1.4. Спортивні школи, первинні осередки у загальноосвітніх школах, пту, вищих навчальних закладах різного рівня акредитації

Розглядаючи систему фізичної культури і спорту в Україні, слід зупинитися детальніше на тих організаціях, які складають фундамент системи, безпосередньо проводять спортивну і фізкультурно-оздоровчу роботу - спортивних школах та первинних осередках.

Спортивна школа - позашкільний навчальний заклад спортивного профілю, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, що визнаний в Україні, створює необхідні умови Для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття павичок здорового способу життя, підготовки спортивного резерву для збірних команд України.

До спортивної школи приймаються всі особи, які бажають займатися фізичною культурою і спортом і виконали нормативи з т фізичної підготовленості, встановлені навчальними програмами з видів спорту, та не мають медичних протипоказань.

В Україні функціонують наступні типи спортивних шкіл:

- комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи

- дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту

- дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів

- спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву

- спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів

- паралімпійського та дефлімпійського резерву.

На 1.01.2008 року в Україні працювало 1688 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, у тому числі 254 спеціалізованих.

Спортивні школи можуть бути державної, комунальної або приватної форми власності. Не залежно від підпорядкування, типу та форми власності управління діяльністю спортивних шкіл здійснює Мінсім'ямолодьспорту та Міністерство освіти і науки України.

Спортивна школа є юридичною особою і діє на підставі статуту, який розробляється на основі «Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу» [122] та затверджується засновником (власником).

Засновниками (власниками) дитячо-юнацької спортивної школи можуть бути: центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування; фізкультурно-спортивні товариства, інші громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості; підприємства, установи, організації та їх об'єднання; громадяни України.

Спортивна школа у місті повинна мати не менше восьми посад тренерів-викладачів, у сільській місцевості - чотири (спортивна школа для інвалідів - відповідно чотири і три), а також власну або орендовану матеріально-технічну базу, науково-методичне і медичне забезпечення, необхідні кошти, зокрема фонди оплати праці.

У комплексних спортивних школах діють відділення не менш як з двох видів спорту. Відділення з виду спорту спортивної школи включає такі групи:

- початкової підготовки

- попередньої базової підготовки

- спеціалізованої базової підготовки

- підготовки до вищих досягнень.

Спортивна школа підлягає державній атестації не рідше одного разу на десять років.

Рейтинг спортивних шкіл України здійснюється згідно єдиної системи оцінки роботи фізкультурно-спортивних організацій [91]. Спортивним школам надаються категорії:

1. вища - Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту за поданням структурних підрозділів з фізичної культури та спорту Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

2. перша - структурним підрозділом з фізичної культури та спорту Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за поданням структурних підрозділів з фізичної культури та спорту райдержадміністрацій або органів місцевого самоврядування для міст обласного значення;

3. друга - структурними підрозділами з фізичної культури та спорту районних держадміністрацій або органів місцевого самоврядування для міст обласного значення за поданням засновника спортивної школи.

Категорія надається спортивній школі на чотири роки. Після закінчення зазначеного терміну категорія підтверджується або змінюється.

Спеціалізованою дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву може бути лише спортивна школа, яка розвиває олімпійські види спорту і має вищу категорію. Це стосується також спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл для інвалідів паралімпійського та дефлімпійського резерву.

Спортивні школи мають право відкривати спеціалізовані класи у загальноосвітніх навчальних закладах (для вихованців-інвалідів у спеціальних школах-інтернатах). Вихованці спеціалізованих класів з видів спорту із продовженим днем навчання та поглибленою навчально-тренувальною та спортивною роботою забезпечуються харчуванням.

Відкриття спеціалізованих класів здійснюється на виконання вільного рішення керівників загальноосвітнього навчального кладу та спортивної школи на підставі укладеної між ними угоди, що погоджується із структурними підрозділами з питань освіти та фізичної культури і спорту місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Директор спортивної школи, за погодженням із педагогічною радою загальноосвітнього навчального закладу (спеціальної школи-інтернату) та батьками учнів, або особами, що їх замінюють, може вносити пропозиції щодо зміни термінів початку та закінчення навчального року, півріччя, складання іспитів з урахуванням результатів виконання учнями спеціалізованого класу навчальної програми з виду спорту

Школа вищої спортивної майстерності (ШВСМ) Школа вищої спортивної майстерності - це позашкільний навчальний заклад, основним напрямом діяльності якого є спортивний, що забезпечує підготовку спортсменів вищих категорій до складу національних збірних команд з відповідних видів спорту. Станом на 01.01.2008 року в Україні налічувалося 32 ШВСМ.

