Методи навчання

Успіх виховання і навчання багато в чому залежить від того, які методи і прийоми використовує педагог, щоб донести до дітей певний зміст, сформувати у них знання, вміння та навички, а також розвинути здібності в тій чи іншій галузі діяльності. Під методами навчання образотворчої роботи і конструювання слід розуміти систему дій педагога, організуючого практичну і пізнавальну діяльність дітей, яка спрямована на засвоєння змісту, визначеного «Програмою виховання і навчання в дитячому садку». Традиційно методи навчання класифікуються по тому джерелу, з якого діти отримують знання, навички та вміння, за тими засобами, за допомогою яких ці знання, навички та вміння підносяться. Так як діти дошкільного віку здобувають знання в процесі безпосереднього сприйняття предметів і явищ навколишньої дійсності і з повідомлень педагога (пояснення, розповіді), а також у безпосередній практичній діяльності (конструювання, малювання, ліплення і т. п.), то виділяються методи наочні, словесні, практичні.

Вибір методів і прийомів проведення того чи іншого заняття залежить від ряду обставин. Насамперед педагог визначає цілі і завдання конкретного заняття, в даному випадку навчання малюванню, ліпленню, аплікації та конструюванню. Відбір методів вимагає врахування специфіки виду діяльності, а також знання вікових особливостей дітей та рівня їх оволодіння конкретною діяльністю. Малювання, ліплення, аплікація і конструювання включають два роду дій: зовнішні, тобто руху, вироблені руками при виконанні малюнка, вирізування, ліпленні фігурки, створенні споруди, і внутрішні: сприйняття предмета або картинки, продумування того, що і як слід робити , уявлення того, що повинно вийти, і т. п. Методи навчання повинні бути спрямовані на керівництво як зовнішніми, так і внутрішніми діями, що забезпечують виконання завдання педагога та розвиток дитячої образотворчої творчості.

У малюнку, ліпленні діти зображують предмети і явища навколишнього світу, відображають зміст музичних і літературних творів. Тому діяльність вихователя повинна бути спрямована на організацію та забезпечення сприйняття і розуміння цього змісту. З цією метою вихователь застосовує інформаційно-рецептивний метод (рецепція - сприйняття), який іноді називають пояснювально-ілюстративним. Він організовує спостереження з дітьми, обстеження предметів, іграшок, готових споруд, розгляд картин та ілюстрацій, що несуть інформацію про предмети та явища. В процесі спостережень, розглядання предметів, картин, ілюстрацій, обстеження діти знайомляться з предметами і явищами навколишньої дійсності. До проведення такого заняття вихователь серйозно готується: він вибирає об'єкт; вирішує, як до нього краще підійти, щоб дітям було добре видно всі його частини; продумує питання, що допомагають спрямувати увагу дітей на ті сторони об'єкта спостереження, які потрібно буде передати в зображенні.

Особливо слід виділити організацію обстеження предметів, пропонованих для зображення. Обстеження - це організований педагогом процес сприйняття предмета. Організація полягає в тому, що педагог в строго визначеної послідовності виділяє сторони і властивості предмета, які повинні засвоїти діти, щоб потім успішно зобразити його в малюнку, ліпленні, аплікації. В процесі такого сприйняття у дітей формуються виразні уявлення про ті властивості і якостях предмета, які важливі для його зображення (форма, величина, будова і колір). Педагог навчає дітей сприймати. Самостійно вони не володіють цим процесом. Форма, будова, колір насамперед сприймаються зорово, тому предмети спочатку розглядаються. Для уточнення таких властивостей предмета, як об'ємна форма, величина, якість поверхні (шорсткість, гладкість), потрібно поряд з розгляданням і обмацування – дотикове сприйняття.

Обстеження виявляється ефективним тільки у взаємозв'язку зі словом, що вказує дітям, на що дивитися і що сприймати. Вихователь допомагає дітям визначити форму предмета, колір, знайомить з їх назвами, направляє на порівняння форм, пропорцій, узагальнення властивостей предметів. При цьому він обов'язково активізує увагу дітей: питає, пропонує називати, визначати, порівнювати.

Знайомство з новими прийомами (способами) зображення також відбувається за допомогою інформаційно-рецептивного методу. Показ способів дії відіграє важливу роль у навчанні дітей малюванню, ліпленню, аплікації та конструюванню. Малюки тільки починають опановувати образотворчу діяльність. Вони повинні освоїти, як правильно користуватися інструментами і матеріалами (кистями, олівцями, стекою, ножицями, фарбами, кольоровими олівцями, восковими крейдою і ін.). Діти не знають способів передачі форми предмета в малюнку, аплікації, ліпленні, не знають, як потрібно поставити цеглинки, щоб споруда набула стійкість. Щоб вони оволоділи формотворними рухами руки (спрямованими на передачу в малюнку, ліпленні, аплікації форми предмета), способами створення зображення, їм потрібно показати ці способи і пояснити. Однак робиться це не на кожному занятті, а лише тоді, коли той чи інший прийом (спосіб) зображення зустрічається вперше.

