1.2 Форми унітарних підприємств

Унітарне підприємство може бути утворене у формі:  1. Державні (республіканські і комунальні) унітарні підприємства, що володіють правом оперативного управління або господарського відання на майно.  Майно республіканського унітарного підприємства перебуває у власності Республіки Білорусь і належить такому підприємству на праві господарського відання або оперативного управління [3, ч.2 п.2 ст.113].  Майно комунального унітарного підприємства перебуває у власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, якщо підприємство знаходиться на території Гомельської області і відноситься до ведення якийсь адміністративно-територіальної одиниці, то і підприємство, і майно цього підприємства є власністю цієї адміністративно-територіальної одиниці [7, с.117]. Наприклад, якщо підприємство знаходиться на території Гродненської області і відноситься до ведення якийсь адміністративно-територіальної одиниці, то і підприємство, і майно цього підприємства є власністю цієї адміністративно-територіальної одиниці. Але це не завжди означає, що якщо підприємство знаходиться на території якоїсь адміністративно-територіальної одиниці, то майно його складає власність цієї одиниці. Приміром, УП "Завод напівпровідникових приладів" знаходиться на території Мінської області, але майно його не відноситься до власності цієї адміністративно-територіальної одиниці, так як даної підприємство є республіканським унітарним підприємством.  Державні або комунальні унітарні підприємства, засновані на праві господарського ведення, є самостійним господарюючим суб'єктом, володіють правами юридичної особи, мають закріплене за ними майно, виробляють і реалізують продукцію, надають послуги і виконують інші роботи, не заборонені законодавством. Головним завданням діяльності цих підприємств є отримання прибутку.  2. Приватні унітарні підприємства, що володіють правом господарського ведення на майно.  Майно приватного унітарного підприємства - у власності фізичної особи. Це може бути спільна власність подружжя або членів селянського (фермерського) господарства чи юридичної особи, утвореної на основі приватної власності.  Унітарне підприємство, яка засновує дочірнє підприємство, користується у відносинах з дочірнім підприємством тими ж правами, якими користується власник у відносинах з унітарним підприємством, заснувати дочірню підприємство.  Часткова власність на майно унітарного підприємства не допускається [7, с.224].  Унітарне підприємство, засноване на праві господарського ведення, володіє, користується і розпоряджається закріпленим за нею майном у межах, визначених законодавством. Власник майна здійснює контроль за використанням за призначенням і збереженням належного підприємству майна, має право на отримання частини прибутку від використання цього майна.  Унітарне підприємство не має права продавати належне йому на праві господарського відання нерухоме майно, здавати в оренду, в заставу, вносити в якості внеску до статутного фонду, знову створюваних юридичних осіб, іншим чином розпоряджатися майном без згоди власника. Відповідно до ч.2 п.3 ст.276 Цивільного кодексу Республіки Білорусь рухомим майном підприємство розпоряджається самостійно, за винятком випадків, встановлених законодавством або власником.  Казенне підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за згодою власника. Власник має право вилучити у казенного підприємства зайве, невикористовуване або використовується не за призначенням майно та розпорядитися ним на призначення. Порядок розподілу доходів казенного підприємства визначається власником.  Власник майна унітарного підприємства заснованого на праві господарського відання, не відповідає за зобов'язаннями підприємства, за винятком випадків, передбачених законодавством [3, п.3 ст.52].  Відповідно до п.5 ст.115 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, за зобов'язання казенного підприємства при недостатності його майна Республіка Білорусь несе субсидіарну відповідальність.  На закінчення даного питання слід повторити, що у формі унітарного підприємства можуть бути утворені державні (республіканські або комунальні) унітарні підприємства або приватні унітарні підприємства. Відповідно майно унітарного підприємства перебуває у державній чи приватній власності фізичної або юридичної особи.  Унітарні підприємства поділяються на підприємства, засновані на праві господарського відання і засновані на праві оперативного управління. Законом проведено розмежування майна підприємств, стосовно яких воно може перебувати на праві господарського відання або оперативного управління.  Власник майна підприємства, заснованого на праві господарського відання, не відповідає за зобов'язаннями підприємства, за винятком випадків, встановлених законодавством [3, п.8 ст.114].  Унітарні підприємства, засновані на праві оперативного управління (казенні підприємства) при недостатності майна за наявними зобов'язаннями цих підприємств субсидіарну відповідальність несе держава.  Унітарне підприємство може утворювати дочірні підприємства з передачею частини свого майна. Часткова власність на майно унітарного підприємства не допускається.  Унітарні підприємства, як володіють правом господарського ведення, так і оперативного управління, здійснюють комерційну діяльність на базі майна, яке перебуває в чужій власності. Цим унітарні підприємства відрізняються від юридичних осіб, які є власниками майна, що перебуває в їхньому віданні. 

