2. Основні класи організаційних структур.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом :

Бюрократичні структури .

Адаптивні структури.

Бюрократичні організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління. Ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями. Концепція бюрократії була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером на початку 20 ст.

Теорія Макса Вебера не охоплювала опису конкретних організацій і розглядала бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прганути організації . більшість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Причина такого тривалого та широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає в тому, що їх характеристики ще досить добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ.

Термін бюрократія часто асоціюється з канцелярською тяганиною, безплідною діяльністю, що звичайно, зустрічається у повсякденному житті. Однак першопричиною всіх цих негативних явищ є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, звичайні труднощі, пов'язані з розміром організації, поведінкою працівників. Поряд з тим, є цілий ряд наукових праць, у яких бюрократичні структури критикуються за їх нездатність до впровадження нововведень і відсутність достатньої мотивації перслоналу.

Адаптивні організаційні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію.

Починаючи з 60-х років деякі організації стикнулися з такою ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювалися так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали перевищувати їх позитивні риси. Тому організації почали розробляти та впроваджувати нові більш гнучкі типи організаційних структур, які

засновуються на цілях та припущеннях, що радикально відрізняються від покладених в основу бюрократичних структур. Однак адаптивня структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.

Бюрократичні та адаптивні структури є крайнощами, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними і мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у різних співвідношеннях. Крім того часто є так , що різним підроздам в одній організації властиві різні структури. Так, наприклад, керівництво організації використовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури , а в науково-дослідницьких – адаптивні.

3. Життєвий цикл організації.

Організації зароджуються, розвиваються, добиваються успіхів, слабшають і , зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують довго , жодна не живе без змін. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, на скільки прийнятний стиль керівництва відповідає цьому етапу. Саме тому розповсюджене поняття про життєвий цикл організації, як про передбачувані їх зміни з визначеною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу , можна побачити : існують виразні етапи, через які проходять організації, і переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними , а не випадковими.

Життєвий цикл використовується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду.

Стадії життєвого цикул організації :

Зародження, початок формування стратегічного потенціалу підприємства, головна ціль – виживання на ринку, організація праці – спрямованість на максимізацію прибутку, основне завдання- вихід на ринок, поєднання складових виробничого процесу.

Дитинство. Це – небезпечний період , оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації.

Отроцтво. Під час цього перхідного періоду ріст організції здійснюється як правило не систематично , ривками ;організація все більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня.

Рання зрілість . Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком.

Розквіт сил. Маючи в правлінні акціонерів, організація ставить на даному етапі ціль збалансованого росту. З прискоренням темпів росту в порівнянні з попередніми стадіями організація не рідко переоцінює свої успіхи і можливості.

Повна зрілість. Маючи компетентне , але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Організація може відхилятися від своїх первісних цілей під впливом зовнішнього тиску.

Старіння . Цей тип ніколи б не настав, якби керівництво організації постійно усвідомлювало необхідність відновлення.

Відновлення. Це може зробити нова команда керівників, уповноважених на проведення реорганізаії і здійснення планової програми внутрішнього організаційного розвитку.

Рівні життєвого циклу в різні миттєвості часу різноманітні, як і тривалість життєвого циклу для різних підприємств. Цілі підприємства залежать від стадії життєвого циклу підприємства.