеньки, айстри — для їх розгляду, виділення їх характерних ознак. Особлива роль у вихованні культури зору належить екскурсії. Добре продумана і організована екскурсія спонукає говорити і писати кожного. Твори живопису, як і екскурсії, допомагають навчати дітей збира­ти матеріал, занотовувати його й користуватися ним, будуючи власні висловлювання.Навчаючи мистецтву сприймати картину, вчитель на­самперед створює відповідний емоційний настрій, активізує особистий життєвий досвід дітей, спогади про події, схожі на ті, що змальовуються художником.У процесі розвитку умінь виділяти найсуттєвіше у картині педагог одночасно прищеплює уміння читати її художні деталі, розуміти мову жестів, міміку героїв, ко­льорову своєрідність, динаміку малюнка.

Навчаючи мистецтву бачити, учитель активізує уяву дітей, допомагає глибше проникнути у зображенні події, їх причинні зв'язки і залежності, пройнятися настроєм героїв, зрозуміти їх емоційний стан. Постановкою питань орієнтує учнів не тільки на точне і повне сприймання відо­браженого, а й спонукає логічно обґрунтовувати події, висловлювати свої припущення, здогадки.

Зібраний матеріал на основі спостережень за дійсністю, картиною і текстом — це тільки фактична основа, на якій будується зв'язне висловлювання. Щоб донести до слухача (читача) свій задум, мовцеві необхідно систематизувати зі­брані факти, думки: об'єднати їх в окремі групи (мікротеми), визначити, які з них головні, а які — другорядні, тобто пояснюючі, уточнюючі, знайти мовне вираження зв'язку між цими логічно закінченими частинами і реченнямитвору.

Зібраний і систематизований матеріал може бути викладений по-різному. Мовець вибирає певний спосіб викладу думки — розповідь, опис чи міркування. Це залежить від того, які завдання стоять перед ним: потрібно розповісти про якісь події, описати даний предмет або явище чи довести певні твердження. Уже з 2 класу можна проводити цілеспрямовані спостере­ження над будовою зв'язного висловлювання. Системою вправ треба розкривати учням сутність самого процесу поєднання окремих речень і логічно закінчених частин у смислове ціле — текст. Учні з’ясовують, що будь-яке зв'язне висловлювання — це спосіб передачі думки, яка розкривається не в одному реченні, а у ланцюгу взає­мопов'язаних речень.

Виконання лексико- і граматико-стилістичних вправ під­водить учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюється комунікативною установкою мовця, яка знаходить своє вираження у темі і основній дум­ці тексту. Кожен із способів викладу має особливості побудови, потребує відповідного мовного оформлення, може мати певне стилістичне вирішення.

Під час підготовчої роботи не слід перешкоджати висловленню учнями своїх почуттів, суб'єктивних уявлень та міркувань.

Успішність виконання письмового переказузалежить від правильного алгоритму попередньої роботи та співрозмірної частини колективної та самостійної діяльності учнів.

Важливо, щоб написання творів захоплювало учнів, демонструвало їм величезні можливості мови щодо висловлення власних думок і почуттів.

Як говорив видатний педагог В.О.Сухомлинський, "про всі предмети дитина повинна говорити як про світ, що її оточує, про світ, у якому вона сама частина живої природи". Тобто дитина повинна бачити, чути, відчувати, торкатися - за цієї умови збільшується світ її вражень, думок, і, як наслідок, збагачується мовлення.

Отже, при проведенні підготовчої роботи вчитель використовуєсистему завдань, спрямованих на формування умінь школярів складати твори різного характеру та писати перекази.