«Відповідь» Президента України на «Окінавську Хартію»

31 липня 2000 року президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про заходи щодо розвитку національної скла­дової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечен­ня широкого доступу до цієї мережі в Україні». Указ визна­чає основні цілі і завдання в розвитку українського сегменту Інтернет. Згідно документу, Президент бере на себе турботу про створення найближчим часом економічних, правових, технічних і інших умов для розвитку Інтернету в країні.

Ці заходи мають забезпечити як широкомасштабний до­ступ населення України до Інтернету, так і розвиток національних мережевих ресурсів. Велика увага приділяєть­ся і розвитку електронній комерції.

Документи Ради Європи, Юнеско, ООН

Документи Ради Європи

На Європейському рівні, одним з найважливіших доку­ментів в галузі IT є так званий Звіт Бангемана. Цей звіт був розроблений на прохання Європейської Наради для зустрічі 21-24 червня 1994 року в Корфу. Вперше в документі була використана концепція «Інформаційне Суспільство» замість звичайної концепції «Інформаційних магістралей». Критич­ним елементом в Звіті Бангемана було те, що приватний сек­тор гратиме дуже важливу роль в створенні і розвитку інфор­маційних технологій як на національному, так і на над­національному рівнях. Роль урядів тоді обмежиться тільки їх втручанням підчас просування, використання і регулю­вання нових інформаційних технологій.

Цей ліберальний підхід, прийнятий в Звіті Бангемана, підкреслив той факт, що створення нової, революційної освітньої політики має стати однією з найважливіших цілей для кожного уряду. Основними цілями нової політики по­винні бути надання кожному студенту або людині, котра на­вчається, можливості знати, як використовувати IT, а також переорієнтувати навички викладацького складу, щоб вони

334

були здатні викласти як використовувати цей вид матеріалу кращим способом.

Інший важливий пункт, підкреслений в цьому доку­менті, має відношення до того факту, що нові інфор­маційні технології мають стимулюватися 10 видами сумісної діяльності приватного і державного секторів. Ці ініціативи торкаються телекомунікацій, дистанційного навчання, мережі освітніх і дослідницьких центрів, теле-матичних послуг для малих і середніх підприємств, управління рухом на головних шляхах, управління повітряним рухом, мережі установ охорони здоров'я, підвищеного використання інформаційної технології в уряді, головні інформаційні шляхи в міських областях, і мережі транс-Європейских урядів.

Три документа було підготовлено, щоб доповнити Звіт Бангемана:

• інформаційне суспільство: від Корфу до Дубліна, нові пріоритети, що з'являються;

• підготовка наступних кроків;

• план дій.

У всіх цих документах згадана проблема, яка пов'язана з телекомунікаціями. Фактично, процес лібералізації, запла­нований на 1998 рік, має бути закінченим настільки швидко, наскільки можливо. Щоб досягти Американського або Японського технологічного рівня потрібні конкуренція, зни­ження цін і удосконалення послуг.

Однак, Європейське Співтовариство почало також замис­люватися щодо періоду, який має слідувати за цим процесом лібералізації.

Так, 6-7 травня 1999 року в Будапешеті на 104-й сесії Комітету міністрів Ради Європи була прийнята Декларація про Європейську політику в області нових інформаційних технологій. В декларації робиться акцент на сприяння для всіІР максимально широкому доступу до нових інфор­маційних і комунікаційних послуг, забезпечення безпереш­кодного доступу з використанням нових інформаційних

335

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

технологій до інформації про місцеві, регіональні і націо­нальні адміністративні і юридичні служби і прямих зв'язків з ними, заохочення вільного обміну інформацією, думками та ідеями і т.п. ініціативи, які направлені на формування і розвиток інформаційного суспільства.

Роль ООН в розповсюдженні інформаційних технологій як інструменту розвитку інформаційного суспільства

В даний час переконання ООН, щодо того, чому всі країни мають вступити в IT революцію, сформовані і перевірені практичним досвідом. ООН постійно займав активну по­зицію, заздалегідь визначивши важливі умови для ефектив­ності своїх дій, а також проблеми і перешкоди, які необхідно подолати для забезпечення ефективності і стійкості внеску IT в розвиток всіх країн світу.

