Капітальні інвестиції за джерелами фінансування

	2010	2011	2012	2013
млн.грн.
Усього	189060,6	259932,3	293691,9	267728,0
у т.ч. за рахунок
коштів державного бюджету	10952,2	18394,6	17141,2	6497,8
коштів місцевих бюджетів	6367,7	8801,3	9149,2	7219,2
власних коштів підприємств та організацій	114963,6	152279,1	175423,9	170675,6
кредитів банків та інших позик	23336,2	42324,4	50104,9	40878,3
коштів іноземних інвесторів	4067,7	7196,1	5040,6	4881,2
коштів населення на будівництво власних квартир	4654,2	4470,0	3651,0	6574,9
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	16176,0	15102,9	21975,1	21770,1
інших джерел фінансування	8543,0	11363,9	11206,0	9230,9
у % до загального обсягу
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0
у т.ч. за рахунок
коштів державного бюджету	5,8	7,1	5,8	2,4
коштів місцевих бюджетів	3,4	3,4	3,1	2,7
власних коштів підприємств та організацій	60,8	58,6	59,7	63,8
кредитів банків та інших позик	12,3	16,3	17,1	15,3
коштів іноземних інвесторів	2,1	2,8	1,7	1,8
коштів населення на будівництво власних квартир	2,5	1,7	1,3	2,5
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	8,6	5,8	7,5	8,1
інших джерел фінансування	4,5	4,3

У ринковій економіці найбільш питому вагу становлять власні джерела фінансування капітальних вкладень (кошти засновників, прибуток, амортизаційні відрахування, кошти від продажу власного майна, кошти від здачі власного майна в оренду).

За браком власних фінансових ресурсів підприємство використовує позичені та залучені кошти (довгострокові банківські кредити, позики інших підприємств, кошти від виписки боргових зобов’язань, кошти від емісії цінних паперів, іноземні інвестиції).

Ці кошти є децентралізованими джерелами капітальних вкладень.

До них належать:

• бюджетні асигнування (на основі неповернення) – виділяються для проектів національного масштабу, а також соціальної сфери;

• державні кредити – надаються на будівництво об’єктів виробничого призначення, які споруджуються згідно із переліком, складеним і затвердженим Міністерством економічного розвитку і торгівлі на основі пропозицій міністерств і відомств, які є замовниками кредиту. НБУ і Міністерство фінансів визначають банки, які уповноважені здійснювати подібні кредити, і укладає з ними угоди. Банки, в свою чергу, укладають з інвесторами кредитні угоди на термін не менше 7 років. Погашення позики здійснюється за рахунок власних коштів інвестора, або позичкових коштів гарантів, в якості яких виступають міністерства або відомства. Кошти, які надходять в якості погашення кредиту, перераховуються банком в доход держбюджету. Контроль за цільовим використанням коштів і своєчасним поверненням позики здійснюється підрозділами банку і Міністерством фінансів, які відповідають за фінансування;

• довгострокові кредити за рахунок централізованих кредитних ресурсів НБУ, що спрямовуються на витрати, пов’язані з реалізацією цільових програм. Кожне підприємство складає програму і кошторис витрат, які надаються разом із заявкою в комерційні банки. Банки розглядають заявки підприємств і після попереднього аналізу подають їх в НБУ. НБУ укладає з комерційним банком договір і відкриває йому кредитну лінію;

• державно-комерційне фінансування – здійснюється за рахунок коштів бюджету і залучених вільних ресурсів банків;

• змішане фінансування – бюджетні кошти, довгострокові банківські кредити, власні кошти підприємств;

• нетрадиційні джерела фінансування – випуск і реалізація державних цінних паперів;

• іноземні інвестиції – за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, приватних іноземних інвестицій.

Централізовані капітальні вкладення здійснюються за рахунок централізованих джерел фінансування – коштів державного та місцевих бюджетів, коштів державних позабюджетних фондів, коштів благодійних фондів. Ці кошти спрямовуються на будівництво нових підприємств та об’єктів соціального призначення.