1.6. Підготовка наукових кадрів та ефективне використання кадрових ресурсів
Підготовка наукових кадрів для сфери фізичної культури і спорту здійснюється трьома шляхами: в аспірантурах, докторантурах, пошукуванням (здобуттям) тобто підготовкою дисертації поза аспірантурою або докторантурою.
Аспірантура - основна форма планомірної підготовки наукових кадрів.
Аспірантури функціонують у фізкультурних вузах: Національному Університеті фізичного виховання і спорту (м. Київ), Львівському державному університеті фізичної культури, Харківській державній академії фізичної культури, Дніпропетровському інституті фізичної культури і спорту. В кожному з них утворено відділ аспірантури.
У
своїй діяльності керується вимогами
законів України "Про 1тУ (зі змінами
і доповненнями 1998р.), "Про вищу освіту"
(2002р.), Положенням "Про підготовку
науково-педагогічних і наукових кадрів"
(1999р.), інших нормативно-інструктивних
документів, рішень, наказів МОіН України
та ВАК України з питані, підготовки та
атестації науково-педагогічних і
наукових кадрів, наказів ректора, рішень
вченої ради, розпоряджень проректора
.) наукової роботи.
Прийом до аспірантури проводиться за конкурсом. Не пізніше, ніж за 3 місяці до початку навчання оголошується про прийом па вакантні місця із зазначенням спеціальностей, терміну прийому і переліку документів необхідних до подання.
До аспірантури ВНЗ приймаються громадяни України, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра, володіють державною мовою. Громадяни інших держав можуть, бути зараховані до аспірантури на підставі угод, укладених з ВНЗ або відповідно до міждержавних і міжурядових угод. Умови вступу до аспірантури іноземних громадян регулюються Правилами прийому та навчання іноземних громадян у ВНЗ.
Термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва - З роки, а без відриву - 4 роки.
Підготовка кандидатів наук з фізичного виховання і спорту здійснюється за трьома науковими спеціальностями, які відповідають навчальним спеціальностям.
Вступники до аспірантури складають іспити зі спеціальності, філософії та іноземної мови в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів IV рівня акредитації. За час навчання аспіранти здають кандидатські іспити та готують до захисту кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня "Кандидата наук з фізичного виховання і спорту".
Докторантура функціонує в Національному університеті фізичною (З роки) виховання і спорту (м. Київ), у ній лише стаціонарна форма навчання. У докторантуру поступають через співбесіду кандидат11 наук віком до 40 років.
Здобувачі наукового ступеня кандидата наук, які працюють дисертаціями поза аспірантурою прикріплюються до відповідних кафедр ВНЗ на термін до 5 років. Ними можуть бути громадяни, які мають вищу освіту та кваліфікацію спеціаліста або магістра. Здобувачі вивчають необхідні дисципліни, передбачені навчальною програмою та складають кандидатські іспити.
Здобувачі навчаються та ведуть підготовку дисертації без відриву від роботи і тому мають право на додаткову відпустку тривалістю 30 днів.
Особи, які повністю використали термін прикріплення як здобувачі, не мають права повторного прикріплення.
Важливою є проблема раціонального використання кадрових ресурсів, особливо за умови діяльності значної кількості вузів, які поповнюють ринок праці щорічно значною кількістю випускників.
Ефективне використання дипломованих спеціалістів повинно передбачати:
- надання робочих місць;
- використання спеціалістів відповідно до їх освіти;
- дотримання кваліфікаційних характеристик фізкультурних працівників;
- регламентування праці за тривалістю та обсягом;
- управління процесами сумісної праці;
- забезпечення трудової дисципліни;
- утворення необхідних умов праці;
- регулювання заробітної праці;
- підвищення кваліфікації фахівців та ін.
Підготовка кваліфікованих фахівців у навчальних закладах та дотримання положень їх ефективного використання дасть можливість вирішення проблеми кадрового забезпечення сфери фізичного виховання і спорту.
1.7.(3.5.) Регламентування діяльності організацій. Регламентування - встановлення меж та діапазонів дій, прав, повноважень та обов'язків організацій, підрозділів, співробітників. Регламентування - це перелік документів, у яких зазначено все вище назване. В залежності від того, яких питань стосуються ті чи інші документи, розрізняють види регламентування. Види регламентування діяльності приблизно однакові у будь-яких організаціях.
Сучасна управлінська практика розрізняє такі види регламентування: правове, організаційне, адміністративне, нормативне, економічне.
Правове регламентування діяльності організацій здійснюється на підставі правових актів, які можна поділити на три умовних групи:
• Закони, які мають вищу юридичну силу і приймаються Верховною Радою України;
Підзаконні акти, які видаються Радами Народних Депутатів інших рівнів і мають силу законів на територіях;
Специфічні правові акти, які розробляються та діють тільки в сфері фізичного виховання і спорту і є обов'язковими для всіх організацій сфери.
До правових актів першої групи належать Конституція України та Закони України. У переліку законів можна назвати такі:
Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 № 3808-ХІІ та зміни від 13.10.1994р. № 200/94-ВР, від 18.06.1999р. № 770-ХІУ, від 10.02.2000р. № 1453-ИІ, від 21.06.2001 № 2548-ИІ [104].
Закон України «Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» від 14.09.2000р. [99]
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000р. [95].
Закон України «Про антидопінговий контроль в спорті» від 5.05.2001р. [84].
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавчими актами України у сфері ліцензування» від 19.01.2006р. та ін. [86]
Інші Закони: «Про відпустки», «Про об'єднання громадян», «Про оплату праці», «Про рекламу» [85, 97, 98, 101].