Такі дії були відображені в цілому ряді документів ООН. Серед них:

• звіт експертної групи з інформаційних і телеко­ мунікаційних технологій (Нью-Йорк, 17-20 квітня 2000 p.);

• звіт Генеральному секретарю ООН групи радників з інформаційних технологій;

• глобальна ініціатива щодо подолання інформаційної нерівності;

• типова угода обміну при міжнародному комерційному використанні електронного обміну даними (Додаток до Реко­ мендації №26 «Комерційне використання угод обміну при електронному обміні даними», яке прийняте Робочою гру­ пою зі сприяння міжнародним торговим процедурам Євро­ пейської економічної комісії ООН від 23 червня 1995 p.);

• угода про електронну комерцію (Рекомендація №31, прийнята Центром сприяння торгівлі і електронному бізнесу ООН (UN/CEFACT), березень 2000 p., Женева).

В 1966 році Генеральна Асамблея ООН створила допоміж­ний орган — комісію ООН з міжнародної торгівлі (ЮНСІТ­РАЛ) в цілях сприяння розвитку права міжнародної торгівлі.

У напрямі розвитку інформаційного суспільства можна відзначити такі документи даного органу:

336

• типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про електронну комерцію» 1996 р. (з додатковою статтею, прийнятою в 1998 p.);

• типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про електронні підписи» 2001 p.;

• типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про міжнародні кредитові переклади» 1992р.;

• правове керівництво ЮНСІТРАЛ з електронного пере­ казу коштів 1987 p.;

• рекомендація ЮНСІТРАЛ про правову цінність комп'ютерних записів 1985 р.

Інші Європейські і міжнародні документи у сфері викори­стовування інформаційних технологій

До міжнародних документів належать:

• конвенція «Про захист фізичних осіб відносно автома­ тичної обробки персональних даних» від 28 січня 1981 р. (Страсбург);

• додатковий протокол до Конвенції про захист фізичних осіб щодо автоматичної обробки персональних даних, що стосується наглядових органів і транскордонних по­ токів даних від 8 листопада 2001 р. (Страсбург);

• конвенція про інформаційну і правову співпрацю, що стосується «послуг інформаційного суспільства» від 4 жовтня 2001 p.;

• генеральна угода з торгівлі послугами від 15 квітня 1994р.;

• угода з торгових аспектів прав інтелектуальної влас­ ності 1994р.;

• уніфіковані правила поведінки при обміні торговими даними шляхом телетрансмісії) 1987 p.;

• правила для електронних коносаментів від 29 червня 1990р.;

> загальні принципи захисту прав споживачів в кон- (• тексті електронної комерції 2000 р.

Серед великої кількості документів, прийнятих в Європі виділимо такі:

/ > конвенція Ради Європи з кіберзлочинності від 23 груд­ня 2001 p.;

¹⁵¹ 337

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

• регламент №733/2002 Європейського парламенту і По­ ради від 22 квітня 2002 р. про введення домена верхньо­ го рівня;

• директива 95/46/ЕС Європейського парламенту і Пора­ ди від 24 жовтня 1995 р. про захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних і вільний рух таких да­ них;

• директива 97/5/ЕС Європейського парламенту і По­ ради від 27 січня 1997 р. про трансграничні креди­ тові переклади;

• директива 97/7/ЕС Європейського парламенту і Пора­ ди від 20 травня 1997 р. про захист споживачів щодо дистанційних договорів (дистанційний продаж);

• директива 97/66/ЕС Європейського парламенту і Пора­ ди від 15 грудня 1997 p., що стосується обробки персо­ нальних даних і охорони таємниці приватного життя в телекомунікаційному просторі;

• директива Європейського парламенту 1999/93/ЕС від 13 грудня 1999 р. про правові основи Співтовариства для електронних підписів;

• директива 2000/31/ЕС Європейського парламенту і По­ ради від 8 червня 2000 р. про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, у тому числі елек­ тронної комерції, на внутрішньому ринку (Директива про електронну комерцію);

