Сертифікація в Італії

В італійській системі акредитації і сертифікації діють чотири основні групи. До першої входять органи стандартизації: Італійський національний комітет з стандартизації (UNI) та Італійський електротехнічний комітет (СЕІ). Друга складається із органів акредитації: Італійська національна система акредитації лабораторій, національна система калібрування і Національна система акредитації органів з сертифікації, які відповідно пов’язані з лабораторіями, центрами калібрування і органами з сертифікації та контролю, які гадають третю групу. І четверта, не остання за важливістю, користувачі у даному випадку – промислові компанії, фірми сфери послуг та їх персонал.

Рис. 1.1. Акредитація і сертифікація систем в Італії,

Європі та світі.

SINAL було створено в 1998 p. за ініціативою UNІ і СЕІ під егідою Міністерства промисловості, торгівлі і ремесел, Національної ради з наукових досліджень (CNR), Ради за новими технологіями енергетики і навколишнього середовища (ENEA) і Палати торгівлі, промисловості, ремесел і сільського господарства.

Завдання SINAL – національна акредитація італійських та іноземних випробувальних лабораторій з тим, щоб випробування, які ними виконуються, були загальноприйняті. Акредитація надається тим лабораторіям, які працюють відповідно до стандартів UNI, СЕІ, HN 45001 і правил STNAL. Найбільша кількість акредитованих лабораторій стосується таких галузей, як машинобудування, хімічна промисловість й охорона навколишнього середовища.

SNT було створено в 1991 р. з метою впровадження одиниць виміру у різні галузі господарства. До її складу входять основні метрологічні інститути: Інститут метрології ім. Густаво Колонетті; Національний електротехнічний інститут ім. Галео Ферраріса; Італійська система перевірки – мережа, яка складається з понад 100 національних лабораторій, акредитованих основними метрологічними інститутами.

SINCERT створено в 1991 р. також з ініціативи UNI і СЕІ за участю Міністерства промисловості, CNR і ENEA.

Європейський Союз також однозначно висловився за політику в галузі якості та акредитації. У недавно прийнятому документі зазначено: «Акредитація – найважливіший фактор нормального функціонування, спрямованого на якість ринку оцінки відповідності. Це важливий фактор для промисловості, якій для повної конкурентоспроможності необхідні нормальні послуги в цій галузі. І є важливий фактор для суспільних органів як національних, так і європейських, що прагнуть забезпечити нормальний рівень довіри до документів і сертифікатів, які видані в різних місцях Європи, і тим самим сприяють вільному просуванню продукції по всій території ЄС. Це важливий фактор для самих органів оцінки відповідності, яким необхідно незалежно один від одного продемонструвати свою технічну компетентність, чесність і неупередженість та забезпечити конкуренцію між собою».

У цьому ж документі йдеться й про те, наскільки важливо, щоб акредитаційна діяльність була вільна від комерційних інтересів; наголошується, що «органи акредитації, органи оцінки відповідності і промисловість повинні розглядати акредитацію як останній, з точки зору технічної компетенції, рівень контролю за діяльністю з оцінки відповідності».

Акредитація повинна бути гарантією неупередженості, незалежності (особливо від консультантів), компетентності і національності.

Завдання SINCERT – акредитація органів з сертифікації систем ості, продукції, персоналу і систем охорони навколишнього середовища, а також контролюючих органів. SINCERT акредитовано понад 80 органів з сертифікації і один орган контролю. Кількість сертифікованих SINCERT фірм збільшується щороку. Це стосується й сертифікованої продукції, яка охоплює різноманітні галузі. Цікаво зауважити, що майже 70% органів сертифікації акредитовано на сертифікацію систем якості.

Рис. 1.2. Процентне співвідношення органів, акредитованих SINCERT для проведення сертифікаційних робіт за напрямками та інспекційного контролю.

Це свідчить про швидке поширення культури якості в італійських компаніях, про розуміння важливості сертифікованих систем якості на їх підприємствах.

Даний процес відбувається не лише у великих компаніях, але й у фірмах малого і середнього бізнесу, тобто в тих, що складають базове ядро італійської промислової структури.

