Відрижка

Відрижка — це раптове видалення повітря або шлунко­вого вмісту зі стравоходу або шлунка в ротову порожнину. Вона може бути наслідком аерофагії — ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах. Відрижка часто супро­воджує запалення слизової оболонки шлунка (гастрит). Зловонний, гнійний запах при відрижці (відрижка «тухлим яйцем») спостерігається внаслідок затримки евакуації вміс­ту шлунка при порушенні прохідності воротаря або різкому опущенні шлунка, наявності ракової пухлини шлунка, яка розпадається. Особливого догляду при відрижці хворий не потребує, йому рекомендують пити розчини натрію гідрокар­бонату, магнезії або мінеральну воду типу боржом.

Згага

Згага — це відчуття печії в ділянці стравоходу або епігастрію, яке виникає внаслідок потрапляння кислого вміс­ту шлунка в стравохід.

У деяких хворих згага виникає при вживанні цукру, ме­ду, чорного хліба, жирної, солоної їжі. Для усунення згаги рекомендують не вживати грубу, гарячу, дуже кислу, солону, солодку, жирну їжу. їсти треба малими порціями. Нейтралізують хлористоводневу кислоту молоко, вершки, свіжий кефір, ряжанка. Рекомендують вжи­вати лужну мінеральну воду, рослинну олію (по 1—2 сто­лові ложки маслинової або кукурудзяної олії за 1—1,5 год. до їди), які знижують кислотоутворення та сприятливо ді­ють на слизову оболонку стравоходу.

Треба пам'ятати, що призначати при згазі натрію гідро­карбонат, хоч він і швидко зменшує її, недоцільно, бо він сприяє утворенню вуглекислоти, яка стимулює секрецію шлунка.

Гикавка

Гикавка — це судомне скорочення діафрагми, яке супро­воджується раптовим сильним вдихом із характерним зву­ком. Гикавка є рефлекторним актом. Вона, як правило, за­лежить від проведення ритмічних імпульсів у рухових во­локнах діафрагмального нерва. Спостерігається при захво­рюваннях печінки, шлунка, кишок, статевих органів та нервової. системи. Тривалість приступу гикавки коливається від декількох хвилин до декількох тижнів.

Уперта гикавка може бути провісником важкого усклад­нення — прориву виразки шлунка або червоподібного від­ростка при його запаленні. Вона вимагає індивідуальних ефективних заходів. Серед них — подразнення деяких реф­лексогенних зон (надавлювання на очні яблука, а також між ніжками груднинно-ключично-соскового. м'яза; прийом Вальсальви — сильне натужування на висоті максималь­ного вдиху з затиснутим носом і закритим ротом; викорис­тання тієї чи іншої пози).

Блювання

Блювання — це рефлекторний акт, який обумовлений збудженням блювотного центру і супроводжується мимо­вільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи.

Блювання може бути центрального походження. Вона виникає при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пух­лини мозку, гіпертонічна хвороба, струс мозку тощо). Пе­риферичне блювання може бути наслідком захворювання травного каналу, подразнення кореня язика та м'якого під­небіння.

Характерною ознакою периферичного блювання є те, що воно настає після нудоти, слюнотечі, у блювотних масах наявні залишки їжі з кислим запахом.

Максимально полегшують стан хворого: його зручно саджають, закривають груди і коліна рушником чи (краще) клейончатим фартухом, нижній кінець якого звішується в таз або відро. Якщо у хворого є зубні протези, їх виймають

Після блювання хворому дають прополоскати рот теп­лою водою і протирають йому губи, кути рота. Ослабленим хворим щоразу після блювання протирають ротову порож­нину ватою, змоченою водою або якимось дезинфікуючим розчином (2 % борної кислоти, 2 % розчин гідрокарбонату натрію, 0,01 % розчин калію перманганату). Якщо потрібно направити блювотні маси на аналіз до лабораторії, їх зби­рають у сухий скляний посуд зі щільною кришкою, на якому зазначають прізвище хворого, дату збирання матеріалу, назву дослідження.

Якщо у хворого під час блювання виникають запаморо­чення, непритомність, йому дають понюхати нашатирного спирту. Для припинення хворому пропонують вжити м'ятні краплі, холодну, підкислену лимонною кислотою, воду, 0,5 % розчин новокаїну, ковтати шматочки льоду.

Треба пам'ятати, що найбільш загрозливим ускладнен­ням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може при­звести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.