• директива 2000/46/ЕС Європейського парламенту і Поради від 18 вересня 2000 р. про здійснення і нагляд за підприєм­ ницькою діяльністю установ у сфері електронних грошей;

• директива 2001/29/ЕС Європейського парламенту і По­ ради від 22 травня 2001 р. про гармонізацію деяких ас­ пектів авторського права і пов'язаних прав в інфор­ маційному суспільстві;

• директива 2002/58/ЕС Європейського парламенту і По­ ради від 12 липня 2002 p., що стосується обробки персо­ нальних даних і охорони таємниці приватного життя в секторі електронних комунікацій;

• рекомендація Комісії №94/820/ЕС від 19 жовтня 1994 p., що стосується правових аспектів електрон­ ного обміну даними;

• рекомендація Комісії №97/489/ЕС від ЗО липня 1997 p.,

338

що стосується операцій, що здійснюються з викорис­танням електронних платіжних інструментів і, зокре­ма, відносин між емітентом і утримувачем.

Україна і міжнародне право в сфері інформаційних технологій

Сьогодні всі провідні країни прагнуть забезпечити для се­ бе авангардні позиції в інформаційному суспільстві, що фор­ мується. Критичним чинником при цьому є час — відставан­ ня загрожує втратою конкурентоспроможності на світовому ринку з усіма витікаючими звідси наслідками для*^ко- номіки, соціальної сфери, науки, культури і освіти. :

Як вже було відзначено вище, Європейський шлях роз­витку інформаційного суспільства визначається прийнятою_: Євросоюзом політикою і реалізується за допомогою виконан­ня і впровадження науково-дослідних проектів Єврокомісії. Конкурентоздатні технології і послуги, що є результатами виконання цих проектів, стають доступними для населення країн Європейського союзу.

З погляду розвитку комунікаційної інфраструктури Ук­раїна зробила великий крок вперед — введені в експлуатацію і продовжують будуватися міжнародні оптоволоконні канали зв'язку, отриманий прямий (минуючи Москву) міжнародний доступ до країн світу, впроваджуються нові цифрові АТС та ін. За останні роки в Україні побудовано багато волоконно-оптич­них ліній. За цей же час великий розвиток отримали радіотех-нології. Впроваджується цифровий мобільний зв'язок. Систе­мою мобільного зв'язку охоплено територію, на якій прожи­ває більше 60% населення України. Таким чином, в Україні сьогодні є інфраструктурі можливості для участі в програмах і проектах Єврокомісії, тим більше, що зовнішньополітичний курс країни направлений» на зближення з ЄС.

Головна роль в організації цього процесу має належати громадським організаціям, суспільній ініціативі й україн­ським органам державного управління.¹⁵* 339

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

Інформаційне суспільство — термін, що характеризує сис­темні зміни в соціальній, економічній, політичній, правовій, культурній структурі суспільства. Саме в силу масштабності і глибини необхідних змін вони можуть бути здійснені тільки при активному сприянні органів державного керування, Дер­жава, у силу своїх зобов'язань, координує всі процеси, що торкаються суспільства в цілому, перетворюючи його основи. Держава ж представляє інтереси українського суспільства на міжнародному рівні, зокрема, під час підписання деклара­тивних, нормативних та інших документів.

У цьому напрямку український уряд працює надзвичайно активно. До успіхів можна віднести те, що сьогодні Україна представлена в таких впливових міжнародних організаціях, як Міжнародний союз електрозв'язку, Європейський інститут телекомунікаційних стандартів і Регіональна співдружність у галузі зв'язку. Успіхом також є підписання Паризького мемо­рандуму взаєморозуміння щодо розвитку інформаційного суспільства. Відповідно до нього, високий пріоритет у відноси­нах між Єврокомісією і нашою країною відтепер належить по­будові в Україні інформаційного суспільства. Держава також виступає центром усіх генеруючих дій, що починаються в Ук­раїні в напрямку участі в міжнародному русі з гармонізації національних правових'Систем, відповідно до вимог інфор­маційного суспільства. Суспільним же організаціям в галузі права, професійним об'єднанням і державним профільним подструктурам приділяється роль викоїіавців програм і про­ектів, прийнятих на державному і міжнародному рівнях. Те ж стосується інформаційного перетворення економічних відно­син, освітньої системи і системи охорони здоров'я, переходу органів влади всіх рівнів на онлаиновии режим взаємодії з гро­мадянами, інших змін, пов'язаних із широким впроваджен­ням інформаційних технологій.