Сертифікованих підприємств з кількістю працівників менше 150 приблизно 70%, більше 65% з них мають річний обіг близько 50 млрд. лір. Тобто сертифікація є не лише прерогативою великих промислових підприємств, але й важливим інструментом для малих і середніх фірм.

За кількістю сертифікованих компаній перші місця посідають електротехніка, металургія, транспорт, зв’язок, верстатобудування, будівництво і хімія. Також важливими є транспорт, складське господарство, торгівля (оптова і роздрібна), інформаційні технології.

Діяльність SINCERT відбувається не лише на національному рівні. Вона все більш активно діє на міжнародній арені з конкретною метою укласти стабільні угоди про взаємне визнання. У міжнародній діяльності SINCERT можна відзначити три етапних події.

Першою було підписання багатосторонньої угоди в 1995 р. про взаємне визнання сертифікатів, виданих органами сертифікації, акредитованими визнаними органами акредитації в Італії, Німеччині, Норвегії, Швейцарії, Швеції, Нідерландах, Фінляндії. Відповідно до цієї важливої угоди видані сертифікати визнаються в усіх інших країнах-учасницях.

Друга етапна подія відбулася наприкінці 1997 р. Це дата офіційного створення у Відні Європейського співтовариства з акредитації, після якого було прийнято рішення про об’єднання діяльності Європейського органу з акредитації органів з сертифікації та Європейського співтовариства з акредитації лабораторій.

Рис. 1.3. Створення Європейської асоціації з акредитації

Членами ЄА є Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швейцарія і Швеція. Окрім цих країн в ЄА є асоційовані члени: Чеська республіка, Словаччина й Угорщина.

Третя етапна подія відбулася у січні 1998 р., коли в рамках Міжнародного форуму з акредитації 17 країн (Австрія, Велика Британія, Бельгія, Данія, Німеччина, Ірландія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Нова Зеландія, США, Японія) підписали багатосторонню угоду, яка гарантує взаємне визнання сертифікатів цими країнами в усьому світі. На сьогоднішній день взаємне визнання набуло ще більшого поширення, що свідчить про переваги, які отримують компанії, вибираючи найбільш відповідні органи сертифікації і тим самим отримуючи доступ до високого професіоналізму в галузі якості.

У 1996 р. почалася акредитація перших органів в Італії за Системою захисту навколишнього середовища. Було укладено угоду з Національним агентством із захисту навколишнього середовища, яка спрямована, насамперед, на розробку методик акредитації органів, які здійснюють оцінку навколишнього середовища на відповідність системі EMS, підготовку необхідних нормативних документів за методиками, які вже прийняті діючими в цій галузі європейськими органами.

При отриманні заявки на акредитацію керівництво SINCERT видає розпорядження перевірити документацію, її повноту і відповідність вимогам, які встановлені в нормативних документах і положеннях.

Але вивчення документації недостатньо для з’ясування, чи володіє даний орган сертифікації необхідною компетенцією і стабільністю. Тому SINCERT за допомогою експертів здійснює обстеження «на місці». Експерти повинні переконатися, що методи, які практично використовуються даним органом сертифікації, насправді такі, як вказано в документації.

Експерти SINCERT повинні бути присутніми на одній чи декількох перевірках або контрольних аудитах, які виконуються спеціалістами даного органу сертифікації в фірмі, яка підлягає сертифікації.

За результатами обстеження і підготовленого експертами звіту Комітет з акредитації вирішує, чи відповідає орган-заявник критеріям, за якими здійснюється акредитація.

При позитивному звіті видається рекомендація Керівній раді акредитувати цей орган. Акредитовані органи з сертифікації часто перевіряються аудиторами. Частоту перевірок і вид аудитів визначає Комітет з акредитації, для того щоб впевнитися, що акредитовані органи підтримують той стан, який дав змогу їх акредитувати.

Якщо є причини сумніватися в правильності функціонування системи, на яку був акредитований даний орган сертифікації, перевірки можуть проводитися частіше.

Рис. 1.3 Акредитація органів з сертифікації і інспекційного контролю