2.2.1 Їжа як гумористичний прийом

Для англійців притаманний гумор, який є скромним та має характер доброзичливого розлучення. Добре підмічена багатьма дослідниками двоїстість англійського розуміння комічного, пояснює тісне переплетіння та рівноправне положення у національній культурі двох його основних форм – гумору та сатири. Відображаючи характерні національні властивості мислення (гостру та насмішкувату спостережливість, критичність, здоровий глузд), вони стають визначальними якостями англійського мистецтва.

Наш герой з новели Теккерея «On some dinners at Paris» першим ділом замовляє собі устриці – морський та металевий присмак, змило біле вишукане вино. Наш герой як та устриця, приїхавши до Парижу, позбувся своєї ракушки, змив металевий присмак та зміг угамувати апетит. Він порівнює устриці у Британії та Франції, таке враження ніби їх годували свининою, ось тут ми бачимо комічне, безглузде, бо ж устриці не їдять свинини.

«… and vows that you rajeunissez tous les ans—with a plate of oysters—dear little juicy green oysters in their upper shells, swimming in their sweet native brine—not like your great white flaccid natives in England, that look as if they had been fed on pork: and ah! how kindly and pretty that attention is of the two little plates of radishes and butter, which they bring you in, and with which you can dally between the arrival of the various dishes of your dinner; they are like the delicate symphonies which are played at the theatre between the acts of a charming comedy.»

Зустрічаючись з друзями наш герой в кожному домі куштував щось нове. Одного разу він їв баранячу ногу з ріпою (він відвідав заможних друзів), в іншому – просто поснідав, у наступних друзів він їв черепаховий суп (не найкращий варіант для чатування), таким чином наш герой “покуштував” Париж.

2.3 Алкоголь як культурне явище

Окрім феномену їжі ми спостерігаємо феном алкоголю. У більшості людей алкоголь асоціюється з якимсь внутрішніми проблемами, якщо про алкоголь йдеться у творі, значить якийсь персонаж від нього залежний, а отже, хтось у цьому творі буде страждати, це буде література страждання – це жанр біографічної літератури, у якій головний герой долає особисті травми, набуті в період дитинства. Але новела Теккерея, зовсім не трагічна, і проблеми з алкоголізмом у головного героя не спостерігаємо. Одразу кидається в очі те, як наш герой цінує алкоголь, для нього це не просто рідина, яку можна випити і забути всі свої проблеми, це рідина, якою можна насолодитися, зігрітися, доторкнутись до прекрасного.

«Poor dear soul! she would be as happy with a slice of the children’s joint, and a cup of tea in the evening. She takes them when you are away. To give fine wine to that dear creature is like giving pearls to—to animals who don’t know their value.»

Теккерей описує червоне вино як перлини, не дивно, що ми говоримо про вино, адже це національний напій у Франції, а особливо сухе вино корисне для серця. Наш герой багато вживає портвейну, адже англійці люблять солоденьке і наш герой собі не зраджує. Але на першій зустрічі з своїм другом він випиває світле пиво, розуміючи те, що це йому нагадує дім, то парижською вишуканістю не пахне і тому він відмовляється пити і їсти те, що пив і їв в Британії.

«…to converse with the sommelier confidentially about the wine—a pint of Champagne, say, and a bottle of Bordeaux, or a bottle of Burgundy, not more, for your private drinking.»