Зокрема Законом України "Про фізичну культуру і спорт", визначено місце фізичної культури і спорту в житті суспільства, їх соціальні завдання, закріплено право громадян на заняття фізичною культурою і спортом. Окремий розділ присвячено сферам впровадження фізичної культури. Закон наголошує, що спорт є особливою сферою фізкультурної діяльності і містить положення про види спорту, спортивні змагання, спортивну класифікацію та ін. [104].
До третьої групи документів правового регламентування належать:
Єдина спортивна класифікація України;
Календарний план змагань;
• Положення про порядок проведення спортивних змагань;
• Правила змагань та ін.
Єдина спортивна класифікація України (далі - ЄСКУ) з видів спорту, що визнані в Україні, є нормативним документом сфери фізичної культури і спорту, який визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортивних звань і спортивних розрядів (Наказ Мінсім'ямолодьспорту України від 07.04.2006р. № 1088) [ 34].
ЄСКУ діє на всій території і забезпечує єдину систему оцінок спортивної майстерності, спортивних досягнень спортсменів України. Єдина спортивна класифікація України розроблена фахівцями Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за участю всеукраїнських громадських об'єднань фізкультурно-спортивного спрямування.
Основними завданнями ЄСКУ є:
визначення рівня кваліфікації спортсменів та тренерів;
підвищення спортивної майстерності спортсменів та кваліфікаційного рівня тренерів;
забезпечення єдиного підходу до присвоєння спортивних звань і спортивних розрядів спортсменам та звань тренерам;
нормативно-правове забезпечення розвитку спорту.
ЄСКУ містить перелік видів спорту, у яких присвоюються спортивні звання та розряди: літні та зимові олімпійські; не олімпійські; нетрадиційні; види спорту для осіб з вадами слуху та мови, опорно-рухового апарату, зору; військово-технічні та військового прикладні види спорту; професійно-прикладні види спорту; спортивний туризм.
В Україні присвоюються такі спортивні звання і спортивні розряди:
Спортивні звання:
"Заслужений тренер України" (ЗТУ);
"Заслужений майстер спорту України" (ЗМСУ);
"Майстер спорту України міжнародного класу" (МСУМК);
"Гросмейстер України"(ГУ) - для шахів, шашок;
"Майстер спорту України" (МСУ). Спортивні розряди:
"Кандидат у майстри спорту України" (КМСУ);
І, II, III розряди;
І, II, III юнацькі розряди.
У деяких видах спорту, у зв'язку із особливостями їх розвитку, перелічені вище розряди та звання можуть бути введені не повністю.
Єдина спортивна класифікація визначає розрядні вимоги, умови присвоєння спортивних звань та розрядів та їх підтвердження, вручення відзнак, права та обов'язки спортсменів, які мають спортивні звання чи розряди.
Зміни до Єдиної спортивної класифікації вносяться по завершенню олімпійського чотирьохріччя, з урахуванням рівня міжнародних результатів та стану розвитку виду спорту в країні.
Календарний план змагань - складається за принципом спадкоємності у проведенні змагань від всеукраїнського рівня до первинних осередків. Календарний план затверджений Мінсім'ямолодьспорту є обов'язковим для виконання усіма організаціями сфери, які беруть участь у проведенні змагань та делегують спортсменів для участі у змаганнях.
Положення про порядок проведення спортивних змагань - документ, який чітко регламентує проведення змагань. Цей документ затверджується організацією, яка проводить змагання. Він містить такі складники: характер змагань та вид спорту; мета та завдання змагань; місце та час проведення змагань; програма змагань; керівництво їх проведенням; учасники змагань; порядок проведення змагань; визначення переможців та нагородження; умови прийому учасників; терміни подання заявок та проведення нарад з представниками команд.
Правила змагань - є обов'язковими для дотримання при проведенні змагань на всій території України. Правила розробляються з урахуванням офіційних правил міжнародних спортивних змагань, затверджених міжнародними федераціями з видів спорту. Вони містять вимоги до спортивних споруд, обладнання, одягу, місць проведення, жеребкування, суддівства, характеру та системи проведення змагань, визначення результатів та переможців.
Організаційне регламентування базується на документах, які носять назву "Положення про діяльність..." або "Статут". Прикладом може бути "Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу" або «Статут ФСТ «Україна» [120, 122]. У цих документах визначено: мету і завдання діяльності, структуру організації, функціональні обов'язки посадових осіб та ін.
Нормативне регламентування - це документи, які містять у цифровому виразі нормативи діяльності організацій, їх підрозділів або окремих співробітників. Наприклад, у спортивних школах нормативне регламентуванні включає: кількість вихованців, які займаються у групах та режим навчально-тренувальної роботи; мінімальний вік дітей і підлітків для зарахування до спортивних шкіл; нормативи кількості годин навчальної роботи; наповненість груп та ін.
Адміністративне регламентування - це документи, які видаються адміністрацією (керівною ланкою) тої чи іншої організації. На відміну від попередніх видів, цей вид регламентування можна назвати внутрішнім. Приклади: накази директора спортивної школи, начальника управління, розпорядження заступників керівника, "Посадові інструкції" та ін.
Економічне регламентування - це документи, що регламентують використання фінансів та матеріальних цінностей, які мають грошовий вираз. В його основі - нормативи використання матеріальних та фінансових ресурсів. Приклад: нарахування заробітної плати; визначення коштів на відрядження, фінансування навчально-тренувальних зборів команди та ін.