Запитання і завдання до теми

Назва стилю

Жанри в яких стиль реалізується

Основні ознаки стилю і жанрів мовлення

Мета мовлення

Сфера спілкування

Форма реалізації стилю

Мовні особливості стилю

Офіційно-діловий

Закон, кодекс, статут, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо

Регулюван-ня офіційно-ділових стосунків

Офіційно-ділові стосунки

Моно-лог (діалог)

Переважають стилістично-нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення; відсутні емоційно забарвлені слова; виклад гранично точний

Чергування голосних

Чергування приголосних

Звуки, що чергуються

Приклади

Звуки, що чергуються

Приклади

[о], [е] з [і]

село – сіл

слово – слів

семи – сім

[г] – [ж]

ворог – ворожий

друг – друже

[о], [е] з нулем звука

день – дня

[к] – [ч]

рука – ручний

[е] з [о]

шести – шостий

женити – жонатий

[х] – [ш]

порох – порошина

вухо – вушний

[а] з [о]

ламати – ломити

[г] – [з']

книга – в книзі

[е] з [і]

стерегти – застерігати

[к] – [ц']

рука – в руці

мука – в муці

[е] з [и]

стелити – застелати

[д] – [дж]

радити – раджу

садити – саджу

[и] з [і]

сидіти – сісти

[т] – [ч]

вертіти – верчу

хотіти – хочу

[и] з [о]

кривавий – кров

[з] – [ж]

везти – вожу

казати – кажу

[с] – [ш]

просити – прошу

[зд] – [ждж]

їздити – їжджу

[ст] – [шч]

ростити – рощу

мостити – мощу

[б], [п], [в], [м], [ф]+[л]

губити – гублю

купити – куплю

ловити – ловлю

графити – графлю

Види звуків

Основні правила вимови голосних і приголосних звуків

Приклади

Вимова голосних

Усі голосні звуки в наголошеній позиції вимовляються чітко.

Звуки [а], [у], [і] та в більшості випадків [о] вимовляються чітко і в ненаголошених складах.

Ненаголошений [е] у вимові наближається до [и], а ненаголошений [и] – до [е].

Звук [о] вимовляється з незначним наближенням до [у] лише перед складом з наголошеним [у] в основі слова.

[рак], [ром], [рул'], [меч], [рис], [н'іс]

[шапка], [соло], [ін'ій], [улус]

[те^иче], [не^ису],

[жи^еве], [ли^ели]

[го^улубка], [зо^узул'а]

Вимова приголосних

Перед голосним приголосні звуки вимовляються завжди чітко.

Дзвінкі приголосні звичайно вимовляються дзвінко в будь-якій позиції. Лише в деяких випадках вони уподібнюються до глухих.

Глухі приголосні перед дзвінкими звичайно уподібнюються дзвінкими і вимовляються як парні дзвінкі.

Звуки [дз], [дз'], [дж] вимовляються неподільно.

Тверді приголосні звуки, що не мають парних м’яких [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [г], [к], [х] перед і напівпом’якшуються, а перед іншими голосними вимовляються завжди твердо.

Звуки [з], [ц], [с], [д], [н], [т] перед наступним м’яким або напівпом’якшеними приголосними також пом’якшуються.

[л'ід], [бере^иг], [могти]

[гр'адка], [в'іжки]

просьба [проз'ба]

рюкзак [рюгзак]

[кукурудза],

[дз'уркотати],

[джміл']

[в'ік], [г'ід], [х'ід], [к'ір],

[ш'іст']

[в'іст'і], [св'іт], [лаз'н'я], [ц'в'іл']

Вимова голосних і приголосних в деяких формах слів

Буквосполучення -ться, -шся у дієсловах вимовляються як [ц':а], [с':а].

Буквосполучення -чся у дієсловах вимовляються як [ц':а].

