Поняття конкурентної розвідки та промислового шпигунства

Ще задовго до появи понять «конкурентна розвідка», «економічна розвідка», «промислове шпигунство» існувала діяльність, яку сьогодні можемо ототожнювати з ними. Основними проявами її були маскування «розвідників» під мирне населення, тобто використання прикриття, а також певні методи промислового шпигунства, які застосовували певні державні й недержавні структури задовго до того, як з'явилися офіційні й приватні розвідувальні служби. Як прикриття використовувався рід занять (торгівець, священик, монах, іноді жебрак тощо). Це були зародки сучасної економічної розвідки і промислового шпигунства.

Найдавніший приклад промислового шпигунства описує відомий французький письменник Жозеф Анрі Беке у своїй книзі «Боротьба за вогонь», коли первісні люди — герої книги — відправлялися у сусіднє плем'я, щоб викрасти секрет добування вогню [1, c. 14].

Документальні джерела — зокрема, китайська хроніка, що датується XV ст. до нашої ери, — містять розповідь про китайську принцесу, яка у своєму капелюшку, прикрашеному живими квітами, вивезла з Китаю шовковичних черв'ячків і передала їх своєму коханому разом із секретом виготовлення шовку, чим позбавила Китай монополії в цій галузі [1, c. 14].

Пізніше, зокрема й за середньовіччя, промислове шпигунство активно розвивалося. Саме у цей період йшла боротьба за секрети «грецького вогню» (самозаймистої речовини, яка в закупорених глиняних посудинах використовувалася для бомбардування ворожих кораблів), а також порцеляни. Технологію виготовлення останньої було викрадено в Китаю. Вона потрапила до Великобританії, Німеччини, Австрії, Росії, Італії, на Скандинавські острови, а звідти — по усьому світу [1, c. 14].

З XVI до XVIII ст. основним предметом промислового шпигунства були відкриття алхіміків. Наполегливе полювання велося за секретами герметичної закупорки посуду, виробництва золота, кислот для очищення алмазів і, нарешті, пороху (також «запозиченого» у китайців).

З фільмів про шпигунів і з детективів ми знаємо, що шпигунство може бути військовим, економічним, політичним і т. ін. Саме поняття «шпигунство» означає одержання або добування якихось відомостей, що становлять певний інтерес. З розвитком бізнесу потреба в інформації про конкурентів, клієнтів або партнерів набуває дедалі більшої ваги й актуальності для успішного й стабільного функціонування фірми.

Промислове шпигунство щодо бізнесу — це різновид економічного шпигунства, якому властиве звуження масштабів завдань з одержання інформації, що цікавить, від державного — до масштабу однієї або декількох фірм-конкурентів. Отже, для бізнесу промислове шпигунство — лише спосіб конкурентної боротьби. І якщо суб'єктом економічного шпигунства (стороною, що здійснює активні дії) є держава в особі своїх спецслужб, то щодо промислового — таким є окремий підприємець, фірма, тобто фізична або юридична особа. Промислове шпигунство, зазвичай, має дві мети:

•     отримання інформації конкурентів, насампе-ред конфіденційної, про стратегічні й тактичні наміри їхнього бізнесу;

•     здобуття конкурентної переваги на ринку, через витіснення або знищення конкурента.

Довідники описують промислове шпигунство як вид недобросовісної конкуренції, діяльність із незаконного добування відомостей, що становлять комерційну цінність. Ключове слово в цьому визначенні — «незаконного» [2, c. 18].

Конкурентна розвідка як невід'ємний компонент історичного розвитку продуктивних сил змінювала характер, форми й прояви відповідно до еволюції способів виробництва та рівня розвитку науки й техніки. В історичному аспекті економічна розвідка є давнішою від військової й політичної.

Дослідження відкритих інформаційних джерел, що стосується основних тенденцій бізнесу й намірів конкурентів, аналізу ризиків та вразливостей, професійно закріпилось на Заході з його більш розвиненими ринками, отримавши назву «конкурентної розвідки» (competitive intelligence). У вітчизняному бізнесовому середовищі цей термін поки що не є широковживаним. Тому можна натрапити на його еквіваленти — як-от «ділова розвідка», «бізнес-розвідка». Часто саме бізнесову розвідку мають на увазі, коли, не уточнюючи хто, чим, заради чого займається, висловлюються щодо «інформаційно-аналітичної роботи», «моніторингу» тощо [3, c. 19].

Необхідно одразу розмежувати поняття розвідка і промислове шпигунство. Вважаємо, що вони різняться між собою за змістом, хоча мають спільну мету. Так, метою як конкурентної розвідки, так і промислового шпигунства є одержання інформації, яка б дала змогу здобути конкурентну перевагу на ринку. Головною відмінністю між конкурентною розвідкою та промисловим шпигунством є методи й способи отримання інформації. Все, що використовується  розвідником,  є  законним.

Промисловий шпіонаж, навпаки, передбачає нелегальні методи й технології. Служба конкурентної розвідки користується тільки відкритими джерелами, оскільки робота розвідника — інформаційно-аналітична, тобто збирання й обробка різних даних, що впливають або можуть вплинути на розвиток бізнесу. Шпигунство полягає головно в оперативній роботі, зокрема в незаконному проникненні на територію конкурента, знятті інформації з каналів зв'язку, стеженні, підкупі, шантажі, викраденні інформації тощо.