- •1) Лібералізм
- •2). Політична теорія м. Вебера
- •3). Типологія політичного лідерства
- •6). Політична свідомість
- •7). Гетьманська монархія Липиннського
- •8). Політичні конфлікти
- •9). Тоталітаризм
- •10. Громадсько-політичні рухи. Їх сутність та типи
- •11. Виборчна кампанія
- •12. Теоретичні засади консервативної ідеології
- •13. Сучасні теорії демократії
- •14. Сучасні теорії еліт
- •15. Платон “Держава”
- •16. Макіавелі “Державець”
- •17. Ідеї федералізму та автономії Драгоманова та Грушевського
- •18. Липинський “Листи до братів-хліборобів”
- •19. Політичний режим
- •20. Громадянське суспільство
- •21. Поняття та ф-ії держави
- •22. Мораль і політика
- •23. Концепції політичної думки Стародавнього світу.
- •24. Арістотель «Політика»
- •25. Дослідження Арістотелем і Платоном сутності і форм ідеальної організації держави.
- •26. Українська політ. Думка хіх-хх ст..
- •27. Політико-правова думка України від «Руської Правди» до конституції Пилипа Орлика
- •28. Гоббс, Локк, Руссо про суспільний договір
- •33. Структура та функції політичної ідеології. Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
- •Предмет, методи, категорії і функції політології
- •Політика як суспільне явище і форма діяльності.
- •40. Політичні партії. Генеза і типологія їх функцій.
- •Політична культура
- •Політичні системи
- •43. Політична складова міжнародних відносин. Специфіка і форми закордонної політики.
- •44.Демократія
- •45. Соціал- демократія
- •Марксизм
- •47. Сутність та риси лідерства
- •48. Сучасні елітарні теорії. Їх типологія та функції.
- •49. Соціальна структура суспільства
- •51. Вищі органи влади і управління
- •Місцеві органи влади і управління
- •52. Політична влада
- •53. Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.
- •54. Національно-радикальний напрям (Донцов, Міхновський)
- •55. Цицерон про державу і право
9). Тоталітаризм
Сучасна політична наука поділяє політичні режими на демократичні та антидемократичні. В свою чергу антидемократичні режими діляться на тоталітарні та авторитарні. Характерні особливості тоталітарного режиму.
Термін "тоталітаризм" походить від латинського слова "totalis", що означає "весь, цілий, повний". На практиці тоталітарний режим встановлюється в деяких країнах в першій половині XX століття".
Тоталітаризм означає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кожної людини засобами збройного насильства:
влада формується однією людиною або вузькою групою осіб з правлячої еліти
здійснення політичного панування можливе лише у тому випадку, коли влада спирається на розвинуту каральну систему, політичний терор, тотальну ідеологічну обробку суспільної думки
Умови виникнення тоталітарного режиму:
тоталітарні режими частіше за все виникають у надзвичайних умовах: зростаючої нестабільності, глибокої економічної і політичної кризи в суспільстві, необхідності швидкого вирішення стратегічних завдань.
Його встановлення розглядається як спосіб подолання зазначених проблем та досягнення визначених цілей.
Ознаки тоталітаризму:
надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму, на вершині якої лідер-вождь або группа. Володарююча група не несе відповідальності за свої дії ні перед яким виборним органом, концентрує в своїх руках усю повноту влади, тобто законодавчу, виконавчу і судову владу;
монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на поза контрольне панування. Ідеологія в тоталітарних режимах використовується для підкорення всього населення реалізації єдиної мети;
масова монопольно володарюючи партія, яка формує політичні цілі, визначає засоби їх реалізації, здійснює підбір і розстановку кадрів;
розгалужена каральна система;
відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства;
висока ступінь мілітаризації в усіх сферах суспільного життя.
10. Громадсько-політичні рухи. Їх сутність та типи
Відповідно групи інтересів визначаються як добровільні об'єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політичними інститутами, насамперед із державою.
Поняття «групи інтересів» указує на політичний вимір цих груп. Різні спільності людей, їхні об'єднання проявляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси виявляються як конкретні вимоги в політичній сфері суспільства. Група тиску — це громадське об'єднання, ( яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.
Як феномен політичного життя групи тиску відомі впродовж усієї історії .У вітчизняній науковій і навчальній літературі широко вживається поняття «громадські організації», яке позначає добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування.
Як групи інтересів громадські організації виступають тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють із політичними інститутами, передусім державою. Групами інтересів є й багатоманітні суспільні рухи — само-| діяльні об'єднання мас, створені на основі спільності І інтересів і впорядкованої діяльності.
Це антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи тощо. Вони не є власне організаціями, бо, як правило, не мають сталих довгочасних організаційних структур, певної внутрішньої ієрархії, керівних центрів, програмних та статутних документів, фіксованого членства, внесків, що властиво для організацій.
Суспільні рухи є об'єднаннями людей, які відрізняються своїми ідейними засадами й доктринами, цілями і способами їх досягнення, чисельністю учасників і роллю в політичному житті. В одних випадках вони виступають як чинники світового політичного простору, мають глобальний характер, наприклад міжнародний робітничий рух, міжнародний комуністичний рух, міжнародний профспілковий рух, національно-визвольний рух, соціал-демократичний рух, рух неприєднання (до військово-політичних блоків) тощо. Нерідко такі рухи є об'єднаннями політичних партій і грунтуються на засадах морально-політичної, іноді — матеріальної солідарності. В інших випадках суспільні рухи виступають як політична сила всередині країни, складова її політичної системи. Саме в цьому розумінні суспільні рухи виступають як групи інтересів.
Функції груп
У політичній системі суспільства групи інтересів інтересів виконують певні функції, до яких належить насамперед функція артикулювання інтересів, тобто перетворення соціальних прагнень, емоцій та очікувань у певні політичні вимоги. Ці вимоги доводять до владних структур побажання громадян, тим самим залучаючи останніх у політичний процес, роблячи їх суб'єктами політики.
Артикулювання інтересів вимагає їх агрегування, тобто узгодження часткових потреб, установлення між ними певної ієрархії, вироблення на цій основі загальногрупових цілей.
Профспілки
Провідне місце серед груп інтересів, виокремлених за соціальною основою, посідають професійні спілки — масові громадські організації найманих працівників, які засновані на спільності їхніх інтересів у процесі праці і мають за мету поліпшення умов життя і праці своїх членів. Жіночий рух заперечує чоловічу монополію на владу в суспільстві .
