3. Характеристика розпорядчих методів менеджменту, їх застосування в управлінні підприємствами індустрії туризму

У практиці менеджменту можуть виникнути неперед­бачені регламентаційними актами, нормами проблеми або передбачені ними як розпорядча діяльність. Непередбаче­ними ситуаціями є відхилення від планів, спричинені по­рушенням зв'язків між суб'єктом і об'єктом менеджмен­ту, недостатньою обґрунтованістю управлінських рішень, зривами в постачанні товарами і сировиною, змінами по­питу на ринку та ін. Відхилення порушують програму розвитку господарської діяльності і потребують активно­го втручання управлінських органів для термінового ви­правлення становища. Передбаченими в організаційних нормах ситуаціями, але такими, що потребують конкрет­ної розпорядницької діяльності, є, наприклад, діяльність із добору і розстановки кадрів, оперативного керівництва виробничо-господарськими процесами. Для їх вирішення застосовують методи розпорядчого впливу.

Розпорядчі методи менеджменту — система важелів поточного ре­гулювання діяльності об'єкта управління у формі директив, поста­нов, наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій.

Основою розпорядчого впливу є порядок управління, який ґрунтується на актах організаційного впливу. Саме на підтримання і вдосконалення цього порядку і спрямо­ваний розпорядчий вплив. Він виходить від керівника, є обов'язковим і не підлягає обговоренню чи зміні. Усі ак­ти розпорядчого впливу спрямовують від вищих управ­лінських щаблів до нижчих, від керівника до підлеглих.

Розпорядчому впливу властива нерегулярність, оскіль­ки відхилення в управлінні виникають непередбачувано. У належно організованій системі вони зведені до мініму му, проте внаслідок різноманітних зовнішніх і внутрішніх причин інколи й вона потребує застосування розпорядчо­го впливу.

Причинами відхилень, наприклад у системі матері­ально-технічного постачання, можуть бути неритмічність поставок сировини та матеріалів; у системі збуту — не­добросовісність покупців продукції, затримання платежів за неї тощо; в технологічній системі — порушення тех­нологічного процесу виробництва, недотримання регла­ментів та режимів роботи; в системі організації праці — порушення трудової дисципліни, використання недоско­налих систем матеріального стимулювання праці; в еко­номічній — невідповідність фактичних витрат виробниц­тва (обігу) запланованим, недосконалість діючих систем планування тощо.

Методи розпорядчого впливу дають змогу запобігти від­хиленням від планової програми господарювання, забез­печити врівноваження системи впровадженням доскона­лішого порядку організації праці, планування, стимулю­вання тощо. Розпорядчий вплив здійснюють на основі управлінських рішень щодо способів подолання відхилень. Формами їх є усні та письмові розпорядження: директи­ви, постанови, накази, вказівки, розпорядження, резолю­ції. Документи з аналогічними назвами — це лише зовні­шній аспект розпорядчого впливу, який може бути усним чи документально оформленим. Усна форма оперативні­ша, документальна сприяє глибшому розумінню, обліку і контролю виконання розпоряджень. Уміле поєднання всіх форм розпорядчої діяльності сприяє успішній діяльності керівника.

Специфічною формою розпорядчого впливу є дирек­тива.

Директива (лат. діп£о — керую) — рішення про цілі перспективно­го розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, органі­зацій, господарських систем та галузей.

Директиви визначають загальну мету господарювання на тривалий період, яка потребує якісної зміни способів і методів роботи. Реалізація директив пов'язана з прийнят­тям постанов, виданням наказів, розпоряджень для ви­рішення проміжних завдань.

Постанова — прийнятий колегіальним органом управління (з 'їздом, конференцією, колегією, комісією, правлінням) розпорядчий акт, який і визначає шляхи вирішення важливих питань для всієї органі­зації чи її певної підсистеми.

Основною формою розпорядчого впливу в організаці­ях, які управляються керівниками, що діють на засадах єдиноначальності, є накази.

