Тема 9. Аналіз зарубіжних антропометричних стандартів для цілей проектування одягу. Класифікація манекенів та принципи їх проектування.

Класифікація системи антропометричних зарубіжних стандартів. Порівняння антропометричних програм масових обмірів та класифікація видів виміру тіла людини. методика проведення антропометричних масових обмірів населення для цілей масового виробництва. Принципи визначення провідних розмірних ознак. характеристика величини та залежності інтервалу байдужості. Види маркування одягу.

Історичні етапи розвитку манекенів для цілей проектування одягу. Види класифікацій манекенів.

Характеристика основних видів манекенів та принципів їх виготовлення. Аналіз антропометричної інформації для проектування манекенів. Дослідження особливостей проектування конструкторських манекенів.

Аналіз зарубіжних антропометричних стандартів для цілей проектування одягу

І.Класифікація системи антропометричних стандартів двовимірного проектування промислового одягу :

1. стандарти з методики та програми залучення розмірних ознак фігури людин:

2. стандарти абсолютних величин розмірних ознак типових фігур на підставі результатів обробки масових обмірів населення

3. стандарти з методики маркування готового одягу масового виробництва.

2. У світовій практиці масових обмірів, на відміну від вітчизняної, не задіяні такі антропометричні точки, як: ключична (1); середнє грудинна (2); остісто - підвздошна (3).

Однак, поряд із цим визначено додаткове використання таких антропометричних точок, як: точка основи шиї попереду (4); точка основи шиї позаду (5); верхнє плечова (6); лобкова (7); п'яточна (8); нижнє - берцєва внутрішня (мищелок) (9); рівень виступаючої точки живота (10).

2. стандартизовані розмірні ознаки

Необхідно відмітити, що кількість стандартизованих розмірних ознак різниться для кожної з країн - від 21 (Філіппіни) до 58 (Франція). Однак у світовій практиці антропометрична програма масових досліджень фігури людини містить у середньому 50 розмірних ознак.

Кожна з країн користується своєю класифікацією антропометричних ознак фігури людини в залежності від визначених принципів.

Класифікацій розмірних ознак фігури людини залежить від:

1. напрямку та характеру залучення розмірних ознак фігури людини. Використовують майже усі. Пропорційне співвідношення однакове.

• -горизонтальні(Обхвати, ширини, діаметри.)

• -вертикальні (Висоти, довжини, вертикальні обхвати тулуба);

• -інші.(вага людини та нахил плечового скату)

2. рівня значності розмірної ознаки для цілей проектування одягу (Франція, Японія).

• основні або контрольні -які визначають габаритні параметри фігури людини, використовуються побудови конструкції та визначення розмірних ознак одягу;

• додаткові -які використовуються при побудові креслень конструкцій

одягу.

Г либокий аналіз складу розмірних ознак типових фігур людини показав, що програма антропометричних стандартів для цілей проектування одягу не містить косих вимірів фігури; діаметрів; глибинних ознак фігури; розрахункових.

Характерними або єдиними у використані для усіх країн є 35 розмірних ознак фігури людини.

Нетрадиційними для школи конструювання промислового одягу деяких країнах світу, у тому числі й нашої, є 20 розмірних ознак:

Не менш цікавим є комплекс динамічних характеристик руки, який використовується у програмі масових обмірювань в деяких державах, насамперед у Франції та Німеччини.

2. Умови антропометричних досліджень: без взуття, кінцівки ніг розведені на 15 см. Людина повинна бути в повсякденній білизні без одягу, або в такому, який не впливав би на зручність проведення обміру та не деформував би поверхню фігури людини. Для жінок бюстгальтер, який повинен бути виконаним із тонкого матеріалу, та не містити металевих або інших підтримуючих деталей, при цьому він не повинен значно змінювати форму грудей і бути відповідного розміру.

При знятті розмірних ознак вимірювач повинен одержувати їх з однієї сторони фігури людини.

Під час проведення масових обмірів використовують наступні антропометричні інструменти:

8. антропометр;

9. сантиметрову стрічку шириною 15 мм та з міліметровим поділом;

10. пластиковий гоніометр або наклономір;

11. металевий ланцюжок для означення лінії горловини;

12. антропометричні ваги.

