Підтема 7.3. Соціально-психологічні методи менеджменту в практиці управління підприємствами індустрії туризму

1. Загальна характеристика та класифікація соціально-психологічних методи менеджменту

2. Соціальні методи менеджменту в практиці управління підприємствами індустрії туризму

3. Психологічні методи менеджменту в практиці управління підприємствами індустрії туризму

Література:

1. Стадник в.В., Йохна м.А. Менеджмент: Посібник. – к.: Академвидав, 2003. – 464с.

2. Тарнавська н.П., Пушкар р.М. Менеджмент: теорія та практика.-Тернопіль: Карт-бланш, 1997.-456с.

3. Хміль ф.І. Основи теорії менеджменту: Навч. Посібник. – к.: ісдо, 1995.

1. Загальна характеристика та класифікація соціально-психологічних методи менеджменту

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому використовуються знання загальної і соціальної психології.

Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні.

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв'язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей.

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найсприятливішого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці (ліквідація монотонності, колірне забарвлення приміщень і устаткування, використання спеціально підібраної музики); психологічне спонукання (заохочення творчості, ініціативи і самостійності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.

Головною метою застосування зазначених методів є сформу­вання в колективі позитивного соціального й психологічного клімату, завдяки чому значною мірою вирішуються виховні, ор­ганізаційні й економічні завдання. Тобто поставлені перед колекти­вом цілі можуть бути досягнуті за допомогою одного з важливіших критеріїв ефективності й якості роботи - людського фактору. Уміння враховувати «людський фактор» дозволяє керівникові цілеспрямовано впливати на колектив, створювати необхідні умови для праці і формувати колектив однодумців. Прийоми й спосо­би соціально-психологічних методів, які застосовуються на під­приємствах, досить часто визначаються фаховим рівнем та компе­тентністю керівника, організаторськими здібностями й обізнаніс­тю в галузі соціальної психології. Очолювати колектив повинні фахівці, які володіють методикою застосування системи соціально­го і психологічного впливу

2. Соціальні методи менеджменту в практиці управління підприємствами індустрії туризму

Під соціальними методами управління розуміють, систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу і його окремих працівників.

Соціальні методи управління грунтуються на вра­хуванні особливостей взаємодії людей, форм спілкуван­ня, культурних норм і цінностей. За їх допомогою здій­снюється управління відносинами в колективах і між колективами. Забезпечують формування і розвиток трудових колективів шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через потреби, інтереси, мотиви, іде­али, цілі, нахили тощо.

До методів соціального управління належать

соціальне прогнозування,

соціальне нормування,

соціальне-регулювання

соціальне планування.

Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; динаміку співвідношення фізичної і розумової праці та ін.

Соціальне нормування як метод управління полягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою звичайно розуміють певний, визнаний обов'язковим, порядок, правило.

Соціальні норми відображають певного роду інтереси — суспільні, класові, колективні та групові. Головне і безпосереднє завдання цих норм — погодити всі види інтересів. Оскільки інтереси визначають спрямованість поведінки окремих людей і їхніх груп, то взаємне узгодження суспільних та особистих інтересів має вирішальне значення для функціонування механізму регулювання управлінських відносин. Вирішити це завдання досить складно, оскільки зв'язки між інтересами різних рівнів і різних видів далеко не однозначні і, як правило, являють собою складну комбінацію і нерідко можуть виявиться взаємно суперечливими.

Соціальне регулювання — це заходи щодо підтримання соціальної справедливості у колективі та удосконалення соціальних відносин між працівниками.

Засобами соціального регулювання є колективні договори, угоди, контракти, взаємні зобов'язання, правила внутрішнього розпорядку, статути (в частині, що регулює поведінку службових осіб), правила етикету, ритуали. Сюди також відносять черговість задоволення соціальних потреб залежно від трудового стажу, виробничої активності працівників тощо.

Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної, особистої ініціативи працівників та інтересу їх до праці.

Соціальне планування як метод соціального управління реалізується складанням плану соціального роз­витку організації (підприємства).

План соціального розвитку трудового колективу — органічна складова частина комплексного плану (програми) економічного і соціального розвитку підприємства (організації), в якій передбачається науково обгрунтована і матеріально забезпечена система заходів щодо удосконалення структури колективу, формування і найбільш повного задоволення матеріальних і духовних потреб працівників.

Планування соціального розвитку повинно випливати з базового рівня розвитку (соціального паспорту колективу), включаючи завдання по його змінах (соціальнний прогноз) і містити перелік конкретних заходів з строками реалізації їх, відповідальних осіб, розмірів та джерел фінансування.

План соціального розвитку має бути погоджений з відповідними заходами щодо соціального розвитку і захисту працівників, що розробляє профспілкова організація.

Отже, соціальні методи управління – це сукупність специ­фічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між працівника­ми, а також на соціальні процеси в ньому.