2. Законодавчий процес в Франції

Повноваження Парламенту в сфері законотворчості визначені безпосередньо в Конституції. У ст. 34 визначені питання, по яких Парламент може приймати закони. Це питання спадкоємства і дарування; кримінальної відповідальності; податків, тарифів та випуску грошей; питання виборів в палати Парламенту та органи місцевого самоврядування; питання державної служби; націоналізації і приватизації; організації національної оборони; освіти; режиму власності, речових прав, питання трудового права і прав профспілок і деякі інші. Встановлений перелік може бути доповнений органічним законом. Тільки з цих питань може законодавствувати французький Парламент.  Згідно зі ст. 37 Конституції питання, що не входять в область законодавства, носять регламентарной характер. Це означає, що акти Парламенту, предмет регулювання яких виходить за межі ст. 34, можуть бути змінені урядовими декретами після отримання відповідного висновку Державної ради чи Конституційної ради. Згідно з ч. 1 ст. 39 Конституції, законодавча ініціатива належить Прем'єр-міністру і парламентаріям. Президент формально таким правом не володіє. За конституційної термінології, Прем'єр-міністр вносить законопроекти, а парламентарі - законопредложенія. Законопроекти розглядаються спочатку Державною радою, який в даному випадку виступає як консультативний орган Уряду, потім обговорюються в Раді міністрів і потім вносяться в бюро однієї з палат, причому фінансові законопроекти направляються насамперед у Національні збори (ч. 2 ст. 39). Законопредложенія вносяться в бюро тієї палати, членами якої складаються відповідні парламентарії. Законопредложенія, як і поправки парламентаріїв, неприйнятні, якщо внаслідок їх прийняття скорочуються публічні ресурси або виникають або збільшуються публічні витрати (ст. 40). Це положення перешкоджає парламентаріям виступати з безвідповідальними, популістськими ініціативами. Відповідно до регламентів палат Уряд може відкликати свій законопроект у будь-який час до остаточного прийняття Парламентом, тоді як законопредложеніе може бути відкликана парламентарієм (якщо воно внесено групою парламентаріїв, то першим підписали) лише до прийняття в першому читанні. Відхилені палатою законопредложенія можуть бути внесені повторно не раніше, ніж через рік.  Про внесення законопроекту або законопредложенія палата сповіщається на її публічному засіданні. Вони передаються в спеціальну або постійну комісію.  До початку обговорення законопроекту або законодавчої пропозиції в Національних зборах можливе внесення попереднього (преюдиціального) питання про доцільність обговорення представленого на розгляд акту. При цьому можна посилатися на протиріччя Конституції і взагалі ставити під сумнів своєчасність обговорення. Прийняття відповідних пропозицій тягне відхилення акта, щодо якого було внесено попередній питання. При обговоренні поставленого питання можуть виступати тільки його автор, один оратор, дотримується протилежної думки, Уряд або доповідач комісії, що розглядала питання по суті. Часом депутати, вносячи попередній питання, демонструють своє почуття гумору, іноді хорошого, іноді не дуже, як би протестуючи проти порядку денного, запропонованого (нав'язаної) Урядом. Найчастіше, посилаючись на несвоєчасність внесення проекту, депутати проявляють політичне незгоду з Урядом, але воно не юридичне, тобто не спирається на певні правові норми, які нібито порушені внесенням урядового проекту.  У 1994 р. в Національному зборах вносився 21 попередній питання, і всі вони були відхилені при голосуванні. Проте трапляється, що в Сенаті попередній питання схвалюється. Це, однак, найчастіше робиться палатою, щоб відтягнути час або поліпшити законопроект (так званий позитивний попередній питання). Втім, попередній питання - звичайний елемент законодавчої процедури, що визнається зарубіжним законодавством.  На першому читанні проводяться загальна дискусія щодо доповіді комісії, постатейне обговорення і голосування в цілому, після чого схвалений у першому читанні акт передається в іншу палату. Після повернення з неї проводиться друге читання, а при необхідності - третє, четверте і т.д.  При постатейному обговоренні поправки обговорюються після тексту, до якого вони належать, а голосуються до голосування по ньому. Обговорюються тільки поправки, внесені в бюро палати. При конкуренції поправок спочатку обговорюються поправки, що пропонують виключититекст, потім - найбільш відрізняються від тексту і залежно від того, суперечать чи тексту або доповнюють його. Поправки Уряду або комісії обговорюються в пріоритетному порядку. На вимогу будь-якого з цих органів можливе спрощення процедури (відмова від обговорення абообмеження дебатів). 