Похибка при знятті розмірних ознак не може перевищувати 5 мм для великих значень та 1% від значення величини для невеликих.

2. В основі принципу вибору провідних ознак того чи іншого виду одягу покладено наявність мінімального кореляційного зв’язку між ними та можливість визначення габаритних розмірів фігури та виробу.

Майже усі країни світу в залежності від асортименту одягу провідними розмірними ознаками фігури людини визначають:

1. зріст;

2. обхват грудей ІІІ (іноді ІІ);

3. обхват талії;

4. обхват стегон без врахування виступу живота (на рівні виступу живота - 7-9 см від ЛТ);

5. відстань від лінії талії до долу збоку.

Під час проведення аналізу, було встановлено два варіанти залежності провідних розмірних ознак фігури між собою, які використовуються при побудові розмірної типології для цілей проектування одягу і також впливають на величину інтервалу байдужості. Ці варіанти можуть бути умовно названі як простий або одномодифікаційний та складний або багатомодифікаційний.

одномодифікаційний - (Америка, Англія, Філіппіни, тощо). Він полягає у жорсткій залежності між провідними ознаками фігури.

багатомодифікаційний - (Японія, Канада, Югославія, Франція, Австралія, тощо). варіант є більш розповсюдженим. Він полягає у визначенні поетапної залежності для кожного із виведених провідних ознак фігури людини,

6. Величини інтервалу байдужості були проаналізовані по чотирьом провідним розмірним ознакам - зросту, обхвату грудей, талії та стегон, які найбільш часто використовуються при побудові розмірної типології.

Аналіз величин інтервалу байдужості провідних розмірних ознак, показав, що він залежить вад наступних чинників:

1. виду одягу (поясний плечовий);

2. асортимент одягу;

3. призначення виробу;

4. матеріалу, з якого виробляється одяг;

5. типу фігури;

Величина інтервалу байдужості за своїм характером може бути постійною або перемінною.

Міжнародною організацією зі стандартизації ISO запропоновано виготовляти одяг у трьох зростах із постійною величиною інтервалу байдужості, який дорівнює 8 сантиметрам. Постійним, також, визначений інтервал байдужості для обхвату грудей з величиною 4 сантиметрів. Для обхвату талії та стегон інтервал байдужості має перемінний характер, для обхвату талії він змінюється від 3 до 6 сантиметрів в залежності від типу фігури, для обхвату стегон - від 2 до 5 сантиметрів в залежності від матеріалу та класифікації одягу за місцем розташування його на фігурі людини.

Величина інтервалу байдужості зросту має постійний характер для усіх без винятку розмірних типологій світу в котрих зріст виступає провідною розмірною ознакою. Иого величина лежить у межі 4-8 сантиметрів в залежності від країни. Для розмірних типологій де зріст не визнано провідною розмірною ознакою, а є тільки складовою до характеристики типової фігури (розмірна типологія США, Індія, Таїланд, Єгипет, тощо) величина інтервалу байдужості мешкає у межах 1,2

• 2,5 см.

Інтервал байдужості для обхвату грудей теж додержується, майже завжди, постійного характеру і лежить у межах від 3 до 5 сантиметрів.

Для обхвату талії та стегон величина інтервалу байдужості носить майже завжди перемінний характер.

В діючих зарубіжних антропометричних стандартах визначено залежність величини інтервалу байдужості від типу фігури та іноді від виду одягу.

7. Маркування готового одягу дуже відповідальна річ, як для швейного виробництва, так і для покупця, споживача готової продукції. Взагалі це етап, який значно впливає на ступінь задоволеності населення у швейних виробах. Завдяки доступному та якісному маркуванню споживач може швидко та правильно знайти свою річ відповідно своїй фігурі.

У міжнародній практиці маркування промислового одягу використовується декілька видів маркувань:

1. цифровими величинами провідних розмірних ознак фігури людини, які визначають у залежності від виду одягу;

2. кодом.

