Нормативно-правові акти та навчально-методична література:
Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность / С.С. Алексеев. – М. Юрид. лит., 1976. – 256 с.
Алексеев С.С. Теория права. / С.С. Алексеев. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 320 с.
Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
Загальна теорія держави і права: / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Харків: Право, 2002. — 432 с.
5. Зміст навчального заняття вступ
Історично як самостійна галузь суспільствознавства юриспруденція виникла в Стародавньому Римі: наприкінці IV — початку III ст. до н. е. з'явився термін «юриспруденція», а до початку I століття до н. е. відбулося її оформлення як системи володіння навичками професійно-юридичної майстерності. Наприкінці середніх віків юриспруденція розвивається вже в якості зведеної наукової дисципліни.
Юриспруденція, або правознавство, чи юридична наука (у сучасній юридичній науці ці поняття зазвичай ототожнюють) – одна із багатогранних суспільних наук, основою якої є система знань про виникнення, подальший розвиток і сучасне функціонування тандему держави і права, а також визначення ролі права і його місця в житті сучасного суспільства.
Юриспруденція являє собою сукупність юридичних наук, всіх правових дисциплін, необхідних для підготовки юристів, фахівців в області творення і застосування законодавства в широкому сенсі цього слова. Юриспруденція включає в себе всю теорію, тобто систему знань, необхідних для успішного здійснення юридичної роботи, починаючи зі створення юридичних норм, застосування їх і закінчуючи використанням відповідальності за порушення правових вимог.
Вищою ціллю юридичної науки є допомога в розвитку особистості через державу і право. Не менш важливим завданням правознавства є визначення шляхів найефективнішого використання потенціалу особистості, а також створення умов, у яких права і свободи громадянина і особистості можуть бути реалізовані якнайповніше.
Однією з особливостей юридичної науки є те, що вона вивчає не окремі аспекти права, а його тісний зв’язок і взаємодію з державою. Саме через це багато вчених вважають термін «правознавство» неточним та однобічним. Перш за все з’ясуємо, що ж являє собою юриспруденція.
Поняття юриспруденції
Юриспруденція, або правознавство — спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство — це наука про суспільство взагалі, то правознавство — система знань у галузі права і держави як окремих елементів суспільства.
Юриспруденція має довгу історію – цей термін було вперше вжито ще за триста років до нашої ери в Стародавньому Римі. У першій половині І ст. до н.е. юриспруденція була визначена як володіння системою навичок професійної юридичної здатності. У другій половині Середньовіччя юриспруденцією почали називати систему знань про право.
Юриспруде́нція походить від лат. jūris — «право» и лат. prūdentia — «передбачення», «знання» «розумність» тобто буквально — «правознавство» або знання про право — це комплексна суспільна наука, система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній єдності, про їхнє місце і роль у суспільному житті.
Сьогодні під юриспруденцією розуміють кілька взаємозв’язаних понять:
Науку про державу та право, яка вивчає результати правового регулювання і висуває правові ідеї про можливість внесення прогресивних змін в механізм і способи регулювання суспільства;
Сукупність знань про державу, управління, право, наявність яких дає підстави для професійного заняття юридичною діяльністю;
Практичне застосування юридичних знань, тобто діяльність юристів.
Як бачимо юриспруденція виступає комплексною суспільною наукою і включає в себе цілу систему наук, які вивчають право, правову систему як систему соціальних норм, правотворчу і правозастосовну діяльність. Ці науки називаються юридичними (правовими). У цьому сенсі юридична наука являє собою теоретичну юриспруденцію.
Основні риси (ознаки) юридичної науки:
1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними про видання і застосування законів.
2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки. Юриспруденцію деякою мірою можна порівняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну і прикладну (практичну) спрямованість. Юрист, як і лікар, має справу зі здоров'ям і життям. Діяльність юриста стосується «здоров'я» суспільства у цілому, духовного життя людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки у суспільному житті, духовному світі людини. У цьому полягає гуманістична спрямованість професій юриста і лікаря, які виникли за стародавніх часів.
3. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення. Вона досліджує питання, пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів і т. і.). Так, скажімо, одна із юридичних дисциплін — криміналістика присвячена специфічним питанням людського мислення, застосуванню багатьох спеціальних знань при розслідуванні злочинів.
Отже, юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук, наук про мислення.
З викладеного вище можна зробити висновок, що юридична наука (правознавство, юриспруденція) — це спеціалізована галузь наукових знань у сфері гуманітарних наук, наукова діяльність, що спрямована на вивчення права в теоретичному і прикладному аспектах, правових форм організації і функціонування держави, суспільства, їхні окремі інститути.
Головне призначення теоретичної юриспруденції (юридичної науки) — бути науковим орієнтиром для практики державного і правового будівництва на підґрунті пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів та явищ. Юридична наука в сучасній Україні ґрунтується на досягненнях і досвіді вітчизняної юриспруденції та юриспруденції інших країн, на ідеях і цінностях прав і свобод людини, панування права і соціально-правової державності.
Висновок:
Таким чином, поняття «юриспруденція», «юридична наука», «правознавство» на сьогодні багатьма вченими ототожнюються, хоча з цього приводу все ж точаться суперечки. Узагальнюючи вищевикладене основним висновком є те, що юриспруденція являє собою систему знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.
Поняття юриспруденції більш детально можна розкрити через розуміння її об'єкту і предмета.