6. Основні інститути права інтелектуальної власності

Відносини, що пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності, входять до предмету регулювання українським циві­льним правом. З врахуванням спільності ряду об’єктів прав інте­лектуальної власності і сформованої в зазначеній сфері системи джерел прав, норми українського законодавства в сфері інте­лектуальної власності можна розподілити на чотири самостійних інститути права інтелектуальної власності:

• інститут авторських і суміжних прав;

• інститут патентних прав;

• інститут прав на позначення учасників комерційного обігу продукції;

• інститут прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної влас­ності.

Насамперед необхідно виділити інститут авторських і суміж­них прав. Ним регулюються правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням творів науки, літератури і мистецтва, ви­конань фонограм, відеограм, передач (програм) організацій мов­лення, а також у зв’язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на них. Об’єднання в єдиному інституті двох зазначених груп норм законодавства пояснюється найтіснішою залежністю виникнення та здійснення суміжних прав від авторських прав, а також вреіульованістю відповідних правовідносин єдиним спеціа­льним законом.

Основні завдання інституту:

• стимулювати діяльність авторів щодо створення творів нау­ки, літератури і мистецтва (з цією метою інститут сприяє створенню умов для того, щоб займатися творчою працею, забезпечує правове визнання та охорону досягнутих твор­чих результатів, закріплення за авторами прав на викорис­тання створених ними творів та одержання доходів тощо);

• створювати умови для широкого використання творів в інтересах суспільства (тобто, підвищення рівня охорони прав авторів ні в якому разі не повинно перешкоджати викори­станню їх творів з метою освіти);

• захищати права винахідників.

Принципи інституту авторських і суміжних прав:

• принцип свободи творчості (пронизує собою все законо­давство в сфері авторських і суміжних прав та конкрети­зується в цілому ряді його норм);

• сполучення особистих інтересів автора з інтересами суспі­льства (загальновідомо, що в основі авторських прав ле­жать визнані за автором особисті немайнові та майнові права на створений ним твір, зокрема виключне (монопольне) право перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використовувати цей твір);

• невідчуженість особистих немайнових прав автора (за ук­раїнським законодавством особисті немайнові права автора не можуть перейти до інших осіб, хоча б сам автор і надав на це свою згоду, подібна угода не буде мати юридичної чинності і є недійсною). Що стосується майнових прав ав­торів, то вони можуть передаватися іншим особам за ав­торським договором, в порядку спадкування, а також відпо­відно до законодавства (вільне використання творів).

Майнові права — суб’єктивні права учасників правовідно­син, які пов’язані з володінням, користуванням і розпоряджен­ням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які ви­никають з приводу розподілу майна і обміну (основним майно­вим правом авторів є право на винагороду).

Немайнові права — суб’єктивні права учасників правовідно­син, що не мають економічного змісту і забезпечують деякі не­матеріальні інтереси особи (відносяться до категорії абсолют­них гґрав, наприклад, право автора створеного об’єкта інтелек­туальної власності на присвоєння цьому об’єкту його імені, або автор за своїм бажанням може забороняти згадувати своє ім’я в публікаціях відомостей про винаходи та інші об’єкти).

Інститут патентних прав регулює правовідносини, які по­в’язані з результатами науково-технічної творчості, що охоро­няються патентними правами.

Основні завдання інституту:

• регулювати майнові, а також пов’язані з ними особисті не­майнові правовідносини, що виникають у зв’язку із ство­ренням винаходів, корисних моделей і промислових зразків;

• захищати патентні права на об’єкти промислової власності У судах;

• надавати допомогу винахідникам у визначенні патентоз- датності винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Принципи інституту патентних прав:

• визнання за патентноволодільцем майнових прав, тобто права на використання запатентованого винаходу, корис­ної моделі чи промислового зразка, а також виключного права перешкоджати, забороняти, або дозволяти викорис­товувати ці об’єкти прав інтелектуальної власності іншим особам;

• надання правової охорони лише тим об’єктам прав інтелек­туальної власності; що в офіційному порядку визнані па- тентоздатними винаходами, корисними моделями і промис­ловими зразками;

• визнання прав, що охороняються законодавством та інте­ресів не тільки патентоволодільців, але і дійсних творців винаходів, корисних моделей і промислових зразків (на­самперед, саме дійсним авторам надається можливість от­римати патент і стати патентоволодільцем).

Інститут прав на позначення учасників комерційного обігу продукції регулює правовідносини на комерційні (фірмові) най­менування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) та географічні зазначення товарів.