Число внесених поправок зазвичай досить значно. Наприклад, в період сьомий легіслатури (1981-1986 рр..) У Національних зборах було запропоновано 15 711 поправок на 524 прийнятих закону, або в середньому по 30 поправок на закон. Така ж пропорція була і в період восьмий (у 1986-1988 рр.. - 4334 поправки на 174 закону) та дев'ятій легіслатур (в 1988-1993 рр.. - 12 273 поправки на 456 законів). Цікаво, що 60% поправок вносили самими ж постійними комісіями, які розглядали проекти, а 20% - Урядом.  На вимогу Уряду палата повинна провести голосування по всьому обговорюваного тексту або за його частини в цілому, включаючи поправки, запропоновані або прийняті Урядом (ч. 3 ст. 44 Конституції). Ця процедура називається блокованим голосуванням і дозволяє Уряду в будь-який час перервати дискусію.  Якщо інша палата, отримавши прийнятий у першому читанні першою палатою текст, схвалює його без змін, то цей текст передається Президенту. Якщо ж в текст інший палатою вносяться зміни, він повертається в першу палату, де, як зазначалося, проводиться друге читання, причому схвалені іншою палатою положення зміни більше не підлягають.  Оскільки текст майбутнього законодавчого акту може дуже довго ходити між палатами («човник»), ст. 45 Конституції передбачила можливість припинення цього процесу з ініціативи Уряду. Якщо акт не прийнято після двох читань у будь-який палаті або одного читання в кожній з палат, Уряд може заявити, що питання не терпить зволікання, і Прем'єр-міністр скликає змішану паритетну комісію для вироблення нового тексту зі спірних питань. Цей текст пропонується палатам, і поправки до нього не можуть прийматися без згоди Уряду. Якщо ж все це не вдасться, то після нового читання в обох палатах Уряд може зажадати від Національних зборів прийняти остаточне рішення. Національні збори може повернутися до тексту змішаної комісії або до свого останнього тексту з можливим урахуванням поправок Сенату.  Прийнятий Парламентом закон надходить для промульгації Президенту, який протягом 15 днів після передачі закону Уряду може зажадати нового обговорення закону або його частин (ст. 10 Конституції).  Особливості проходження проектів і пропозицій органічних законів визначені ст. 46 Конституції. Обговорення і голосування в палаті проводяться протягом 15 днів після внесення, а за відсутності згоди між палатами застосовується процедура, передбачена ст. 45, яка була описана, з тим, однак, що в останньому читанні Національне збори приймають закон абсолютною більшістю голосів своїх членів. Якщо органічний закон стосується Сенату, то без його згоди не може бути прийнятий. У будь-якому випадку Конституційний рада перевіряє конституційність органічних законів до їх промульгації. Згідно зі ст. 47 Конституції, свої особливості має і проходження фінансових законопроектів. Проект вноситься до Національних зборів не пізніше третього вівторка жовтня, і вона повинна здійснити перше читання у 40-денний термін. Сенату дається на перше читання 20 днів. Якщо Національні збори зазначений термін не прийняло проекту, Уряд з можливим урахуванням поправок Національних зборів передає його в Сенат, який у цьому випадку повинен висловитися протягом 15 днів. Потім застосовується процедура ст. 45 Конституції. Якщо Парламент не прийняв закон за 70 днів, положення проекту можуть бути введені в дію ордонансом Президента.  Якщо Уряд не вніс до Парламенту проект бюджету вчасно, то воно терміново просить у парламенту дозвіл на стягування податків і відкриває декретом кредити згідно з прийнятими частинам бюджету.