Текст переконливого характеру

Сьогодні в багатьох куточках нашої планети потреба в прісній воді починає перевищувати її доступність, і немає ніяких підстав сподіватися, що ситуація вирішиться сама собою. В даний час одна людина з шести, тобто більше мільярда людей по всій Землі, страждають від нестачі питної прісної води. Відповідно до даних ООН, до 2025 р. більш ніж половина країн земної кулі або зазнає серйозного перевантаження (наприклад, коли потрібна більша кількість прісної води, ніж є), або ж там виникне відвертий її дефіцит. До середини століття вже до трьох чвертей населення Землі зіткнеться з проблемами прісної води.

Вчені очікують, що її дефіцит стане повсюдним значною мірою тому, що населення зростає, а багато людей стають багатшими (що збільшує попит на воду), а також оскільки глобальна зміна клімату веде до опустелювання і зниження водозабезпеченості багатьох регіонів. Більш того, багато джерел води знаходяться під загрозою через забруднення стоками та промисловими викидами, змиву добрив з полів і проникнення солоної води в прибережних зонах у водоносні шари через відкачування ґрунтових вод. Оскільки проблеми прісної води можуть привести до голоду, хвороб, політичної нестабільності і навіть до збройних конфліктів, нездатність прийняти належні заходи загрожує серйозними наслідками.

Для того щоб розібратися у світовій проблемі водозабезпечення, необхідно зрозуміти, яка кількість прісної води потрібна в розрахунку на одну людину, а також вивчити фактори, що заважають водопостачанню та збільшують потребу у воді в різних частинах світу. Малін Фалкенмарк (Malin Falkenmark) зі Стокгольмського міжнародного інституту води та інші вважають, що кожній людині на Землі в середньому потрібно як мінімум 1 тис. куб. м води на рік, яка витрачається для пиття, гігієни та сільськогосподарського виробництва продуктів харчування. Ступінь забезпеченості залежить від регіону, оскільки розподіл водних ресурсів на Земній кулі дуже неоднорідний.

Особливо важко забезпечити людей необхідною кількістю води в посушливих регіонах слаборозвинених країн і країн, що розвиваються, при високій густині населення, оскільки потреба у воді там дуже велика, а її доступність обмежена. Такі річки, як Ніл, Йордан, менше Янцзи і Ганг, сильно міліють протягом значної частини року. А під Нью-Делі, Пекіном і багатьма іншими інтенсивно зростаючими містами падає рівень ґрунтових вод.

З проблемами прісної води все частіше починають стикатися і в розвинених країнах. Наприклад сильні посухи в США недавно привели до її дефіциту в багатьох містах в північній частині штату Джорджія і на великих територіях Південно-Заходу.

Проблеми прісної води - Науково-популярний блоґ (http://www.npblog.com.ua/index.php/ekologiya/problemi-prisnoyi-vodi.html)

Мобілізаційний текст

Необхідно проводити розумну цінову політику, що сприяє кращому збереженню води в житловому та промисловому секторах. У минулому ціна прісної води в США та інших великих економічних державах була занадто низькою, щоб стимулювати водоспоживачів економити воду. Нерідко люди експлуатують природний ресурс, мало піклуючись про втрати, якщо він дістається майже безкоштовно.

Відповідно, головна рекомендація - встановити більш високі ціни на воду повсюдно і стимулювати такі заходи, як систематичне повторне використання побутових нефекальних стоків (так званої «сірої води») для непитних цілей.

Підвищення цін поліпшить також стан систем доставки води і знизить її втрати. Один з найважливіших наслідків надто низьких цін на воду полягає в тому, що виділяються недостатні кошти на розвиток і підтримку систем водопостачання. Відповідні служби зазвичай не прагнуть своєчасно виявляти витоки, а приступають до ремонту лише після того, як труби остаточно прорве.

Однак вартість ремонту і модернізації інфраструктури систем водопостачання в США і Канаді, здатних знизити втрати і забезпечити їх безперебійне функціонування, виявиться надто високою. Консалтингова фірма Booz Allen Hamilton підрахувала, що в найближчі 25 років обом країнам буде потрібно витратити на системи водопостачання в загальній складності $ 3,6 трлн.

Необхідно використовувати й іншу важливу стратегію, яка звернена на найбільших споживачів. Мета цієї стратегії - зрошення сільськогосподарських угідь: якщо порівнювати сільське господарство з будь-яким іншим видом споживання води окремо, то тут можна зберегти прісної води набагато більше. Як показують дослідження Міжнародного інституту управління водними ресурсами, для того щоб забезпечити населення Землі їжею в 2050 р. без будь-яких технологічних нововведень в зрошуваному сільськогосподарському виробництві, фермерам буде потрібно значне підвищення кількості споживаної води (збільшення з поточних 2700 до 4000 куб. км).

