- •1. Агрокліматичні ресурси і їх вплив на спеціалізацію сільського господарства
- •2. Агропромисловий комплекс Поліського економічного району, його галузева структура та проблеми розвитку.
- •3.Агропромисловий комплекс Причорноморського економічного району, його галузева структура, проблеми розвитку
- •4.Агропромисловий комплекс України, його значення, структура й регіональні особливості трансформації в ринкових умовах.
- •5.Альтернативні джерела енергії та можливість їх використання в Україні
- •6.Будівельний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості трансформації в ринкових умовах
- •7.Виробничий та науково-технічний потенціал регіонів України, їхня суть та складові.
- •10. Господарський комплекс України, його суть, структура та особливості структурної трансформації.
- •8.Вугільна промисловість Донецького економічного району (ДонЕр), особливості розміщення та основні центри.
- •9.Глобальні та регіональні екологічні проблеми України та шляхи їх вирішення
- •11.Демографічні проблеми України та шляхи їх вирішення
- •12. Динаміка чисельності та статево-вікова структура населення України, регіональні особливості формування.
- •13.Диференціація економічних районів України за рівнем соціально-економічного розвитку
- •14. Екологічні проблеми хімічної промисловості
- •16. Поняття економічний район, його суть. Обєктивний характер формування економічних районів.
- •17. Електроенергетика України, її значення, принципи територіальної організації та проблеми розвитку.
- •18. Загальна характеристика транспортного комплексу в Україні
- •19 . Земельний фонд України та його структура. Рег проблеми охорони і раціонального використання зем рес.
- •20. Зміст та трактування поняття «регіон» та сучасні підходи і методи його дослідження
- •21. Інноваційно-інвестиційний потенціал регіонів України, його суть та складові.
- •22. Конкурентні переваги регіонів України у світовій економічній системі.
- •23. Критерії, принципи та чинники економічного районування:
- •24. Легка промисловість України, її значення, галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей.
- •25. Машинобудівний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості формування.
- •26. Металургійні райони України, особливості їхнього формування та структурної трансформації. Основні центри.
- •27. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики
- •28. Міжгалузеві комплекси, їхня суть, структура та об’єктивний характер формування.
- •29. Міжнародне співробітництво України з питань екології та охорони навк середовища в умовах глобалізації.
- •30. Міжнародний поділ праці, його вплив на формування зовнішньоекономічних зв’язків України
- •31. Мінеральні ресурси України. Структура та економічна оцінка.
- •33. Об’єкт і предмет дисципліни «Регіональна економіка», її місце у системі наук
- •34. Основні поняття і наукові категорії регіональної економіки
- •35. Основні фактори розвитку і розміщення галузей машинобудування в регіонах України.
- •36. Основні фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів , їхня суть.
- •37. Особливості розвитку і розміщення легкої промисловості України
- •38. Паливно-енергетичний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості трансформації.
- •39. Переваги та недоліки глобалізації
- •40. Передумови розвитку чорної металургії України, їхні регіональні особливості та економічна оцінка.
- •42. Подільський економічний район, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їхнього розміщення.
- •43. Поліський економічний район, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їхнього розміщення.
- •44. Принципи державної регіональної політики
- •46. Природно – ресурсний потенціал регіонів у, структура та економічна оцінка. - 47
- •48. Промисловий комплекс Центрального економічного району, його галузева структура, особливості розміщення та центри основних галузей.
- •49. Регіональні особливості міграційних процесів в Україні.
- •50. Рекреаційний комплекс Карпатського економічного району, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •51. Рекреаційні ресурси України, їхня структура, регіональні особливості розміщення та використання.
- •52. Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики
- •53. Роль регіонів у формуванні експортного потенціалу україни
- •54. Сільське господарство україни: його структура та особливості розміщення
- •55. Спеціалізація країн світу на виробництві продукції лекгої промисловості
- •56.Принципи регіонального розвитку
- •57.Торгівельна доступність
- •58.Торгівельний комплекс осн функції торгівлі
- •59. Сутність, значення та структура торговельного комплексу. Основні функції торгівлі
- •60. Суть, мета і концепція дреп.