Основні завдання інституту:

• створювати рівні умови господарювання для різних типів суб’єктів підприємницької діяльності;

• впроваджувати конкурентні основи до підприємницької діяль­ності та підвищувати відповідальність за її результатами;

• забезпечувати належну індивідуалізацію зазначених учас­ників комерційного обігу продукції (основна функція).

Принципи інституту:

• надання правової охорони комерційним (фірмовим) най­менуванням, торговельним маркам (знаки для товарів і послуг) та географічним зазначенням;

• захист прав споживачів.

Фірмове найменування, що є комерційним ім’ям суб’єкта підприємницької діяльності, нерозривно пов’язане з його діло­вою репутацією. Під цим ім’ям суб’єкт підприємницької діяль­ності заключає угоди та виконує інші юридичні дії, несе юри­дичну відповідальність і здійснює свої права та обов’язки, рек­ламує та реалізує вироблену ним продукцію тощо.

Знаки для товарів і послуг, якими маркуються вироблені товари і надані послуги, є активною сполучною ланкою між суб’єктом підприємницької діяльності і споживачем, виступаю­чи в ролі безмовного продавця.

Об’єкти, що визнані творами науки, літератури і мистецт­ва, а також винаходами, корисними моделями і промисловими зразками, не вичерпують собою всього різноманіття результатів інтелектуальної творчої діяльності. Поряд з ними є чимало об’єктів прав інтелектуальної власності, які створюються твор­чими зусиллями людей і мають потребу в суспільному визнанні та правовій охороні. Наявність такого роду об’єктів і необхідність правового регулювання, пов’язаних з ними суспільних відносин на даний час визначається переважною більшістю держав,

Крім традиційних об’єктів прав інтелектуальної власності, які охороняються авторськими і суміжними правами, патентни­ми правами, а також правами на позначення учасників комер­ційного обігу продукції, українське законодавство надає право­ву охорону сортам рослин, топографіям інтегральних мікрос­хем, комерційній таємниці і деяким іншим результатам інтелек­туальної творчої діяльності. Окремі об’єкти прав інтелектуаль­ної власності, зокрема наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції, є специфічними для українського законодавства, ос­кільки в більшості країн світу вони особливо не виділяються. Проте, інші об’єкти інтелектуальної власності, зокрема, сорти рослин, комерційна таємниця, топографії інтегральних мікро­схем, користуються спеціальною правовою охороною в більшості розвинутих країн світу.

Отже, вище приведені результати інтелектуальної діяльності можна віднести до особливого інституту, а саме — інституту прав на нетрадиційні об’єкти прав інтелектуальної власності.

Існують причини введення охорони прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, а саме, загальні, котрі стосую­ться всіх цих об’єктів, і специфічні, котрими обумовлена право­ва охорона кожного конкретного об’єкта.

До загальних причин відноситься все те, що є результатом творчої діяльності і не може бути без будь-яких обґрунтувань відчужене від їх творців.

Поряд із загальними причинами є особливі підстави охо­рони прав на кожен конкретний нетрадиційний об’єкт прав інте­лектуальної власності.

Охорона прав на комерційну таємницю обумовлена необхід­ністю правової охорони законних інтересів учасників комерцій­ного обігу продукції, які втрачають час, сили і засоби на розроб­ку та впровадження передових технологій і методів ведення бізне­су, що далеко не завжди можуть бути захищені за допомогою традиційних форм правової охорони. Правила добросовісної конкуренції припускають наявність у інших учасників комер­ційного обігу можливості самостійно домагатися отримати ана-

Творчі інженерні задачі непомірно важкі і складні (як пра­вило, відсутня постановка задачі, не вказаний метод розв’язан­ня, відсутні приклади для навчання, невідомий кінцевий ре­зультат, та інші).

Перше вміння, яке необхідне для розуміння задачі, най­простіше і водночас найскладніше — уміння відібрати головне з безлічі умов і даних, побудувати модель задачі, в якій відкинуті всі другорядні елементи, а включені лише визначальні фактори.

Друге вміння, яке необхідне для збереження інтересу до задачі без відгадування відповіді, — вміння ставити собі запи­тання.

Трете вміння — не боятися складності пошукових задач. У процесі з’ясування задачі, під час розміркування над тією чи іншою створеною конструкцією виконувану роботу слід фіксу­вати у вигляді схем і креслень. Невміння графічно подати заду­маний винахід звичайно призводить до невдачі. Завдяки відпо­відному графічному зображенню проектувальник може побачи­ти свої помилки і усунути їх.