Показуючи способи зображення, вихователь, як правило, користується тими ж інструментом, матеріалом, які дають дітям. Проте в деяких випадках вдаються до допомоги іншого матеріалу: наприклад, коли демонструють не способи зображення, а варіанти композиції, приблизне розташування фігур на аркуші (вихователь крейдою на дошці зазначає, як по всьому листу розташувати дерева, будинки, людей, при цьому самі зображення дає в загальних рисах). Зрозуміло, такий показ можливий лише в старшій і підготовчій групах, в решті груп матеріал для показу у вихователя має бути той же, що і у дітей.

Пояснення, розповідь, будь-яке слово педагога, звернене до дітей, повинні бути емоційними, щоб викликати у них позитивний відгук, пробудити естетичні почуття. Цьому сприятиме образна характеристика предметів і явищ з використанням епітетів, порівнянь, віршованих і пісенних текстів. Разом з тим педагог так проводить бесіду, розмову з дітьми, щоб вони не просто згадали ті предмети і явища, які їм належить передати в малюнку, ліпленні, а встановили б зв'язок даної теми з тим, що вони зображували раніше, згадали б способи зображення, якими оволоділи.

Словесні прийоми навчання використовуються і в процесі заняття: уточнення послідовності дій, нагадування, питання, якщо діти щось забули, пропозиція згадати, доповнити зображення і т. п. І в ході заняття педагог може вдатися до образного порівнянні («Дерева пухом зеленіють» , «Як молоком облиті, стоять сади вишневі»), що, безсумнівно, направить увагу дітей на виразне рішення образотворчої завдання.

Підбір завдань, їх послідовність, що забезпечує повторення, вправа, здійснює вихователь. Вправи проводять в усіх групах дитячого саду, проте їх зміст і форма змінюються залежно від віку. У молодших групах суть вправ - виконання нескладного візерунка або зображення, де багаторазово повторюються одні й ті ж дії. Діти 2-4 років самі охоче по багато разів повторюють зображення одного і того ж предмета. Можливість виконань завдань надається малюкам на кожному занятті, і завдання формулюється відповідним чином: малювати багато м'ячів (а не один м'яч), ліпити багато коржів (а не одну). У міру розвитку у дітей образотворчих здібностей одноманітні дії перестають цікавити їх. Разом з тим вихованці старшої та підготовчої груп починають розуміти, що необхідно навчитися чомусь. Тому педагог може давати спеціальні вправи на початку заняття (1-3 хв).

Дослідницький метод застосовується тоді, коли педагог пропонує дітям виконати творче завдання: передати сюжет літературного твору, реалізувати власний задум. Вихователь насамперед керує формуванням задуму, для чого потрібно активізувати, мобілізувати весь попередній досвід дітей, спрямувати їх на вирішення нового завдання. Наприклад, після того, як малюки зобразили кілька предметів круглої (прямокутної) форми, їм пропонують намалювати (зліпити, наклеїти), що їм захочеться (кругле, прямокутне).

Вікові особливості дітей 3-7 років і специфіка образотворчої діяльності вимагають виділення ігрових прийомів навчання, які застосовуються в усіх групах. Ігрові прийоми на заняттях підвищують інтерес дітей до образотворчої діяльності, створюють позитивний емоційний настрой і викликають бажання малювати, ліпити, вирізувати і наклеювати, підвищують ефективність процесу навчання. Ігрові прийоми навчання застосовні всередині різних методів. Їх можна включити як в інформаційно-рецептивний метод, коли предмет (іграшка), який належить зобразити і з яким знайомлять дітей, підноситься в ігровій ситуації (наприклад, в гості до дітей приходить ошатна лялька і просить їх намалювати її портрет), так і в репродуктивний метод. Повторення і вправи, що проводяться ігровим способом, ніколи не набриднуть.

Отже, в реальному педагогічному процесі вихователь застосовує різноманітні методи і прийоми навчання в діалектичній єдності. Продумуючи методику проведення заняття, педагог враховує індивідуальні особливості вихованців, щоб забезпечити індивідуальний підхід в процесі навчання. Тільки такий підхід зробить навчання ефективним, дозволить розвинути творчі здібності кожної дитини.