ШВСМ організують свою роботу за принципом міжвідомчого організаційно-методичного і навчально-тренувального центру для підготовки кандидатів у збірні команди країни [93]. Школа вищої спортивної майстерності:

• створюється рішенням відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, фізкультурно-спортивними товариствами, які мають статус всеукраїнських, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту;

• діє на підставі документу організаційного регламентування, який відповідає «Положенню про школу вищої спортивної майстерності», затвердженому центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту;

• фінансується засновниками у порядку, встановленому законодавством.

ШВСМ за своїми організаційно-правовими формами може бути закладом державної, комунальної форми власності; республіканського, обласного та міського значення.

ШВСМ проводить навчально-виховну, організацій но-методи чи у, організаційно-масову, навчально-тренувальну та спортивну роботу.

Структура та штати ШВСМ розробляються його керівником у межах затверджених видатків на оплату праці відповідно до встановлених нормативів і затверджуються засновником.

Цілі ШВСМ – підготовка майстрів спорту, майстрів спорту міжнародного класу, здійснення спадкоємності в навчально-тренувальній роботі спортивних шкіл та інших спортивних організацій. ШВСМ комплектуються із найкращих, перспективних спортсменів і можуть мати відділення з одного або декількох олімпійських видів спорту.

Основними критеріями оцінки діяльності ШВСМ є кількість спортсменів, підготовлених до складу національних збірних команд України та рівень результативності виступів у головних змаганнях року учнів ШВСМ.

ШВСМ має право здійснювати прямі міжнародні зв'язки на основі самостійно укладених угод, регламентів міжнародних і національних федерацій та брати участь в міжнародних заходах у встановленому законодавством порядку.

У ШВСМ функціонують групи спортивного вдосконалення та вищої спортивної майстерності [93].

В групи спортивного вдосконалення та вищої спортивної майстерності можуть зараховуватися учні на 1-2 роки молодші при умові виконання відповідних нормативів та з клопотання відповідних федерацій з видів спорту.

Система спортивних шкіл, при наявності всіх названих ком­понентів, повинна працювати за принципом спадкоємності та взаємозв'язку.

Первинні осередки в загальноосвітніх школах і ПТУ традиційно називаються колективами фізкультури. У колишньому СРСР в кожному навчальному закладі існувала ця первинна ланка фізкультурного руху, яку формально очолював керівник навчального закладу - директор, який обіймав посаду голови колективу фізкультури.

У 90-х роках колективи фізкультури в багатьох навчальних закладах незалежної України перестали існувати, що не сприяло активізації фізкультурної роботи з учнями. У Цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання - здоров'я нації" [136] перед МОіН було поставлено завдання щодо утворення в навчальних закладах спортивних клубів, які змогли би замінити давно практично не існуючі колективи фізкультури.

Для виконання вищезазначеного завдання у березні 2002 року Міністром освіти і науки було видано наказ «Про утворення фізкультурно-спортивних клубів у вищих, середніх і професійно-технічних навчальних закладах», яким одночасно затверджувався "Типовий Статут фізкультурно-спортивного клубу спортивної спілки учнівської молоді загальноосвітнього та професійно-технічного навчального закладу" [ 103, 123].

Типовий статут є основним документом для розробки Статутів клубів, які створюються у навчальних закладах, можуть відрізнятися один від одного і є документом організаційного регламентування діяльності клубу після затвердження загальними зборами або конференцією.

Ініціатором утворення спортивних клубів у навчальних закладах, їх юридичним та фінансовим гарантом повинні виступати Ради загальноосвітніх чи професійно-технічних навчальних закладів.

Спортивний клуб є громадським фізкультурно-оздоровчим і спортивним формуванням. Діяльність клубу будується на основі самоуправління, добровільності членства та участі в його справах. Клуб може бути оформлений як юридична особа: мати свою назв)', печатку, штамп, спортивний знак, емблему, форму, прапор та іншу атрибутику.

Мета діяльності клубу: створення сприятливих умов для занять різноманітними формами оздоровлення, фізичною культурою і видами спорту учнів і вчителів (або викладачів) навчальних закладів.

Головні завдання клубу:

- залучення учнівської молоді до регулярних занять фізкультурою, спортом і туризмом;

- організація і проведення масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів;

- зміцнення спортивної бази, ефективне використання природних умов;

- забезпечення виконання державних програм розвитку фізичного виховання і спорту;

- формування в учнівської молоді погреби у зміцненні здоров я засобами фізичної культури і спорту;

- пропаганда здорового способу життя, впровадження фізичної культури в навчання, роботу, побут, відпочинок учнів, вчителів (викладачів).

