- •1. Агрокліматичні ресурси і їх вплив на спеціалізацію сільського господарства
- •2. Агропромисловий комплекс Поліського економічного району, його галузева структура та проблеми розвитку.
- •3.Агропромисловий комплекс Причорноморського економічного району, його галузева структура, проблеми розвитку
- •4.Агропромисловий комплекс України, його значення, структура й регіональні особливості трансформації в ринкових умовах.
- •5.Альтернативні джерела енергії та можливість їх використання в Україні
- •6.Будівельний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості трансформації в ринкових умовах
- •7.Виробничий та науково-технічний потенціал регіонів України, їхня суть та складові.
- •10. Господарський комплекс України, його суть, структура та особливості структурної трансформації.
- •8.Вугільна промисловість Донецького економічного району (ДонЕр), особливості розміщення та основні центри.
- •9.Глобальні та регіональні екологічні проблеми України та шляхи їх вирішення
- •11.Демографічні проблеми України та шляхи їх вирішення
- •12. Динаміка чисельності та статево-вікова структура населення України, регіональні особливості формування.
- •13.Диференціація економічних районів України за рівнем соціально-економічного розвитку
- •14. Екологічні проблеми хімічної промисловості
- •16. Поняття економічний район, його суть. Обєктивний характер формування економічних районів.
- •17. Електроенергетика України, її значення, принципи територіальної організації та проблеми розвитку.
- •18. Загальна характеристика транспортного комплексу в Україні
- •19 . Земельний фонд України та його структура. Рег проблеми охорони і раціонального використання зем рес.
- •20. Зміст та трактування поняття «регіон» та сучасні підходи і методи його дослідження
- •21. Інноваційно-інвестиційний потенціал регіонів України, його суть та складові.
- •22. Конкурентні переваги регіонів України у світовій економічній системі.
- •23. Критерії, принципи та чинники економічного районування:
- •24. Легка промисловість України, її значення, галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей.
- •25. Машинобудівний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості формування.
- •26. Металургійні райони України, особливості їхнього формування та структурної трансформації. Основні центри.
- •27. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики
- •28. Міжгалузеві комплекси, їхня суть, структура та об’єктивний характер формування.
- •29. Міжнародне співробітництво України з питань екології та охорони навк середовища в умовах глобалізації.
- •30. Міжнародний поділ праці, його вплив на формування зовнішньоекономічних зв’язків України
- •31. Мінеральні ресурси України. Структура та економічна оцінка.
- •33. Об’єкт і предмет дисципліни «Регіональна економіка», її місце у системі наук
- •34. Основні поняття і наукові категорії регіональної економіки
- •35. Основні фактори розвитку і розміщення галузей машинобудування в регіонах України.
- •36. Основні фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів , їхня суть.
- •37. Особливості розвитку і розміщення легкої промисловості України
- •38. Паливно-енергетичний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості трансформації.
- •39. Переваги та недоліки глобалізації
- •40. Передумови розвитку чорної металургії України, їхні регіональні особливості та економічна оцінка.
- •42. Подільський економічний район, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їхнього розміщення.
- •43. Поліський економічний район, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їхнього розміщення.
- •44. Принципи державної регіональної політики
- •46. Природно – ресурсний потенціал регіонів у, структура та економічна оцінка. - 47
- •48. Промисловий комплекс Центрального економічного району, його галузева структура, особливості розміщення та центри основних галузей.
- •49. Регіональні особливості міграційних процесів в Україні.
- •50. Рекреаційний комплекс Карпатського економічного району, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •51. Рекреаційні ресурси України, їхня структура, регіональні особливості розміщення та використання.
- •52. Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики
- •53. Роль регіонів у формуванні експортного потенціалу україни
- •54. Сільське господарство україни: його структура та особливості розміщення
- •55. Спеціалізація країн світу на виробництві продукції лекгої промисловості
- •56.Принципи регіонального розвитку
- •57.Торгівельна доступність
- •58.Торгівельний комплекс осн функції торгівлі
- •59. Сутність, значення та структура торговельного комплексу. Основні функції торгівлі
- •60. Суть, мета і концепція дреп.
- •61.Сучасна мережа ер
- •62. Сучасний стан розвитку та регіональні особливості територіальної організації чорної металургії України. Основні центри.
- •63. Тваринництво України, його значення, галузева структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
- •64.Теорія «полюсів розвитку» і її сучасні інтерпритації
- •65. Теорія «Центральних місць» та її прояв у територіальній організації сфери послуг і у розселенні
- •67. Типи економічних районів та їхні цільові функції.
- •68. Транспортний комплекс Причорноморського економічного району, його значення, галузева структура, основні магістралі та порти
- •69. Фінансовий потенціал регіонів України, його суть та складові.
- •70. Хімічний комплекс України, його структура, сировинна база й регіональні особливості територіальної організації основних галузей.
23. Критерії, принципи та чинники економічного районування:
Ек р-ня – це науково обґрунтований поділ країни на ек р-ни, що склалися історично або сформувалися вв процесі р-ку ПС на основі сусп. І терит поділу праці. Критерії. – це головні ознаки, основні вимірники, на базі яких відбувається виділення ек районів. ? до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автономних республік без порушення їх меж. ? Ек р. має бути великою ек-но цільною територією, на якій є значні природні ресурси; ? врахування при виділенні ек р. принципу економічного тяжіння,; ? економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність; ? при виділенні економічного району повинно враховуватися економіко-географічне положення території , спільність історичних, культурних традицій, соціальної поведінки населення; ? на території інтегрального економічного району повинен бути сформований достатньо потужний терит виробничий комплекс з такою галузевою структурою: ? профілюючі галузі; ? галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи; ? галузі, які забезпечують потреби населення району; Принципи. ? Встановлення крупних та цілісних господ комплексів ? Виявлення передумов і перспективних можливостей, на базі яких розвиватиметься район ? Відповідність меж ек районів існуючим межам адм.-терит од ? Визначення територіальної єдності ек району ? Встановлення центрів районоформування ? Відображення у назві сутнісних ек, соц. чи геогр. ознак території Чинники (фактори). На формування економічних районів впливають різні чинники: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні. Головним районоутворюючим чинником у кожній країні є територіальний поділ праці. Другим важливим районоутворюючим чинником, який є похідним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комплекси .До основних районоутворюючих чинників належать також і найбільші міста країни — великі регіональні і індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій. Важливе районоутворююче значення мають особливості економіко-географічного положення території району. Вони значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства. На утворення економічного району великий вплив мають природні умови і ресурси. Районоутворююче значення мають також основні форми територіальної організації виробництва — промислові центри, промислові вузли, одногалузеві і багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агропромислові комплекси. Важливу роль у формуванні економічних районів відіграє транспорт
24. Легка промисловість України, її значення, галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей.
Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість.
Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.
Підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на території всієї України.
Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. Підприємства знаходяться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий комбінат), а також у Києві, Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї, Коростишеві та Родомишлі.
Вовняна промисловість представлена у Богуславі (Київська область), Києві та Черкасах.
Лляна промисловість України розвивається на власній сировині. Підприємства зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові — канатний завод.
Шовкова промисловість зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську.
Трикотажна промисловість у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах.
Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції!!!, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.
Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах..
Художні промисли. В усіх регіонах України розвинуті традиційні промисли з виготовлення текстильних виробів (килимів, рушників, гобеленів та ін.).