26.Науково-технічний прогрес та його значення в розвитку транспортно-комунікаційного комплексу світу.

Зв'язок - найбільш динамічна галузь сучасного транспортно-комунікаційного комплексу України. Протягом останнього десятиліття різко зменшились кількісні характеристики традиційних засобів зв'язку (поштового, телеграфного тощо). Натомість електронний зв'язок в Україні, система міжнародних переговорів, стільникові та CDMA комунікації істотно збільшились.

Майбутній розвиток системи зв'язку в нашій державі буде пов'язаний із подальшою активізацією електронних систем комунікацій, їх інтеграцією до світових інформаційно-комунікаційних мереж, розвитком новітніх засобів зв'язку через мережу Інтернет, кабельні мережі високої пропускної здатності тощо. Ця галузь наразі становить основу науково-технічного прогресу більшості країн світу, оскільки забезпечує істотне зростання економічної ефективності функціонування господарства та підвищення стандартів життя людей.

Останнім часом системи зв'язку в нашій країні розвиваються прискореними темпами, відбувається модернізація технічної бази. В економіці України послуги зв'язку поступово починають відігравати провідну роль. Цьому сприяє не тільки те, що протягом останніх років галузь зберегла тенденцію до щорічного збільшення обсягів реалізації послуг. Не меншого значення набула і та роль, котру відіграє зв'язок та комп'ютерні послуги у розвитку передових технологій, залученні інвестицій, стимулюванні вітчизняної промисловості.

Основою телекомунікаційної інфраструктури в України є первинна мережа, яка забезпечує організацію типових каналів для сполучення між собою станцій комутації телефонної мережі.

28. Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил.

В багатьох країнах світу є території, на яких діє дещо ліберальніший режим зовнішньоекономічної діяльності, ніж у країні в цілому. Ці території залежно від виконуваних ними функцій називають по-різному — безмитними зонами, експортними зонами, спеціальними економічними зонами тощо. Число таких утворень в світі збільшується, що відбиває діалектику процесів лібералізації міжнародного економічного співробітництва і збереження національного та регіонального протекціонізму.

Конкретні типи зон, що створені в різних країнах, їхні розміри, функції, ефективність діяльності визначаються рівнем соціально-економічного розвитку, мірою зовнішньої відкритості економіки, масштабами втручання держави в економічне життя. Для розвинених країн світу, що активно включилися в міжнародний поділ праці, найбільш характерні безмитні зони. Ця модель найкраще вписується в ліберальну ринкову, дуже інтернаціоналізовану економіку. Країни, що розвиваються, потребують іноземних інвестицій, тому для них найбільш адекватною є модель експортно-промислових зон.

Вільні економічні зони створені у більше ніж 80 країнах, зокрема в США, Японії, Німеччині, Великій Британії. Вони активно впроваджуються в Польщі, Угорщині, Болгарії, Росії. Великий досвід щодо створення таких зон нагромаджений у Китаї та інших країнах Південно-Східної Азії. Вільні економічні зони формуються, як правило, в морських і річкових портах, міжнародних аеропортах, біля основних залізничних і автомобільних ліній, туристичних центрів, у окремих промислових пунктах та регіонах.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) — це специфічне регіональне утворення, територія, на якій встановлюють особливий режим господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних підприємств і громадян. Порядок здійснення господарської діяльності іноземних інвесторів, підприємств з іноземними інвестиціями й умови пільгово-експортно-імпортно-митного, податкового, валютного, банківського, візового, трудового та інших видів регулювання в зоні установлюються законодавством України. Спеціа́льна економі́чна зо́на (СЕЗ) — територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.Головне завдання та мета їх формування – активізація господарської та підприемницької діяльності на певній території.За допомогою СЕЗ можливе формування передумови для залучення інвестицій ,створення нових роб. Місць структурного оновлення виробництва,підвищення конкурентноспроможності продукції..У прктичній діяльності розрізняють такі види СЕЗ:1)функціональні зани,до складу яких входьять технопарки і технополісаи.Їх створення сприяе міжнародній співпраці у галузірозробки нових технологій.2)комплексні зони воробничого спрямування,які функціонують на основі залучення іноземних інвестицій.3)зовнішньоторговельні зони, які забеспечують додаткові валютні надходження..Нині створено 12 СЕЗ та 5 ТПР, з яких,за існуючими оцінками ,успішними з погляду залучення додаткових інвестицій є лише 3(Донецька ,Закарпатська та Львівська обл.)

40. транспортної системи України: структурні та регіональні особливості функціонування Розвиток транспортної системи України: структурні та регіональні особливості функціонування. Проблеми подальшого розвитку транспортного комплексу пов’язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі переважно і визначають завантаженість транспортної системи. Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів — контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів. В цілому формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефективного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон’юнктури світового фрахтового ринку.