У діяльності клубу повинні бути присутніми такі напрями:

- Фізкультурно-оздоровча і рекреаційна робота, спрямована на зміцнення здоров'я та впровадженні здорового способу життя;

- Фізкультурно-спортивна робота з розвитку видів спорту, обраних членами клубу;

- Професійно-прикладна фізична підготовка для успішного оволодіння професією (в спортклубах ГІТУ).

Організаційною основою діяльності клубів є осередки, які утворюються у класах чи групах ІІТУ. Осередок організується за умови подання заяв чи списків з підписами членів колективу, які бажають бути членами спортивного клубу, займатися у його секціях та гуртках.

Вищим органом клубу є загальні збори членів (конференція) яка проводиться раз на 2 роки. В ній беруть участь делегати від осередків:

• у загальноосвітньому навчальному закладі 1 ступеня (молодший шкільний вік) - представник батьківського комітету або класний керівник;

• 2 ступеня (середній шкільний вік) - представник батьківського комітету або учень;

• 3 ступеня (старший шкільний вік) та ПТУ~ учень, представник класу або групи.

На загальних зборах обирається Правління клубу та ревізійна комісія.

Права клубу:

- може укладати угоди з фізкультурно-спортивними організаціями;

- затверджувати положення і здійснювати фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи не передбачені програмними та директивними документами;

- брати участь в рекламних заходах засновників та спонсорів;

- проводити фізкультурно-спортивні заходи на кошти навчального закладу, а також власні кошти (членські та спонсорські внески);

- представляти членів клубу до почесних звань, нагород;

- проводити огляд-конкурс на кращу організацію фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи.

Членство в клубі може бути індивідуальним і колективним. Прийом до членів клубу здійснює правління, вихід - розглядається осередком і правлінням.

До осіб, яки є членами клубу, ставляться вимоги регулярно проходити медичний огляд, вести самоконтроль за станом свої о здоров'я, вести здоровий спосіб життя.

Фінансування клубу може здійснюватися з будь-яких джерел не заборонених чинним законодавством.

У вищих начальних закладах 1-11 рівнів акредитації на громадських засадах функціонують студентські спортивні клуби (або колективи фізичної культури, якщо клуби ще не утворені). У вищих начальних закладах ІІ1-ІУ рівнів акредитації клуби почали утворюватися у 50-ті роки минулого століття і функціонують традиційно.

Мета діяльності спортивного клубу вищого закладу освіти (ВЗО) - сприяння підготовці фахівців, здатних використовувати та впроваджувати фізкультуру і спорт у навчально-виробничу діяльність, дотримуватися здорового способу життя.

Спортивний клуб ВЗО вирішує наступні завдання:

- залучення студентів, аспірантів, викладачів, співробітників до фізкультурних занять;

- зміцнення здоров'я, зниження захворюваності, підвищення рівня професійної готовності, соціальної активності всіх членів колективу;

- організація та проведення масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів;

- утворення клубів за інтересами, секцій, команд з видів спорту;

- пропаганда фізичної культури, здорового способу життя, організація змістовного дозвілля.

Клуб створює необхідні організаційно-методичні засади та умови для занять різними формами і видами фізичної культури і спорту, згідно традицій навчального закладу, профілю підготовки фахівці», інтересів членів колективу.

Його завданням, як громадської організації, є розвиток громадський початків у фізкультурно-оздоровчій та спортивній роботі, навчання, підвищення кваліфікації та практичне використання громадського фізкультурного активу, фізкультурних організаторів, голів курсових і>1 факультетських рад, громадських інструкторів і тренерів, суддів.

Клуб бере безпосередню участь в організації діяльності студент­ських оздоровчо-спортивних таборів, та розподілі путівок.

Працівники клубу проводять навчально-тренувальний процес в спортивних секціях, групах, збірних командах, клубах за інтересами. Клуб виконує також контрольну функцію щодо підготовки студентів-спортсменів вищої спортивної кваліфікації, сприяє утворенню необхідних умов для підвищення їх спортивної майстерності, реєструє рекорди та спортивні досягнення, формує збірні команди.

Клубом розробляється та контролюється реалізація календарного плану оздоровчих та фізкультурно-спортивних заходів, він несе відповідальність за безпеку проведення заходів.

Ще один важливий напрям діяльності клубу - участь в організації контролю за станом здоров'я студентів, які займаються в секціях і групах клуба.

Вищим органом клубу є загальні збори (конференція) за участю делегатів факультетських фізкультурних організацій, яка проводиться один раз на два-три роки.

В останні роки традиційне функціонування клубів ВЗО до­повнюється утворенням інших громадських структур фізкультурно-спортивного профілю, які формуються за ініціативи громадськості навчальних закладів.

Слід зазначити, що державні та громадські організації в сис­темі фізкультурно-спортивного руху України співпрацюють та взаємодіють.