- •46. Зміст роботи з розвитку зв»язного мовлення
- •47.Прийоми навчання різних видів зв»язних висловлювань
- •48. Перекази в початкових класах, їх значення та дидактичні можливості. Методика навчання усних та письмових переказів.
- •49. Типи завдань спрямованих на розвиток умінь усвідомлювати тему й основну думку висловлювання
- •50. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.
- •51. Система вивчення прикметника
- •52. Методика вивчення займенника, числівника
- •53. Система вивчення дієслова
- •54. Система вивчення прислівника
- •61. Списування. Вимоги до списування, види списування
- •62. Диктанти, види диктантів, методика їх проведення. Методика аналізу контрольного диктанту
52. Методика вивчення займенника, числівника
Займенник
Займенник. Ще до початку шкільного навчання діти практично використо- вують займенники, правильно вживають їх у мовленні. У першому класі ці нави- чки закріплюються в процесі опрацювання букварних і післябукварних текстів. У 2 і 3 класах, як уже зазначалося вище, учні вчаться підставляти займенники (без уживання термінів) до іменників для правильного визначення їх роду і числа, і тільки в 4 класі вони вперше ознайомлюються із займенником як частиною мови. Цей процес має на меті насамперед формування і розвиток в учнів комунікативних умінь, а також ознайомлення із засобами міжфразових зв’язків у тексті, тобто зі стилістичною метою уникнення у висловлюваннях зайвих повторень того самого слова.
Вивчаючи займенник як частину мови, учні мають оволодіти такими вмін- нями:
упізнавати серед слів займенники, які вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх;
ставити питання до займенників;
упізнавати на слух і в текстах особові займенники;
пояснювати їх лексичне значення, роль у реченні;
Даючи визначення займенника як частини мови, підручник «Рідна мова» для 4 класу зазначає, що займенники тільки вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх.
Вивчення теми «Займенник як частина мови» учитель може здійснити, ви- користовуючи спостереження та евристичну бесіду за таким мовним матеріалом: Вона дуже гарно малює. Її роботи викликали захоплення у відвідувачів виставки.
Учитель допомагає учням зробити висновок, що слова він, вона, воно, вони конкретно не називають ні особу, ні предмет, хоч і відповідають на питання хто? що?. Запитання учителя «Замість якої частини мови ми вживали слова він, вона, воно, вони?» підводить дітей до засвоєння нового терміна — займенник.
Граматичний матеріал «Займенники 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини і множини» підлягає засвоєнню в результаті запам’ятовування, тому вчитель, використовуючи повідомлення, демонстрацію таблиці (зразок її вміщений у підручнику), орга- нізовує сприймання учнями потрібної інформації. Після колективної роботи за таблицею учитель підсумовує, що особові займенники бувають 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини і множини: 1 — я, ми; 2 — ти, ви; 3 — він, вона, воно, вони.
Досить складно навчити молодших школярів стилістично правильно вжи- вати особові займенники в реченні, тексті. Спостереження за дитячим усним мовленням, аналіз письмових робіт показують, що в учнівських висловлюваннях і творчих роботах найчастіше трапляються стилістичні помилки трьох видів:
уживання займенника в реченні без називання відповідного предмета в попере- дньому реченні, на який цей займенник указує; недоречне вживання займенника безпосередньо після іменника (наприклад, на запитання вчителя «Що означа- ють дієслова?» чуємо таку відповідь: «Дієслова, вони означають дію предмета»);
невиправдане повторення в тексті тих самих іменників.
Числывник
Числівник. У 4 класі учні одержують загальне уявлення про числівник як частину мови, засвоюють вимову і правопис найуживаніших числівників, вживання їх у мовленні. У процесі вивчення цієї частини мови в учнів необхідно сформувати такі вміння: упізнавати серед слів числівники, ставити до них питання скільки? який? котри�й? котра�? котре�? котрі́?; правильно вимовляти і писати числівники, передбачені програмою для 1—4 класів, форми родового відмінка числівників 50—80 (п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти); ставити питання до кіль- кісних і порядкових (без уживання термінів) числівників; уживати правильні форми (за зразком у підручнику, поданим учителем) на означення часу протягом доби; будувати словосполучення з числівниками за зразком, підстановочною таблицею.
Важливу увагу слід приділити формуванню вмінь правильно вживати чис- лівники в усному і писемному мовленні. На організацію мовленнєвої діяльності учнів з використанням числівників орієнтують учителя і вправи з підручника, наприклад:
Які числівники вжито у вірші? Випиши їх, до кожного постав питання.
Прочитай речення. Знайди на малюнку годинник, який показує зазначений час. («Тринадцята година двадцять хвилин, або двадцять хвилин на чотирна- дцяту»).
Поєднай числівники з іменниками. Утворені словосполучення запиши.
Ефективними є завдання, які передбачають правильну вимову і написан- ня числівників: робота з таблицями «Правильно вимовляй і пиши»; складання прикладів на додавання та віднімання; аналіз текстів, насичених числівниками; складання текстів з використанням числівників.
