Темперамент

Властивості вищої нервової діяльності: Сила процесів збудження та гальмування; Врівноваженість процесів збудження та гальмування; Рухливість процесів збудження та гальмування

Типи: Сангвінік (нервові процеси сильні, врівноважені, рухливі); Холерик (нервові процеси сильні, неврівноважені); Меланхолік (нервові процеси слабкі, малорухливі, неврівноважені); Флегматик (нервові процеси сильні, врівноважені, інертні);

Основні властивості: Сензитивність, Пластичність, Резистентність, Реактивність, Ригідність, Екстравертованість та інтравертованість

Характер

У кожної людини вже вивчені нами риси і якості поєднанні по-різному.

Неповторне, індивідуальне поєднання психологічних рис особистості є характером.

Термін характер (від грец. Character – «риса», «прикмета», «відбиток», «чеканка») введений для позначення цих властивостей людини другом Арістотеля Теофрастом, який у «характеристиках» описав з позиції мораліста 31 тип людських характерів - людей хвалькуватих, базік, нещирих нудних у розмові, улесливих та інших.

Характер найбільше пов’язується з темпераментом, який як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму його вираження. Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.

Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві.

Отже, характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці. Навколишній дійсності та до самої себе.

Необхідно зупинитися на позитивних і негативних рисах характеру. Позитивними рисами характеру культурної людини є справедливість, дотримання слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість.

Графічна схема характеру за С.Д.Максименком

Характер

Властивості характеру: Повнота, Цілісність, Визначеність, Сила

Риси характеру: Інтелектуальні, Емоційні, Вольові

Стійкі риси, що виявляють ставлення особистості: До самої себе, До праці, До інших людей, До речей та природного середовища

До негативних рис характеру належать відчуженість, замк­нутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гор­диня, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, запере­чення істини, дріб'язковість, мізантропія. Негативні риси харак­теру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхнім праг­ненням до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці.

Ставлячись до вчинків і поведінки інших, людина формує власні риси характеру за аналогією чи протиставленням. Став­лення до самої себе — позитивне або негативне — залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимог­ливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості.

Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх ак­центуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю за­гостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші па­тологічні реакції.

Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напру­ження.

Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, спе­цифіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, заса- довими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особ­ливості, що і створюють ґрунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.

Розглянемо найхарактерніші прояви акцентуації.

Застрявання в стані збудження на впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди виявляють відповідальність і розсудливість при розгляді справ.

Педантизм виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні «букви», хоча це й шкодить справі, у міркуванні типу «коли б чого не трапилося».

Демонстративні характери виявляють амбіційність, їм влас­тиве хизування, зухвалість, де потрібно погодитися, вони запере­чують очевидне: «це неможливо», «я цього не розумію». За зви­чайних умов такі особистості здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів.

Екзальтовані особистості надмірно захоплюються, вихваля­ють те, що на це не заслуговує, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу, їхні реакції на вчинки свої або інших лю­дей загострено емоційні, афективні.

Тривожні типи особистості в усьому чекають небезпеку, виявляють підвищену боязливість, соромливість, розгубленість, здатні схо­ватися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, втекти від нього, якщо він чимось погрожує.

Інтровертовані особистості замкнуті, свої думки та пережи­вання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уника­ють контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм підлітків більше властивий інтровертованим особис­тостям.

Екстравертовані особистості прагнуть до спілкування, кон­тактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосеред­жуються переважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні по­годжуватися з усім, що їм пропонують.