Без розробки основних принципів економічної і будь-якої іншої діяльності в кіберпросторі, широке, але непродумане впровадження IT, загрожує численними ускладненнями, найбільш тривожним з яких є руйнування тендітної суспіль­ної згоди, що удалося установити за роки кропіткої роботи українських парламенту та уряду.

340

У законодавчому плані в Україні прийнятий вже цілий ряд важливих нормативних документів і ще цілий ряд пере­буває в стадії розробки і узгодження. Безумовно, одним з ос­новних моментів був Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет і забезпеченні широкого доступу до цієї мережі в Україні».

Та все ж незаперечний факт — керівникам галузі інфор­мації і зв'язку необхідно розуміти всю важливість проблеми інформаційного суспільства для України і докладати чималі зусилля для того, щоб Україна в найближчі роки стала, якщо і не повноправним учасником Європейського інформаційно­го суспільства, то і не аутсайдером.

Необхідність переходу до інформаційного суспільства тісно пов'язана зі зміною характеру впливу науково-технічного прогресу на життя людей. Наприкінці XX століття швидкість зміни технологічних укладів у вироб­ництві, технологіях надання продукції і послуг і керуванні цими процесами істотно збільшилася. Якщо на початку і навіть у середині століття такі зміни відбувалися в періоди часу, що значно перевищують тривалість життя одного-двох поколінь, то сьогодні зміна технологічного укладу відбу­вається за більш короткий термін. При цьому кардинально міняється спосіб життя більшої частини населення, соціаль­но-психологічна модель поводження людей і суспільства в цілому. Особливо істотно починають відрізнятися моделі по­водження нинішнього і майбутнього поколінь — відома про­блема «батьків і дітей». Очевидно, що одним з факторів, здатних деякою мірою послабити вплив на психіку людини подібних змін у способі життя, е рівень інформаційної підго­товленості людини до прийдешніх змін.

Одним з найважливіших показників зміни способу життя в другій половині минулого століття є розвиток і викорис­тання нових інформаційно-комунікаційних технологій у всіх областях соціального життя і діяльності, рівень вироб­ництва і споживання суспільством інформаційних про­дуктів і послуг. Очевидна зміна відносин до інформації І

ї5² 341

Кудрявцева С.П., Колос ELB.

розширення можливостей одержання і застосування інфор­мації для посилення людського потенціалу і його розвитку в багатьох напрямках.

Усе вищесказане визначає виникнення і необхідність вирішення складної суспільне значимого завдання — ство­рення соціально-психологічної моделі поводження члена інформаційного суспільства, виявлення «точок» і методів впливів,, що забезпечать нормальну адаптацію і комфортне існування людини в умовах інформаційного сз^спільства, зменшать протиріччя між поколіннями.

Уявляється, що найбільш ефективно такий вплив робить система освіти, що має привчати дитину, підлітка і доросло­го до необхідності постійних змін у способі життя, до сприй­няття і збереження національних традицій і культурної спадщини своєї країни.

Передумови переходу України до інформаційного суспільства

В Україні за останні 7-10 років сформувалися певні фак­тори соціально-економічного, науково-технічного і культур­ного розвитку, які можна розглядати як передумови перехо­ду до інформаційного суспільства.

До таких передумов варто віднести такі.

1. Інформація стає суспільним ресурсом розвитку, масшта­би її використання можна порівняти з традиційними (енергія, сировина і т.д.) ресурсами. Вже сьогодні обсяг продажів в Ук­раїні тільки засобів обчислювальної техніки й інформатики (в основному ПЕОМ і периферії) досягає величини більш одного мільйона штук у рік і оцінюється, приблизно, у 1,5 млрд, до­ларів. Як показує світовий досвід вартість продажів програм­ного продукту, зазвичай, дорівнює або трохи більше витрат на техніку, а витрати на персональні засоби зв'язку, аудіо- і відеоапаратуру, зазвичай, порівнянні з витратами на засоби обчислювальної техніки. Ця величина сумарних витрат на

342

Міжнародна інформація

інформацію вже має макроекономічну значимість і характе­ризує ріст використання ресурсу «інформація».

