56. Порядок (черговість) розподілу майна ат, що ліквідується, між кредиторами та акціонерами.

Стаття 89. Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між кредиторами та акціонерами

У разі ліквідації платоспроможного акціонерного товариства вимоги його кредиторів та акціонерів задовольняються у такій черговості:

- у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою;

- у другу чергу - вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; - у третю чергу - вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); - у четверту чергу - всі інші вимоги кредиторів;

- у п'яту чергу - виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;

- у шосту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 68 цього Закону;

- у сьому чергу - виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій; - у восьму чергу - виплати за простими акціями, які підлягають викупу відповідно до статті 68 цього Закону;

- у дев'яту чергу - розподіл майна між акціонерами - власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості належних їм акцій.

Вимоги кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги.

У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства.

У разі недостатності майна товариства, що ліквідується, для розподілу між усіма кредиторами (акціонерами) відповідної черги майно розподіляється між ними пропорційно сумам вимог (кількості належних їм акцій) кожного кредитора (акціонера) цієї черги.

61. Особливості правового становища ат, що контролюються державою.

Державна акціонерна компанія (товариство) –акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії. При цьому державну акціонерну компанію (товариство) виділено як окрему організаційно-правову форму господарювання із присвоєнням ідентифікаційного коду «235».

Єдиного підходу до застосування поняття «державне акціонерне товариство» немає.Так, у найменуваннях значної кількості акціонерних товариств (у тому числі тих, 100 відсотків акцій яких належить державі), що обліковуються у реєстрі корпоративних прав держави, слово «державне» відсутнє, і вони позначаються як публічні чи приватні акціонерні товариства (або відкриті чи закриті акціонерні товариства відповідно). Крім того, бувають випадки, коли словосполучення «державне акціонерне товариство» використовується у назві акціонерних товариств, акціонером яких є не держава, а інші акціонерні товариства, що контролюються державною.

Зважаючи на вказане, є підстави для висновку, що використання поняття «державне акціонерне товариство» матиме сенс у тому випадку, якщо ним позначатимуться лише акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належить державі. У такому значенні це поняття буде співвідноситись із поняттям «акціонерне товариство, яке належить до державного сектора економіки» як спеціальне та загальне, що є доцільним, оскільки правовий статус акціонерних товариств, єдиним акціонером яких є держава, має певні особливості, не притаманні іншим акціонерним товариствам, що належать додержавного сектора економіки.

Серед таких особливостей слід відзначити, насамперед, порядок управління діяльністю досліджуваної групи товариств.А саме, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному капіталі акціонерного товариства, функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, відповідним органом державної влади – Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України чи іншим органом.

При цьому, крім затвердження річних фінансових планів діяльності цих товариств, зазначені органи уповноважені також розробляти, затверджувати і здійснювати контроль за виконанням стратегічних планів їх розвитку (п. 9 ч. 1 ст. 5-1, п. 5 ч. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»).

У разі, якщо акціонерне товариство створено у процесі приватизації або корпоратизації, у період до вико нання плану приватизації (розміщення акцій) до нього не застосовуються деякі вимоги, встановлені Законом України «Про акціонерні товариства»(абз. 2 ч. 2, ч. 2 ст. 5, ст. 9, ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 53, абз. 3 ч. 1 ст. 73), зокрема, щодо обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії шляхом кумулятивного голосування (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна»)

Державне акціонерне товариство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Госп Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного акціонерного товариства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.