8.Грунти тундрової зони

Тундрові ґрунти формуються на різноманітних породах четвер­тинного періоду та сучасних льодовикових, водно-льодовикових, морських, озерних та інших відкладах різного механічного складу.

Характерною особливістю тундри є відсутність лісу.

Група генетичних типів грунтів, поширених головним чином в рівнинних і гірських тундрі ; зустрічаються також в арктичній і лесотундрової зонах. Утворюється в умовах холодного гумідного клімату під малопотужним малопродуктивним рослинним покривом. Т. п. зазвичай приурочені до областей з багатолітньою мерзлотою, а також формуються на сезоннопромерзающих породах зовні зони багатолітньої мерзлоти. У Північній півкулі виділяє наступних типів Т. п.: тундрова глєєвиє, тундрова підбура (тундрові іллювіально-гумусові), тундрова підзолисті Al—fe-гумусовиє, тундрові дернові, тундрові вулканічні, тундрові залишково-карбонатні, тундрові слабобіогенниє (грунти плям). Найбільш поширені глєєвиє Т. п. і тундрова підбура. Грунти тундри відрізняються слабкою біохімічною активністю, бідністю елементами живлення, несприятливими умовами водно-повітряного і теплового режимів.

9.Підзолистий процес ґрунтоутворення

Підзолистий процес ґрунтоутворення розвивається під покривом зімкнутого хвойного лісу, в якому світло розсіяного сонячного проміння настільки повно поглинається деревами, що не задовольняє вимог навіть невибагливим рослинам.

Тому трав'яниста рослинність у такому лісі практично відсутня, а поверхня ґрунту покрита мертвим опадом або лісовою підстилкою.

Основним чинником цього процесу є фульвокислоти, які утворюються під час розкладу лісової підстилки(хвої) грибами.

Підзолистий процес відбувається у декілька стадій:

Перша стадія - фульвокислоти реагують з обмінними основами грунту і вільними формами півтораоксидів, утворюючи фульвати кальцію, магнію заліза і алюмінію.. Під впливом низхідних течій вологи фульвати вимиваються вниз, одночасно насичуючись основами та півтораоксидами і випадають в осад у середній або нижній частині профілю. Завдяки витіснення увібраних основ вбирний комплекс грунту насичується воднем і стає нестійким.

Друга стадія - вільні фульвокислоти руйнуються глинисті мінерали нестійкого вбирного комплексу грунту. при цьому знову ж такиутворюють різноманітні фульвокислоти, які вимивають вниз, а SiO2 як нерозчинна сполука залишається у верхній частині профілю, формуючи вимивний або так званийпідзолистий горизонт. Фульвати півтораоксидів та основ, осідаючи у середній частині профілю, формують вмивний або так званий ілювіальний горизонт.

У результаті такого поєднання процесів руйнування і виносу формуються підзолисті грунти, які мають відповідну будову і характеризуються певними фізико-хімічними та іншими властивостями.

10.Процес торфоутворення

Торфоутворення (Оторфеніння) — розповсюджений у природі процес. Протікає при великий вологості, спочатку при недостатньому доступі кисню повітря, а потім — при майже повній ізоляції від нього. В початковій стадії процес оторфеніння подібний з гниттям, а надалі він має специфічні особливості: внаслідок перекриття рослинних залишків, що нагромадилися, більш-менш товстим шаром води припиняється доступ повітря до них, а на їхній поверхні знову розвивається багата рослинність, що утворює, у свою чергу шар, що ізолює від повітря. Окисні процеси під цим шаром тривають як з виділенням Н₂О і СО, так і з утворенням твердого залишку (болотного торфу), але вони дуже уповільнені, і джерелом необхідного для цього кисню є, очевидно, сам перетворюваний рослинний матеріал.

Процес оторфеніння, як і гниття, зводиться в основному до підвищення відносного вмісту вуглецю в гумусових твердих продуктах, які можуть накопичуватися у великих кількостях.

. Наростання торфу, навіть за сприятливих умов, відбувається дуже повільно — за 10 років

нагромаджується шар завтовшки 1 см.