Наказ — письмове вирішення певного завдання з переліком кон­кретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб І форм конт­ролю.

Виконання наказу обов'язкове, оскільки він виражає волю лінійного керівника, який має право одноосібного прийняття рішень. Наказ повинен відповідати нормам ад­міністративного права, інакше він юридично може бути неправомірним.

Різновидом розпорядчого впливу є розпорядження.

Розпорядження — деталізація конкретних шляхів і способів вирі­шення окремих завдань у межах окремих служб та підрозділів.

Розпорядження може бути видане лінійним або функ­ціональним керівником у межах його повноважень. В управлінні широко застосовують резолюції.

Резолюція— конкретна вказівка виконав­цю щодо певних його дій, передбачених відповідним документом.

Як правило, резолюцію накладає керівник у лівому верхньому куті документа по діагоналі.

Різноманітність форм реалізації розпорядчого впливу дає змогу успішно підтримувати стійкість системи управ­ління відповідно до особливостей проблем, що виникають, і усувати відхилення.

Важливим аспектом практики менеджменту є ефектив­ність використання розпорядчих методів. Визначити її можна, зіставляючи те, що було передбачено наказами, постановами, розпорядженнями та іншими формами роз­порядчого впливу, з результатами їх реалізації. Ефектив­ність письмових розпоряджень засвідчують їх кількість, ступінь обґрунтованості, творча ініціатива виконавців, рі­вень виконавської дисципліни: чим вищий рівень (якість) організації праці, виробництва і управління, тим менше видається письмових розпоряджень. Чим більше письмо­вих вказівок, тим вірогідніша непогодженість заходів, строків, порушення принципу матеріальної забезпеченос­ті розпоряджень.

Обґрунтованість розпоряджень і вказівок потрібно насамперед оцінювати щодо юридичної відповідності їх змісту правовим нормам. Важливою є ресурсна обґрунто­ваність, тобто наявність чи надання матеріальних, фінан- сових та часових ресурсів для виконання вказівок і роз­поряджень.

Вдаючись до розпорядчих методів, менеджер повинен чітко і грамотно ставити завдання, компетентно аналізу­вати та контролювати їх реалізацію, організовувати ін-структивно-роз'яснювальну роботу, налагоджувати та під­тримувати виконавчу дисципліну.

Виконавча дисципліна — виконання наказів, розпоряджень, вка­зівок керівника, яке забезпечується кваліфікацією, досвідом, твор­чістю та Ініціативою виконавців.

Для налагодження високої виконавчої дисципліни пот­рібні:

— чітко встановлені строки виконання завдань і захо­дів, що містяться в постановах, розпорядженнях, нака­зах, і сувора перевірка їх додержання;

— персональна відповідальність за виконання завдань та заходів;

— встановлення заохочень за своєчасне й дострокове виконання завдань і реалізацію заходів.

За недотримання цих умов та відсутності дієвого конт­ролю своєчасно виконуються не більше 50—55% загаль­ної кількості розпоряджень.

Поряд з письмовою формою розпорядчої діяльності ви­користовують усні розпорядження як важливий засіб ко­мунікації у системі управління. Вони повинні відповіда­ти таким вимогам:

— лаконічність, конкретність, смислова вичерпність, зрозумілість і доступність для виконавців;

— необхідність з'ясування, чи правильно виконавець зрозумів розпорядження;

— упевненість, що чергове розпорядження не суперечитиме попереднім;

— фіксування змісту розпорядження керівником. Для цього використовують діловий блокнот чи спеціальний журнал.

У розпорядчій діяльності керівника також виявляється його мистецтво управління. Вміле використання різних розпорядчих методів, поєднання їх з організаційно-стабі­лізуючими впорядковує управлінський вплив на об'єкт управління, підвищує ефективність управлінської діяль­ності, забезпечує ритмічну роботу соціально-економічної системи (організації), поліпшує стабілізованість організації у зовнішньому середовищі та оперативність її реакцій на його зміни.