21)Загальна характеристика корпоративних підприємств

Корпорати́вне підприє́мство — підприємство, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілідоходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

22)Правове положення приватних підприємств

23)Правове положення державних підприємств

24)Правове положення комунальних підприємств

25)Правове положення колективних підприємств

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника.

Підприємства колективної власності засновані на власності їх трудових колективів. Такі підприємства можуть створюватися лише фізичними особами в результаті добровільного об'єднання їх майна і трудової участі в господарській діяльності підприємства на основах членства або викупу державного або комунального майна в результаті приватизації.

Підприємствами колективної власності є:

- виробничі і споживчі кооперативи;

- підприємства громадських і релігійних організацій;

- інші підприємства, передбачені законом.

Діяльність кооперативів регулюється ЗУ "Про кооперацію" від 10.07.2003 р., де кооператив визначений як юридична особа, утворена фізичними і юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської або іншої діяльності в цілях задоволення своїх економічних, соціальних і інших потреб на принципах самоврядування.

Держава не відповідає за зобов'язаннями кооперативних організацій, а кооперативні організації не відповідають за зобов'язаннями держави. Забороняється втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність кооперативних організацій, окрім випадків, прямо передбачених законом.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на основі членства з метою спільної виробничої та іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі і об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілу доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності.

Виробничий кооператив є юридичною особою та діє на основі статуту.

Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство".

Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність на таких засадах:

- добровільність членства громадян в кооперативі і вільний вихід з нього;

- особиста трудова участь членів кооперативу в діяльності підприємства;

- відвертість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь в його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу;

- демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при ухваленні рішень;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової і майнової участі в діяльності кооперативу;

- контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.

Засновниками (членами) виробничого кооперативу можуть бути громадяни, іноземці і особи без громадянства. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути менше 3 осіб.

Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, що досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу і дотримуються його вимог, беруть майнову і трудову участь в діяльності кооперативу. Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо).

Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний і пайовий внесок в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу.

Вступний внесок - це грошовий або інший майновий внесок, що не повертається, який зобов'язана сплатити особа при вступі до кооперативу.

Пайовий внесок (пай) - це майновий поворотний внесок члена кооперативу в створення і розвиток кооперативу, здійснюваний шляхом передачі кооперативу майна у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Членство у виробничому кооперативі припиняється при:

- добровільному виході з кооперативу;

- припиненні трудової участі в діяльності кооперативу;

- виключенні з кооперативу у випадках і в порядку, визначеному статутом;

- незатвердженні загальними зборами членів кооперативу рішення правління про прийняття в кооператив;

- смерті члена кооперативу.

Виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, отриманих від її реалізації в іншій діяльності, передбаченій статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Пайовий фонд - фонд кооперативу, що формується з пайових внесків членів кооперативу при створенні кооперативу, та є одним з джерел формування майна кооперативу. Неподільний фонд - обов'язковий фонд, що формується за рахунок вступних внесків і відрахувань від доходу кооперативу та не підлягає розподілу між пайовиками.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї є персоніфікованими і в сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні кооперативу.

При виході або виключенні з кооперативу фізична особа має право на здобуття своєї загальної частки натурою, грошима або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Термін і інші умови отримання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому термін отримання вказаної частки не може перевищувати 2 років, а відлік його починається з 1 січня року, наступного за моментом виходу або виключення з кооперативу (ст. 21 ЗУ "Про кооперацію").

Член виробничого кооперативу має право передати свій пай або його частину іншому члену кооперативу, якщо інше не встановлене статутом кооперативу і законом. Передача паю (його, частини) особі, що не є членом виробничого кооперативу, допускається лише з відома кооперативу. В цьому випадку інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини).

Джерелами формування майна кооперативу є:

- вступні і пайові внески (паї) його членів;

- майно, добровільно передане кооперативу його членами;

- грошові кошти, що поступають від здійснення господарської діяльності;

- грошові кошти, що поступають від створених кооперативом підприємств, установ, організацій;

- грошові і майнові пожертвування, добродійні внески, гранти, безкоштовна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

- інші внески, не заборонені законодавством.

Виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, що належить йому. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі не менше їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачений законом або статутом кооперативу. Виробничий кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу.

Виробничий кооператив може застрахувати своє майно і майнові права за рішенням загальних зборів членів кооперативу, якщо інший порядок не встановлений законом.

Виробничий кооператив за рішенням загальних зборів членів кооперативу може бути реорганізований в підприємства інших форм господарювання.

Згідно зі ст. 112 ГК України підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Підприємство об'єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог ГК України.

Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому законом та статутними документами.

Засновником підприємства об'єднання громадян є відповідне об'єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів.

Право власності релігійних організацій реалізується їх органами управління відповідно до закону.

Релігійні організації мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій.

Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів підприємств об'єднання громадян, релігійної організації встановлюються законами.

26)Правове положення іноземних під та з ін інвест

27)Правове положення казенних підприємств