- •61.Сучасна мережа ер
- •62. Сучасний стан розвитку та регіональні особливості територіальної організації чорної металургії України. Основні центри.
- •63. Тваринництво України, його значення, галузева структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
- •64.Теорія «полюсів розвитку» і її сучасні інтерпритації
- •65. Теорія «Центральних місць» та її прояв у територіальній організації сфери послуг і у розселенні
- •67. Типи економічних районів та їхні цільові функції.
- •68. Транспортний комплекс Причорноморського економічного району, його значення, галузева структура, основні магістралі та порти
- •69. Фінансовий потенціал регіонів України, його суть та складові.
- •70. Хімічний комплекс України, його структура, сировинна база й регіональні особливості територіальної організації основних галузей.
63. Тваринництво України, його значення, галузева структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
Значення Тваринництво є другою важливою галуззю сільського господарства. Від рівня його розвитку залежить наповнення ринку висококалорійними продуктами харчування — м’ясом, молочними продуктами, яйцями тощо. Структура До складу продуктивного тваринництва входять скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство. Менше значення мають конярство, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо. Розрізняються і виробничі напрями залежно від того, для яких цілей використовуються тварини (молочне, м’ясо-молочне скотарство, сальне свинарство тощо). Спеціалізовані АПК. У складі інтегральних АПК формуються спеціалізовані АПК, які включають усі підприємства й організації, інтегровані по вертикалі з метою виробництва, заготівлі, транспортування, переробки, зберігання і реалізації одного виду с/г продукції на ринку товарів. Основу формування спец. АПК становлять АП цикли. Серед спец. АПК тваринницького напряму виокремлюють: м’ясопродуктів, молоко-продуктовий, птахо-продуктовий, рибо-продуктовий (за умови, що рибу виловлюють у ставках, озерах, водосховищах).
64.Теорія «полюсів розвитку» і її сучасні інтерпритації
Дана теоретична концепція припускав, що розвиток виробни-цтва в ринкових умовах не є рівномірним у всіх галузях, а завжди можна виділити найбільш динамічні пропульсивні галузі, які сти-мулюють розвиток усієї економіки і являють собою «полюси розвитку». Процес концентрації виробництва зосереджує пропульсивні галузі в певному місці (регіоні) - «центрі росту». Автором теорії є французький економіст Франсуа Перру (1950 р.), а її просторову ін-терпретацію розробив французький географ Жан Будвіль. Ф. Перру обгрунтував класифікацію галузей виробництва за тен-денціями 'іх розвитку, виділивши галузі, що повільно розвиваються (текстильна, вугільна, суднобудівна та ін.), що розвиваються, але не справля-ють істотного впливу на розвиток інших галузей (виробництво предметів споживання), й пропульсивні - швидко зростаючі галузі, що залучають до процесу розвитку інші (верстатобудування тощо). Міспя розміщення комплексу профілюючих галузей, що динамічно розвиваються, Ф. Перру назвав географічно агломерованим полюсом розвитку. Він розробив модель взаємодії полюса й оточення. Ключове значения в цій моделі належить галузі, що забезпечує максимальні темпи розвитку. При об-грунтуванні взаємозв'язків профілюючих галузей Ф. Перру запровадив поняття «комплекс галузей», яке є аналогом терміна «територіально-виробничий комплекс», обґрунтованого для планово'! економіки СРСР російським економіко-географом М. М. Колосовським у 1930-х роках ще до появи теорії «полюсів розвитку» і «центрів росту». Ж. Будвіль показав, що як центри росту можна розглядати кон-кретні території (населені пункти), які виконують в економіці регі-ону або країни функцію джерела інновацій. Згідно з Ж. Будвілем, регіональний центр росту являє собою набір галузей, що розвиваються й розширюються, розміщених на урбанізованій території й здатних викликати подалыний розвиток економічної діяльності в усій зоні свого впливу. Таким чином, це є теоретичним обгрунту-ванням технополісів і технопарків, що з'явилися згодом.