1. Пряма аналогія. Вона означає схожість об’єктів різних галузей за певними властивостями або відношеннями. Здебільшого її визначають за такими критеріями:

- аналогія за формою. Використовується об’єкт, який зовні нагадує будь-який інший (книга – двері, плитка шоколаду, цеглина тощо);

- компонентна (структурна) аналогія. Необхідно знайти об’єкт з аналогічною структурою (сніг – морозиво, вата – хмара, піна – солодка вата);

- функціональна аналогія. Віднаходять об’єкт, якому властиві ці або інші функції. Як правило, шукають у протилежних галузях (машина – кінь, мурашка, віслючок, стоніжка, потяг; вітер – пилосос, вентилятор);

- аналогія за кольором. Добирається об’єкт одного кольору та відтінку(сонце – кульбаба, банан, лимон);

- аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів (тиха година – захід сонця, свічка, що догорає).

На комбінуванні різних видів аналогії ґрунтується метод гірлянд та асоціацій. Гірлянди аналогії формуються як перелік слів, починаючи з основного слова.

Наприклад, діти – багато – галасують – бігають – листопад – прогулянка – дощ – парасолька – калюжі – діти.

Цей метод дає змогу дізнатися, що найбільше сподобалося чи запам’яталося дітям на святі, прогулянці, екскурсії тощо.

2. Фантастична аналогія. Ця аналогія здатна будь-яку дію перенести в казку, використати для розв’язання певного завдання чарівництво, фантастичних і казкових героїв, тобто уявити, як би ви вирішили цю проблему.

Використовують фантастичні аналогії під час складання творчих розповідей, казок з новими героями та незвичайними пригодами. Наприклад, опиши казковий дитсадок або школу, фантастичні прогулянки, екскурсії, вихідні, свята тощо. Під час складання таких казок діти інтуїтивно передають свої потаємні думки і бажання.

3. Емпатійна аналогія. В її основу покладено принцип ототожнення себе з об’єктом, що розглядається. Розв’язуючи завдання, дитина вживається в образ об’єкта, намагається по-своєму пережити його відчуття.

Наприклад, дитині пропонується: «А що, якби ти перетворився на кущик? Про що ти мрієш? Кого ти боїшся? З ким би ти товаришував? Про що шепочуть твої листочки?» Або «Уяви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої друзі? Що ти полюбляєш їсти?»

Діти самостійно обирають ролі: свійських тварин, іграшок, посуду,

рослин тощо. Під час такого опису вони виконують характерні рухи, а потім

розповідають, хто вони і що при цьому відчувають.