2. Можна говорити про те, що в Україні сформувався й успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, інформаційних технологій, продуктів і послуг. Обсяг за­ собів, що циркулюють на українському ринку, досягає 5-7,5 млрд. дол./рік.

3. У цілому в країні росте парк ПК, прискореними темпами йде розвиток систем і засобів телекомунікації. Росте кількість корпоративних інформаційних мереж і безупинно збільшується число абонентів світових відкритих мереж. Кількість ук­ раїнських користувачів Інтернету швидко росте, Інтенсивно роз­ ширюється національна мережа зв'язку, що використовує су­ путникові канали. Успішно здійснюється телефонізація країни і стрімко росте ринок засобів мобільного зв'язку.

4. У значній мірі автоматизовано багато галузей господар­ ства, банківська сфера і сфера державного керування.

5. У суспільній думці складається розуміння актуаль­ ності завдання переходу до інформаційного суспільства з політичної і економічної точок зору. Про це свідчить широ­ кий суспільний резонанс Концепції державної інфор­ маційної політики, що може розглядатися як політика забез­ печення початкового етапу переходу України до інфор­ маційного суспільства.

6. Сьогодні Україна є частиною світового політичного і еко­ номічного співтовариства в такому ступені, у якому вона ніколи не була в минулому. У прямому і переносному значенні Україна приєднана до іншого світу кабельними і супутниковими кана­ лами зв'язку, що активно використовуються сотнями тисяч стільникових і простих телефонів, факсів, комп'ютерів і т.д.

ї

7. Сформована і функціонує державна структура, відповідальна за створення і розвиток інформаційно-техно­ логічного базису забезпечення процесів переходу до інфор­ маційного суспільства.

15³

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Особливості і можливі шляхи переходу України

до інформаційного суспільства «

Український пілях до інформаційного суспільства визна­ чається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політични­ ми, соціально-економічними і соціально-культурними особливостями. г.

До таких особливостей варто віднести:

• нестабільність політичного й економічного становища в країні, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішу­ вати економічні й організаційні проблеми забезпечення пе­ реходу до інформаційного суспільства, розрахованого на три­ валу перспективу;

• економічні умови, характерні для перехідної економіки України: відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства;

• ріст інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільне значимій політичній, економічній і соціальній інформації, у тому числі такої, що породжується державними і недержавними організаціями;

• недостатньо високий (порівняно з розвинутими країна­ ми) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраст­ руктури і промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої модернізації і розширення;

- динамічний розвиток українського ринку інфор­ маційних і телекомунікаційних засобів, технологій, про­ дуктів і послуг;

• гранично високий рівень монополізації засобів масової інформації, слабка підконтрольність суспільству системи формування суспільної свідомості;

• випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвину­ тими країнами, створення різних систем зв'язку — каналів передачі інформації, комутаційних комплексів, засобів зв'язку і т.п. — та індустрії надання інформаційних послуг;

• наявність, в основному, високого наукового, освітнього і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР і збережено­ го в Україні; :

344

Міжнародна інформація

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здат­на ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-екоіїомічні умо­ви, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід Ук­раїни до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимага­ють визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід пока­зує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумов­леного сформованими політичними, соціально-економічни­ми і культурними умовами.

Якщо в країнах ЄС, СІЛА, Японії є ефективно функціону­юча ринкова економіка, що забезпечує постійний ріст інфор­маційних потреб і платоспроможній попит на інформаційні продукти і послуги, є могутній середній клас, який яв­ляється основним споживачем інформаційних послуг. Еко­номіки цих країн мають у своєму розпорядженні вільні засо­би для підтримки процесів інформатизації і розвитку інфор­маційно-комунікаційної інфраструктури, існують державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства — в Україні всього цього практично немає.

