2. Проведіть на контурній карті «Україна на карті Європи» лінію державного кордону України по суходолу, підпишіть назви країн, із якими вона межує. Однією рискою підкресліть назви тих країн, які входять до складу СНД, двома – які є членами ЄС.

3. План характеристики пгп країни:

• Положення на політичній карті світу, материка, частини світу;

• Державні кордони, їх режим, демаркація, протяжність;

• Сусіди та політичні відносини між ними;

• Положення стосовно різних міжнародних об’єднань, організацій та вогнищ напруженості;

• Участь країни в роботі міжнародних організацій;

• Вплив політичних сил, зосереджених як усередині регіону, так і поза його межами, на політичні та економічні процеси, що відбуваються в країні;

• Розміщення військових баз інших держав на території даної країни

• Висновок.

4. Укажіть позитивні риси політико-географічного положення України.

розташована на перетині міжнародних шляхів сполучення Прикордонні країни мають високий рівень економічного розвитку Є вихід до незамерзаючого моря Розміщення на території України та її прикордонні військових формувань РФ Віддаленість від традиційних осередків політичної і військової напруги

Протяжна і досить розчленована берегова лінія (зручна для будівництва портів і обслуговування суден) Добросусідські відносини з прикордонними країнами Природні умови сприяють господарському освоєнню території країни Буферна (перехідна) зона між державами НАТО та Росією

5. Доповніть список рис політико-географічного положення України, укажіть, які з них є позитивними (+) або негативними (-).

Розташована між країнами, що входять до НАТО, і Росією, на вістрі протиріччя «Захід-Схід» Віддалена від деяких важливих торговельних партнерів Залежить від постачання деяких видів сировини (насамперед нафти і газу) з інших країн Основні сировинні бази розташовані в країнах – членах СНД

Поблизу кордонів розташовані невизнані держави, передусім Наддністрянщина ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________

ВИСНОВОК: Укажіть основні позитивні риси політико-географічного положення України.

_ _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практична робота № 24. «Нанесення на контурну карту етнографічних районів України та їх характеристика»;

Вступна бесіда:

Основні поняття:

Етнос – це група людей, яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури побуту, звичаїв традицій, способу життя та самосвідомістю.

Нація – це вища форма етносу, форма спільноти людей, яка склалася історично.

Народ - форма національної та етнічної єдності, яка історично змінюється.

Етнографічні групи – частина нації, яка має спільну з нею етнічну самосвідомість, але відрізняється рисами побутової та духовної культури. Відмінності можуть проявлятись в діалектних відмінностях мови, у звичаях і обрядах, народній творчості, розвитку традиційних ремесел і промислів.

Часто етнографічні групи мають назву. В Україні збереглися етнографічні групи гуцулів, бойків, лемків, поліщуків, литвинів.

Практична робота:

Завдання 1. Користуючись картою атласу видавництва ІПТ «Етнічний склад населення» с.8 для 9 класу, визначити етнографічні райони розміщення даних груп.

Завдання 2. Нанести на контурну карту України етнічні райони ( використовувати певні умовні позначення та написи).

Завдання 3. Користуючись підручником, додатковими джерелами та інтернетом підготувати характеристику етнографічних груп.

Зразок характеристики:

гуцули -  субетнос українців, що живуть у Карпатах: Івано Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України(Верховинський, південна частина Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області). Територія Гуцульщини в Україні — 6,5 тис. км². На півночі Румунії — мармароські гуцули.

Гуцули чи не єдина група українського етносу для якої вівчарство завжди було провідною галуззю господарства.

Український лінгвіст Б. Кобилянський на основі аналізу гуцульсько-покутського діалекту та історичних даних висунув гіпотезу про те, що предками населення Гуцульщини й Покуття були племена східних слов'ян — уличів (південь Наддніпрянщина від Дністра) і тиверців (край між Дністром і Карпатами), які переселилися в Карпати і асимілювались з місцевим населенням.

Бойки - самоназва: верховинці, горальці, підгіряни  - етнографічна група українців, що живуть на північних і південних схилах Карпат («Бойківщина») від річок Лімниця й Тересва на сході до річок Уж і Сян на заході. В Україні розселені в гірських р-нах Українських Карпат і Прикарпатті (Болехівський, Долинський район та частина Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.;Сколівський, Турківський, частини Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського р-нів Львівської обл.; Міжгірського та частини Воловецького районів Закарпатської області ^[1].

Центром Бойківщини вважається карпатське містечко Турка.

Практична робота № 25. «Нанесення на контурну карту країн з найбільшою українською діаспорою»;

Вступна бесіда:

Діаспора – це частина етнічного населення, що постійно мешкає за межами історичної батьківщини і, як правило, компактно проживає.

Українська діаспора має три хвилі переселення:

І хвиля – до 1914р. В основному із Західних районів України. Подвійний гніт під дією своїх панів і австро – угорців, малоземельність або безземельність селян дали поштовх для виїду до США, Канади, Бразилії. Із східних областей виїздили за Столипінськими реформами до Росії і утворили «Зелену Україну».

ІІ хвиля – 1914 – 1941. Із східної частини України після революційних подій та громадянської війни виїхали за межі України поміщики та капіталісти до Західної Європи. Після приєднання Західної України у 1939 році із даних областей виїжджають землевласники та іноземці до Польщі, Канади та Аргентини.

ІІІ хвиля - після 1941. Освоєння цілинних земель Росії та Казахстану, виїзд дисидентів, повернення євреїв до Ізраїлю.