• цифровим позначенням (2, 4, 6, 8...);

• літеровим позначенням (S, M, L.);

• комбінованим варіантом, де можуть бути використані усі можливості єдино визначені види маркування - розмірними ознаками, літерою, цифрою (92 МТ, 9МТ...).

Вибір виду маркування одягу залежить від виду одягу. Кожна з країн- споживачів використовує свій принцип маркування згідно з визначеними видами маркування.

У жовтні 1946 у Лондоні була проведена конференція з представниками 25 країн світу на якій було оголошено про створення ISO. На цей час це всесвітня федерація національних органів з питань стандартизації, яка об’єднує 147 країн у своїй роботі. Доцільно сказати, що й Україна є учасницею ISO з 1982 року. Роблять постійні комітети або інститути, постійна перевірка типології, перегляд, доповнення та зміни кожні 5-10 років.

Класифікація манекенів та принципи їх проектування.

Історичні етапи розвитку манекенів для цілей проектування одягу. Види класифікацій манекенів. Характеристика основних видів манекенів та принципів

їх виготовлення. Аналіз антропометричної інформації для проектування манекенів. Дослідження особливостей проектування конструкторських манекенів.

Чітка орієнтація промисловості на виробництво одягу відповідно до типових фігур потребує розробки манекенів.

Існує три варіанти манекенів за призначенням:

У Макети-еталони фігур;

У Манекени зі згладженою формою поверхні;

У Манекени для одягу.

Макети-еталони виготовляються з 1960-х років. Представляє собою гіпсові торси фігур від середини шиї до рівня верхньої третини стегна. Вони передають форму та рельєф поверхні тіла людини. Це - об’ємні паспорта типових фігур, які призначені для розробки промислових манекенів.

Манекен є основним засобом контролю якості статичної відповідності (якості посадки) одягу і завдання її об’ємно-просторової форми.

На необхідність створення науково обґрунтованих манекенів вперше в 30-х роках нашого століття вказав антрополог Л.П. Ніколаєв[5].

Манекен - це фігура, яка виконана з дерева, паперу або гіпсу у формі тулуба людини.

Промислові манекени виготовляють з легкого та зручного в експлуатації матеріалу - полістиролу, стекло пластика, пенополіуретану тощо. Виконують у вигляді оголеного торсу зі згладженим контуром поверхні.

Промислові манекени типових фігур, що використовуються в промисловості і що виготовляються різними фірмами на даний час, виконуються у вигляді торсів голих фігур із згладженим контуром поверхні відповідно до ОСТУ. Дані манекени диференційовані за статево-віковою ознакою і типорозмірам і пропонуються до використання як універсальні для конструювання і контролю якості посадки всіх видів.

Проте манекени не відповідають цільовому призначенню і не можуть сприяти підвищенню якості продукції, що випускається.

Використання манекенів у широкому виробництві обмежено. Існуючі манекени не завжди можуть бути використані для контролю посадки жіночої літньої сукні (оскільки виріб дуже важко вдягнути на манекена), під час визначення якості посадки верхнього одягу (оскільки манекен враховує лише товщину натільної білизни) і т.д..

Дослідницькі роботи показали необхідність у розробці спеціалізованих манекенів за видами одягу:

Необхідно виготовлення манекенів з врахуванням цільової функції (призначення):

У Контрольні манекені;

У Манекени внутрішньої форми4

У Манекени зовнішньої форми;

У Вітринні манекени

Контрольні манекени являють собою об’ємно - просторову модель торсу фігури людини типової будови тіла, зовнішня форма та антропометричні розміри якого скоректовані з урахуванням форми та мінімально необхідного припуску на свободу облягання те деформацію тіла.

Так найбільш відображують форму тіла та антропометричні розміри контрольні манекени для жіночих корсетних виробів.

Експонування зразків одягу в торговельній сфері, виставкових центрах, в експериментальних цехах швейних підприємствах доцільно використовувати спеціалізовані вітринні полу манекени.

