1.3. Нормативне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

На сучасному етапі економічних перетворень необхідною умовою формування стійкого і розвиненого зовнішньоекономічного комплексу, в тому числі і експортної діяльності, являється стабільна, реально функціонуюча законодавча база, яка сприяла б оптимальному розвитку фінансово-господарчої діяльності підприємств-експортерів. Правова основа для здійснення експортних операцій в Україні хоча постійно розвивається але до кінця не відрегульована. В даний момент існує маса законів, актів, постанов, положень і т.п., на основі яких регулюється експортна діяльність України.

До державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять:

- митне регулювання (ст. 13 Закону про ЗЕД, Митний кодекс України, Закон України №2098 - XІІ від 05.02.1992 року «Про єдиний митний тариф» тощо);

- валютне регулювання (Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» тощо);

- ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону про ЗЕД, Указ Президента України від 10.02.1996 року №124/96 «Про заходи з удосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»);

- введення спеціальних економічних зон (ст. 24 Закону про ЗЕД, Наказ Президента України від 17.11.1995 року № 1062/95 «Про заходи по проведенню експерименту у Північнокримській економічній зоні «Сиваш» тощо);

- застосування спеціальних санкцій за порушення зовнішньоекономічної діяльності (ст. 32-37 Закону про ЗЕД, ст. 119-120 Митного кодексу, ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» тощо). [30, 167-168]

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється: Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами та іншими законодавчими актами України.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який дає визначення основним термінам, які застосовуються у практиці експортної діяльності; закріплює основні принципи і правила при здійсненні експортних операцій; визначає коло суб'єктів експортної діяльності, їх права та обов'язки; законодавчо закріплює регулювання експортної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів при експорті; зумовлює їх відповідальність при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.

Згідно з даним законом до суб'єктів, що здійснюють експортну діяльність належать:

- фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а також постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- об'єднання фізичних і юридичних осіб;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- спільні підприємства;

- Україна в особі її органів;

- інші держави та ін.

Необхідною умовою перетинання митної границі України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Митним Кодексом України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України [28].

При укладенні договорів при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджені Міністерством Зовнішньоекономічних Зв'язків «Положення про форму зовнішньоекономічного контракту», яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу [19]. А деякі аспекти цих договорів закріплені у спеціальних правових актах.

Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів): Цивільний кодекс УРСР;

- Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»;

- Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»;

- Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року N 566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»;

- Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року N 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»;

- Указ Президента України від 10 лютого 1996 року N 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності";

- Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року N 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

Що стосується здійснення платежів у іноземній валюті, то вони регулюються Декретами Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті», а також Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті». Перераховані вище документи встановлюють режим здійснення валютних операцій на території України, визначають принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин при здійсненні валютних операцій.

При виборі базисних умов поставок підприємства користуються Указом Президента «Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» [19, с. 25]. Ці правила викладено у ІНКОТЕРМС-2000, згідно з якими існує 13 базисних умов поставок, які відрізняються за обов'язками контрагентів [5].

Оподаткування прибутку від експортних операцій здійснюється на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», по якому при вивезенні товару з митної території України ставка податку на додану вартість дорівнює нулю [2]; а також Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій», згідно з яким об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства; визначення прибутку від реалізації продукції проводиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) [3].

Порядок квотування і ліцензування експорту визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)», згідно з яким рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму [4]; а також щорічні Постанови «Про перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню».

В основу законодавчої бази страхування експортних операцій покладено Декрет Кабінету Міністрів України « Про страхування».

З ціллю запобігання демпінгу використовується Указ Президента України «Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок».

Таким чином, експорт передбачає продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Експортні операції вважаються здійсненими, якщо товар після виконання певних митних формальностей та процедур, про які подані відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни-контрагента.

На сьогоднішній день існує велика кількість законів, підзаконних актів, Указів президента, постанов та Декретів Кабінету Міністрів України, які регулюють експортну діяльність підприємств. Однак правова основа нашої країни на сьогоднішній момент не може забезпечити підприємствам нормальних умов функціонування на зовнішніх ринках, тому це залишається однією з пріоритетних задач для уряду України. Менеджер, в свою чергу, повинен враховувати стан нормативно – правової системи держави, під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності аби уникнути можливих проблем.