Буквосполучення -жці, -шці, -чці в іменниках у М. відмінку вимовляються як [з'ц'і], [с'ц'і], [ц':і]

Словосполучення букв здц, стц у деяких формах іменників вимовляються як [з'с'], [с'ц']

розраховується – [розраховуйец′:а]

б’єшся – [бйес′:а]

вибачся – [вибац′:а]

на доріжці – [на дор′із′ц′і]

місці – [міс′ц′і]

ручці – [руц′:і]

у поїздці – [у пойіз′ц′і]; у повістці – [у пов′іс′ц′і]

У префіксах

У коренях

У суфіксах

У закінченнях

Умови написан-ня

Пи-шеть-ся

Умови написан-ня

Пи-шеть-ся

Умови написан-ня

Пи-шеть-ся

Умови написан-ня

Пи-шеть-ся

Якщо префікс означає вищу міру ознаки

Пре-:

Пре-крас-но

Пре-пога-но

В нена-голоше-ній пози-ції пи-шуться так як і в наголо-шеній

е, и:

весно, бо весни; читав, бо чи-тання

Якщо іменники означа-ють ма-теріал, продукт праці

ив-:

пле-тиво,

па-ливо,

пе-чиво

В імен-никах м’якої і мішаної груп

е:

конем,

ти-шею

Якщо префікс означає принд-нання набли-ження, неповно-ту ознаки

При-:

При-дбати

При-йти

При-соли-ти

При-в’ялий

Якщо ненаго-лошений звук випадає

е-:

човен (чов-на)

У прикмет-никах, утворе-них від іменни-ків м’я-кої і мі-шаної груп

ев-:

сит-цевий,

сторо-жевий

ту-шевий

У дієсловах 1 дієвід-міни (на -уть,

-ють)

е(є):

пи-шеш,

знаєш

Не змі-нюється написан-ня пре-фіксів без-, перед-, пред-

Без-:

Бездо-ган-ний

Перед-:

Перед-час-ний

Пред-

Пред-стати

Через-:

Через-смуж-жя

У букво-сполу-ченнях

-ере-,

-еле-

е-:

мере-жа

веле-тень

В імен-никах із

-енн-

(-єнн-), що озна-чають опред-мечені дії

е (є):

поне-во-лення,

озбро-єння

У дієсло-вах 2 діє-відміни (на -ать, -ять)

и(ї):

ходиш

стоїш

У відкри-тих скла-дах -ри-, -ли- чергу-ється з и перед суфіксом -а-

и-:

кри-ниця,

е-и:

терти –

стира-ти

У діє- прикметниках, утворе-них за допоїмо-гою -ен

е:

неоці-нений,

незлі-чений,

неско-рений

В інших випадках написан-ня пере-віряється за слов-ником

е, и:

пенал

лимон

диван

В імен-никах і прик-метни-ках із суфік-сом -ин-, що має ряд зна-чень

и:

Львів-щина,

вуль-гар-щина,

горо-дина

З великої букви пишуться

З малої букви пишуться

1. Всі слова (крім загальних назв типу письменник, князь, область, море, планета, сузір’я):

   1. В іменах, прізвищах, псевдонімах: письменник Т.Г. Шевченко, Каменяр (про І.Я. Франка), князь Ярослав Мудрий;

   2. У власних назвах міфологічних істот, персонажів, творів: бог Перун, Дажбог, Зевс;

   3. У власних астрономічних, географічних назвах: Чумацький Шлях, Карпатські гори, Республіка Острови Зеленого Мису, місто Біла Церква, вулиця Ярославів Вал;

   4. У назвах найвищих вітчизняних і міжнародних організацій та деяких найвищих посад, почесних звань: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об’єднаних Націй;

   5. У назвах найважливіших релігійних понять, свят: Бог, Святий Дух, Біблія, Євангеліє, Різдво, Великдень, Трійця.

2. Тільки перше слово:

   1. У назвах різних установ, організацій і партій: Міністерство освіти України, Демократична партія, Харківський тракторний завод;

   2. У назвах історичних подій, державних та міжнародних свят: Вітчизняна війна, День знань, Міжнародний день студентів;

   3. У назвах, що беруться в лапки: роман “Війна і мир”, картина “Перед грозою”, готель “Дніпровські зорі”, медаль “За відвагу”.

3. Присвійні прикметники на -ів, (-ов, -ев) та –ин: Шевченкове слово, Сосюрина лірика.

4. Слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: Збройні сили, наша Батьківщина, Високі договірні Сторони.