Якщо в розвинутих країнах майже закінчені процеси пе-реструктуризації промислового виробництва і переходу від ресурсномісткого (сировина, енергія, праця) до наукомістко-го виробництва — в Украші сьогодні це тільки відбувається.

Якщо рівень інформатизації систем керування різного рівня і приналежності (державні, комерційні, муніципальні й ін.) в розвинутих країнах досить високий, то в Україні та­кий рівень у масштабі країни буде досягнутий ще не скоро.

В розвинутих країнах є добре розвинута інфраструктура виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг, високий рівень інформаційної культури населен­ня, — в Украші це все ще знаходиться в початковому стані.

345

Кудрявцева С.П., Колос В,Г,

Міжнародна інформація

Однак:

• ще і сьогодні в Україні є одна з кращих систем загаль­ ної освіти, не цілком загублений науковий потенціал в галузі інформатики, є цікаві теоретичні розробки світового рівня;

• Україна володіє великою культурною спадщиною і су­ часною самобутньою багатонаціональною культурою, що відкриває великі можливості наповнити українським змістом надані населенню інформаційні продукти і послуги;

• розвиток українських телекомунікацій усіх видів іде випереджаючими темпами, порівняно з іншими галузями економічної діяльності, що дозволяє розраховувати на успішне формування інфраструктури надання населенню інформаційних і комунікаційних послуг.

Зауважимо, що перехід до інформаційного суспільства будь-якої країни — це процес, що вимагає великих ма­теріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «до­ведення» їх до кожного члена суспільства. Сьогодні, напри­клад, США вклали і продовжують вкладати в розвиток цієї індустрії до 10% свого зовнішнього валового продукту, але й одержують за рахунок цього більш 25% свого зовнішнього валового продукту. Приблизно такі ж обсяги характерні і для інших розвинутих країн. Україна навряд чи може бути винятком,

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення того шляху, що вже прой­дений або проходиться іншими країнами, в основному, євро­пейськими. Він вимагає значних капіталовкладень, досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на серед­ньоєвропейський рівень інформатизації, за умови 2-3% тем­пу економічного росту). Швидкість руху при такому варіанті буде забезпечуватися виділеними засобами (не менш 5-7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни ук­раїнського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві амери­канському або європейському способові життя. Для ре-

346

алізації першого шляху потрібно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних ко­мерційних структур і населення. Це не реально — сьогодні й у доступному для огляду майбутньому ніхто такі засоби не дасть, тому що впевненості в їхньому поверненні в закордон­них кредиторів немає, та й «вирощувати» за власні гроші конкурента ніхто не буде. Дістати кошти від власних ко­мерційних структур і населення в найближчі роки не видається можливим — для цього необхідні істотно більш високий рівень розвитку цих структур, помітне пожвавлен­ня ринкових перетворень і підвищення якості життя насе­лення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціаль­но-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капітало­вкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апро­бований. Однак він вимагає хоча б мінімальних темпів еко­номічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поста­вила перед суспільством завдання переходу до інформаційно­го суспільства, як завдання високого пріоритету. Отже, прийнятний тільки цей шлях.

Основою Українського шляху переходу до інформаційно­го суспільства мають стати:

1. Інформатизація всієї системи загальної і фахової освіти — від дитячого саду до закінчення вищої школи і на­ступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підви­щення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу.

Інформатизація системи загальної освіти, орієнтованої на виховання нового покоління, що відповідає за своїм рівнем розвитку і способові життя, умовам інформаційного суспільства — основна, перспективна задача переходу до інформаційного суспільства, її всеосяжне рішення зажадає

І5***_ 347

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

тривалого часу, не менш 10-15 років, протягом яких може бути розроблена і реалізована нова ідеологія безперервної освіти на всіх рівнях — від дитячого саду до навчання і пе­репідготовки дорослих — з розумною комбінацією держав­них і недержавних освітніх інститутів. Необхідно врахувати, що в Україні є серйозний успіх в галузі застосування інфор­маційних і телекомунікаційних технологій у вищій школі, однак зовсім недостатні роботи з комп'ютеризації шкіл, особ­ливо в невеликих містах і на селі. Важливу роль в інформа­тизації освіти мають зіграти культурно-інформаційні цент­ри, електронні бібліотеки і робота в Інтернет.

2. Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп'ютери­зації, орієнтованої на масового споживача.

Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, орієнтованої на масового споживача, є однією з основних задач розвитку інформаційного середови­ща суспільства, що забезпечує зацікавленість населення у використанні інформації як ресурсу суспільного й індивіду­ального розвитку.

Вирішення даного завдання дозволить:

- безпосередньо «довести» характерні риси інфор­ маційного суспільства до кожної людини і вивести його на більш високий рівень інформаційної культури і комп'ютер­ ної грамотності;

• забезпечити розвиток найбільш динамічного сектора ринку інформаційних і комунікаційних засобів, інфор­ маційних продуктів і послуг;

• при правильній державній політиці забезпечити підтримку вітчизняних виробників інформаційних про­ дуктів і послуг і заняття ними цього сектора ринку;

• вирішити ряд складних проблем соціального характе­ ру — робота, медична допомога вдома, організація дозвілля, електронна торгівля, інформаційно-культурне обслугову­ вання, у тому числі інвалідів і т.д.

3. Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, у тому числі організація могутнього україномов­ного сектора в Інтернет.

Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідають українським культурно-історич­ним традиціям, є політичним завданням, рішення якого має забезпечити передачу новому поколінню всього різно­маніття української культури, виховання цього покоління в атмосфері національних духовних цінностей і ідеалів, максимально зменшити негативний вплив на молодих лю­дей англомовної інформаційної експансії, культурно-оку­паційного характеру Інтернет. Усе це створить передумови для подолання ідеологічного диктату і поширення політич­ного і духовного впливу СІЛА через сучасні комунікаційні мережі і системи.

Рішення цих трьох масштабних, історичних для України завдань буде означати реальне перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного і духовно­го розвитку. Воно буде також означати зміцнення інститутів цивільного суспільства, реальне забезпечення права грома­дян на вільне одержання, поширення і використання інфор­мації, розширення можливостей саморозвитку особистості.

Україна може виступити як носій специфічної моделі цивілізованого розвитку, багато в чому коригує західний ета­лон. Історична послідовність, національна ідентичність, відновлення моральної свідомості, створення єдиного духов­ного простору країни — такі основні особливості обираного шляху України до інформаційного суспільства.

Рух цим шляхом, особливо на перших етапах, вимагає широкої суспільної підтримки, глибокого усвідомлення цілей переходу до інформаційного суспільства і політичних, економічних, соціальних і культурних переваг, що надає населенню життя в інформаційному світі. Для цієї підтрим­ки мають бути скоординовані зусилля багатьох фахівців — гуманітаріїв з формування вигляду громадянина

і?' 349

Кудрявцева С.П., Колос В,В.

Міжнародна інформація

інформаційного світу, моделі його життєдіяльності. Ця підтримка має одержати найширше пропагандистське за­безпечення у всіх друкованих і електронних ЗМІ.

Основні напрямки реалізації переходу до інформаційного суспільства

Основні напрямки реалізації пропонованого шляху пере­ходу мають охоплювати дві головні складові інформаційного середовища⁵ суспільства:

1. Створення і розвиток техніко-технологічної бази ре­ алізації обраного шляху,

2. Розробку і реалізацію політичних, соціальних, еко­ номічних, правових, організаційних і культурних рішень, що забезпечують рух, згідно обраному шляху.

Ці напрямки варто розглядати, як. основні об'єкти дер­жавної інформаційної політики забезпечення переходу до інформаційного суспільства. Основну увагу варто приділяти реальним економічним, організаційним і правовим переду­мовам і умовам руху до інформаційного суспільства, що фор­мується в Україні зараз.

Техніко-технологічний напрямок

Техніко-технологічний напрямок охоплює такі компо­ненти:

- формування і розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури країни, що забезпечує реалізацію процесів створення, збереження, поширення і використання інфор­мації і забезпечення доступу до неї широких верств населен­ня (національних і корпоративних інформаційних і телеко­мунікаційних мереж і систем, українських ланок світових відкритих мереж, мереж зв'язку; центрів обробки інфор­мації різного призначення і т.д.);

⁵ Інформаційне середовище — сукупність технічних і програмних засобів зберігання, обробки і передачі інформації, а також політичні, економічні і культурні умови реалізації процесів інформатизації.

