45.Територіально-виробничий комплекс: сутність, види та організаційні форми представлення.

Територіально-виробничі комплекси (ТВК) — це взаємозумовлене поєднання компонентів суспільного виробництва, яке формується в межах компактної території для одержання певного господарського ефекту. Об'єктивною основою виникнення, формування і розвитку ТВК є закони розвитку і взаємодії суспільства і природи. Провідну роль відіграє територіальний поділ праці. Територіально-виробниче комплексоутворення здійснюється лише за високого рівня територіального поділу праці. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що за рахунок більш раціонального поєднання праці у ТВК господарський ефект зростає порівняно з одиничними підприємствами. Головні ознаки ТВК — спеціалізація господарства, багатогалузевість господарства, що пов'язана зі складом і масштабами місцевих природних, трудових і матеріальних ресурсів та забезпечує ефективне функціонування галузей спеціалізації; розвиток у складі комплексу допоміжних і обслуговуючих галузей; наявність усередині ТВК постійних виробничих зв'язків; певна компактність території.

  Вирізняють промислові (загальнопромислові та спеціалізовані), агропромислові, інфраструктурні територіальні комплекси, а також локальні (міські, районні), регіональні, зональні виробничі комплекси.

  Залежно від особливостей формування ТВК поділяють на традиційні та програмно-цільові. Традиційні — це ТВК, які виникають об'єктивно на певній території на основі дії різних факторів. Такі ТВК лежать і в основі функціонування економічних районів. Програмно-цільові ТВК створюються з метою раціонального використання природних ресурсів (Павлодар — Екібастузький, Тімано-Печорський, Оренбурзький, Кансько-Ачинський, Каратау-Джамбульський, Мангишлацький, ТВК КМА).

46.Технополіси і технопарки як прогресивна форма регіонального розвитку.

Сучасна інформаційна економіка зосереджена в значній мірі в межах трьох типів науково-виробничих центрів: технопарків, міст науки і технополісів. Технопарки (їх у світі на початку 90-х рр.. Налічувалося близько 250) а основній своїй масі мають дослідно-виробничу спрямованість, тобто їх «родзинка» — експериментальне, дрібносерійне виробництво. Технопарки отримали великий розвиток в Західній Європі, де вони відіграють важливу роль у модернізації промисловості. Містами науки називають спеціально побудовані центри для наукових досліджень. У Росії їх прийнято називати Академмістечку.

Технополіси — японський винахід. У країні була розроблена концепція їх створення та механізму функціонування. У Японії планується створити майже два десятки технополісів, причому вартість кожного з них 1-3 млрд. дол Японська концепція технополісів базується на «трьох китах» По перше, технополіс повинен являти собою «місто сад», тобто місто з екологічно сприятливою обстановкою і зручний для його жителів (як пишуть самі японці: «… зручні для життя райони з культурним і рекреаційним потенціалом»). По-друге, технополіс повинен стати справжнім «царством нових технологій». По-третє, необхідно наявність готового до ризику капіталу.

«Стратегія технополісів — це стратегія прориву в нові сфери діяльності на основі розвитку мережі регіональних центрів вищого технологічного рівня, а тим самим — це стратегія інтелектуалізації всього японського господарства. 19 технополісів … безсумнівно хороша база для оновлення не тільки господарської, а й усієї соціальної структури. … Прийде нова Японія, експортер вищих технологій, країна интеллектуализировать господарства, лідер науково-технічного прогресу ».