При розширенні області застосування манекенів для одягу в швейній промисловості (виробництво деяких видів одягу за допомогою формування окремих її деталей і вузлів з полімерних матеріалів, а також методами литва і напилення) знадобляться манекени внутрішньої форми. Вони відкривають можливості і для проектування раціональної форми технологічного оснащення (подушок, процесів для ВТО, шаблонів, пароповітряних манекенів).

Вдосконалення методів моделювання, творчі пошуки інженерно- художнього завдання раціональною об’ємно-просторовою формою одягу привели до створення жорстких і регульованих манекенів зовнішньої форми одягу.

До теперішнього часу існують розробки манекенів типових фігур як в нашій країні, так і за кордоном, призначених для різних цілей..

У США розроблено манекен, імітуючий форму фігури людини з урахуванням кінцівок. Цей манекен зроблено за допомогою шарнірів, що дозволяє задавати будь-яке положення людини.

На шарнірному принципі розроблено і інший манекен, що представляє собою торс статури людини, розчленований на чотири частини, які з’єднані між собою за допомогою шарнірів. Цей манекен використовується для примірки одягу.

У Франції розроблено манекен із знімними кінцівками та фіксованим поворотом руки на завдану висоту. Цей манекен дозволяє перевірити конструкцію в динаміці рук, провести якісну примірку поясних виробів (штанів, спідниць, шортів і т.п.).

У Великій Британії розроблено манекен торса статури людини, який створено для виготовлення викрійок. Даний манекен має декілька напівжорстких плоских елементів, зігнутих та скріплених з’єднувальними частинами. Поверхня манекену дозволяє наносити контури одягу, і з яких при розібраному манекені можна складати викрійки об’єднанням листів.

Приведені винаходи дозволяють зробити висновок про те, що в дійсний час розроблені манекені наступних призначень:

У Для виготовлення викрійок (спинки, пілочки) різних фасонних особливостей;

У Для здійснення контролю якості виробів у динаміці;

У Для здійснення контролю посадки поясних виробів;

У Для індивідуального виготовлення виробів із зміною визначених розмірних характеристик.

Одним із перших запропонував проектування манекенів зовнішньої форми Стебельський, на прикладі чоловічого костюму. У дисертаційній праці Ю.А. Костіна, базуючись на праці Стебельського, доводиться необхідність проведення цих досліджень та пропонується методика проектування манекена внутрішньої форми на прикладі дитячого верхнього одягу.

Якщо основним призначенням манекенів внутрішньої форми є оцінка якості посадки виробів, то манекени зовнішньої форми, в основному, призначені для вирішення низки конструкторських завдань отримання викрійок, визначення конструкт ивно-декорат ивних припусків.

Особливості процесу проектування обумовлені використанням таких даних:

У розрізів манекена типової жіночої фігури, виготовленого на першому етапі робіт,

У обрисів лінійного каркасу манекена типової фігури і відповідних обрисів типового демісезонного пальта, яке порівняно щільно прилягає до фігури людини з урахуванням мінімально необхідних допусків - значень товщини пакетів пальта і під пальтового простору в опорних та характерних точках.

На підставі проведеного аналізу пропонується класифікація манекенів за способом виготовлення та видом матеріалу:

1. Надувний манекен;

2. шарнірний;

3. манекен на жорсткій основі з м’яким покриттям для наколки;

4. пластмасовий;

5. гіпсовий.

Види манекенів:

1. типових фігур;

2. конструкторські манекени внутрішньої форми одягу основних видів та різних силуетних форм;

Види манекену за ділянками тіла людини:

3. торс фігури людини;

4. манекен фігури людини;

5. манекен нижнього опорної ділянки з кінцівками.

Основним видом промислового манекену типової фігури є торс фігури людини з частковим означенням шиї та плечового суглоба руки. Для завдання просторової форми манекену сучасним процесом проектування визначається система горизонтальних та вертикальних перерізів.

Дана система визначає 11-12 горизонтальних перерізів, 5 -6 вертикальних, один з яких є профільним. Кожний переріз визначається характерною антропометричною точкою або рівнем фігури, тобто визначає місця її опуклості та вгнутості.

Кількість цих членувань може змінюватись від методів завдання просторової форми, складності фігури, але вони є основними при вирішенні форми.