350

• удосконалення і розвиток системи національних інфор­ маційних ресурсів і технологій доступу до них (баз і банків даних, архівів, бібліотек і музейних сховищ і т.п.);

• удосконалення і розвиток обчислювальних ресурсів (мо­ дернізація парку у цілому і за типами ЕОМ, домашні комп'ютери, системне і прикладне програмне забезпечення, система сервісного обслуговування і т.п.);

• удосконалення і розвиток телекомунікаційних ресурсів (лінії і канали зв'язку усіх видів, комутаційна техніка, ком­ плекси приймально-передавальних систем і пристроїв, комп'ютерна телефонія і т.п.);

• створення і розвиток нових інформаційних, комп'ютер­ них і телекомунікаційних технологій, що забезпечують реалізацію процесів збору, нагромадження, збереження, пе­ редачі і доставки інформації, її цілісність, доступність і конфіденційність;

• удосконалення і розвиток технічної бази і технологій за­ собів масової інформації (комп'ютерна техніка для електрон­ них і друкованих видань, радіо- і ТБ-студій і т.п.).

Політичний, соціально-економічний і соціально-куль­турний напрямки

У політичний, соціально-економічний і соціально-куль­турний напрямки входять такі компоненти:

• формування і розвиток єдиного інформаційно-куль­ турного простору як необхідної умови політичного і духов­ ного об'єднання народів України і входження країни у світове інформаційне співтовариство як рівноправного партнера, розширення міжнародного наукового і культур­ ного співробітництва;

• удосконалення і розвиток системи інформаційного за­ конодавства і механізмів його реалізації;

• удосконалення і розвиток системи поширення масової ін­ формації і формування суспільно-політичного клімату в країні, сприятливого для переходу до інформаційного суспільства;

• удосконалення і розвиток системи забезпечення особис­ тої і суспільної безпеки в інформаційній сфері, запобігання по­ гроз використання нових інформаційних технологій як зброї, інформаційного тероризму й інформаційного криміналу;

351

.15****

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

• зміцнення І розвиток економічного потенціалу процесів формування інформаційного суспільства (державна підтрим­ ка вітчизняних виробників засобів інформатизації, інфор­ маційних продуктів і послуг; комплекс заходів для еко­ номічного регулювання ринку інформаційних технологій, продуктів і послуг, у тому числі в області податкової, митної і кредитно-фінансової політики);

• формування розвинутих інформаційних потреб і інфор­ маційної культури населення і стимулювання платоспро­ можного попиту на інформаційні продукти і послуги;

• державна підтримка виробників і споживачів інфор­ маційних технологій, продуктів і послуг для соціально зна­ чимих програм (сфер праці і зайнятості, охорони здоров'я, соціального забезпечення, вищої і середньої освіти, дошкільного навчання, міграції населення, культури, побу­ ту і дозвілля і т.п.);

• розвиток масової домашньої комп'ютеризації;

• державка підтримка систем масової підготовки і пе­ репідготовки кадрів для роботи в інформаційних і ко­ мунікаційних системах нового покоління.

Оскільки програмні рішення і заходи в усіх напрямках тісно взаємозалежні, то спільна їх реалізація (політичні і пра­вові заходи, економічні і технологічні рішення) вимагає ство­рення міжвідомчих комплексних програм, підпрограм і про­ектів, а також комерційних проектів, наприклад, присвяче­них забезпеченню безпеки, розвиткові української частини Інтернет, інформаційно-технологічній підтримці системи освіти, комунікаційних систем і мереж для населення і т.п.

Виділення другого напрямку в цілісний компонент видається необхідним, тому що реалізація Концепції тільки за рахунок техніко-технологічних проектів при доповненні їх окремими організаційно-правовими й економічними ме­ханізмами, як показує весь попередній досвід виконання програм інформатизації, не приводить до успіху.

° ^т Оцінка результатів руху