1. Власні назви, що вжито у загальному значенні: новітні наполеони (завойовники), ударив перун (грім), ампер (одиниця сили струму, від прізвища А. Ампера).

2. Відносні прикметники на -ський: харківські вулиці, дніпровська хвиля, слобожанська земля.

3. Фразеологізми або наукові терміни, до складу яких входять присвійні прикметники на -ів (-ов, ‑ев) та -ин-: дамоклів меч, ахіллесова п’ята, бертолетова сіль, архімедова сила.

Різновиди змін приголосних звуків у словах

Характер змін у приголосних звуках

Приклади

Продовження приголосних:

а) внаслідок збігу однакових приголосних

[н]+[н]=[н:]

[д]+[д]=[д:]

[с]+[с]=[с:]

година – годинник, осінь – осінній, дати – віддати,

ріс – розрісся

б) внаслідок уподібнення

життя, зілля, ходіння, тінню, ллєш, знання

в) у деяких іншомовних словах

манна, мірра, Руссо, брутто, сюрреалізм

Спрощення в групах приголосних:

а) що передається на письмі

[ждн] – [жн]

[стн] – [сн]

[здн] – [зн]

[стл] – [сл]

[стск] – [с′к]

[скн] – [сн]

тиждень –тижневий

якість – якісний, радість – радісний

виїздити – виїзний

щастя – щасливий, лестощі – улесливий

місто – міський

блиск – блиснути, тиск – тиснути

б) що на письмі не передається

[нтск] – [н′с′к]

[нтств] – [нств]

[стск] – [с′к]

студент – студентський [студен′с′киі]

агент – агентство [агенство]

турист – туристський [турис′киі]

Вживається

Не вживається

1. Після д, т, з, с, ц, н для позначення м’яких приголосних:

1. Після д, т, з, с, ц, н для позначення м’яких приголосних, якщо за ними йдуть інші м’які чи пом’якшені приголосні: слід, світ, сьогодні, кінця, але тьмяний, різьбяр.

а) в кінці слів: рись, сіть, мідь

б) в кінці і в середині складу перед твердим приголосним: дядько, синька, боротьба, міський

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): волинський (хоч Волинь), уманський (хоч Умань), але: доньчин, няньчин, бриньчати

в) в середині складу перед о: дзьоб, льон, трьох, сьомий

г) в дієсловах перед -ся: порадься, хвилюється, посунься

3. Між буквами, що позначають подовжені м’які приголосні: засідання, доручення, життя, розпорядження

2. Після л в середині і в кінці складу: біль, кільця, сільський

3. Коли ь вживається в формі називного відмінка, то він зберігається і в інших відмінках письмо – на письмі

Ставиться

Не ставиться

1. Після Б, П, В, М, Ф, коли перед ними немає іншого приголосного (крім Р), який належав би до кореня: здоров’я, кав’ярня, львів’янин, полум’яний, Прип’ять, Кам’янка.

2. Після Р в кінці складу: перемир’я, довір’я.

3. Після К в імені Лук’ян і похідних від нього словах Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янчук.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на приголосний: з’їзд, в’їзд, двох’ярусний, з’єднаний, об’ява.

1. Після Б, П, В, М, Ф, коли перед ними стоїть приголосний (крім Р), який належить до кореня слова: свято, морквяний, цвях.

2. Після Р на початку складу, якщо наступні Я, Ю, Є, Ї позначають м’якість звука Р: ряд, порядок, наряд, моряк.

В словах іншомовного походження

1. Після Б, П, В, М, Ф, Ж, Ч, Ш, Г, К, Х: комп’ютер, інтерв’ю, Рив'єра, Монтеск’є.

2. Після Р у кінці складу: бар’єр, кур’єр, Фур’є.

3. Після префіксів, що закінчується на приголосний: об’єкт, ад’ютант, суб’єкт.

1. Після Б, П, В, М, Ф, Ж, Ч, Ш, Г, К, Х та Р, коли Я, Ю, Є позначають м’якість попереднього приголосного: рюкзак, пюре, кювет, Мюллер.

2. Після Б, П, В, М, Ф, та Р перед –йо: серйозний, курйоз.