З іншого боку, навіть вельми скромне десятивідсоткове зростання ефективності зрошення вивільнить більше води, ніж витрачається на випаровування у всіх інших видах людської діяльності. Тому необхідно ліквідувати витоки в системі транспортування води і реалізувати методи її збереження, а також більш ефективні способи її доставки безпосередньо до рослин.

Ще один підхід до заощадження води полягає в тому, щоб між сезонами вегетації зберігати вологу, призначену для зрошення, в підземних сховищах. У більшості регіонів світу накопичення дощової і снігової води та її стік в річки сягає максимуму між сезонами вегетації, коли потреба у воді для зрошення мінімальна. Основне завдання - зберегти воду і використовувати її в той сезон, коли потреба в ній для зрошення полів особливо велика.

Найпростіший спосіб - утримати воду за допомогою гребель, проте з відкритої поверхні водосховищ відбувається випаровування значної її кількості. Втрати на випаровування можна знизити, якщо зберігати вологу під землею. Можна використовувати великі підземні резервуари, які легко наповнювати з поверхневих джерел води, а потім викачувати з них воду для зрошення в міру необхідності. Подібні «банки води» вже є в Арізоні, Каліфорнії та в інших місцях.

Більш широке використання дощувальних систем поливу, які мінімізують витрати води, дозволяючи їй повільно надходити або з ґрунтового шару, або прямо з прикореневої зони рослин - ефективний засіб скорочення використання води для іригації. Інвестування в нові сорти рослин, здатні переносити нестачу води, посухи та полив засоленою водою, також дозволяє додатково знизити витрату води на зрошення.

Скоротити потребу у воді для зрошення в пустельних і напівпустельних областей і при цьому забезпечити зростаючий в усьому світі попит на продукти харчування можна, забезпечуючи ці області так званою «віртуальною» водою. Цим терміном позначають її кількість, витрачену на виробництво продуктів харчування та інших товарів. Якщо вони експортуються в посушливі регіони, то там вже не доведеться витрачати воду для їх вирощування. Отже, привіз товарів до місця споживання еквівалентний доставці води.

Поняття віртуальної води може спочатку здатися якимись статистичними хитрощами, однак доставка товарів допомагає багатьом посушливим країнам уникнути витрати власних джерел води на сільське господарство, що вивільняє значну її кількість для інших видів застосування. Віртуальна вода і торгівля нею допомогли вирішенню багатьох міжнародних спорів, викликаних нестачею води. Наприклад експорт віртуальної води у вигляді продуктів до Йорданії знизив ймовірність виникнення конфлікту з сусіднім Ізраїлем.

Глобальний об’єм віртуальної води, яка продається щорічно, перевищує 800 млрд куб. м води на рік, що еквівалентно десяти річкам розміром з Ніл. Лібералізація торгівлі сільськогосподарськими продуктами і зниження податкових обмежень, які в даний час перешкоджають потоку продуктів харчування, зможе збільшити потоки віртуальної води по всьому світу. Наприклад вільна торгівля призведе до подвоєння нинішнього загальної кількості перенесення віртуальної води до більш ніж 1,7 трлн куб. м.

Однак населення зростаючих міст потребує води для пиття, а також для гігієни та санітарії. Постійно зростаючі потреби в рідині для звичайних міських змивних туалетів можна знизити, застосовуючи пристрої, які не потребують води або витрачають її в невеликих кількостях. За допомогою цієї технології сеча направляється для використання в сільському господарстві, а інша речовина перетворюється на місці в органічний компост. Пристрої діють за тим же принципом, що і звичайна садова компостна купа. За допомогою аеробних мікроорганізмів у них відбувається розщеплення фекалій в нетоксичну масу, багату поживними речовинами для рослин, яку можна використовувати як добриво. Технологія може використовуватися абсолютно безпечним чином навіть в умовах дуже щільного міського заселення, як демонструє приклад Gebers Housing Project в передмістях Стокгольма.

По суті, дана технологія дозволяє відокремити санітарні системи від водопостачання, що за умови широкого впровадження дозволить зберегти значні кількості прісної води.

Протилежний підхід, а саме збільшення водопостачання, також стане критично важливим компонентом вирішення проблеми прісної води. Лише близько 3% води на Землі - це прісна вода, а вся інша - солона. Однак існують методи її опріснення, за допомогою яких можна експлуатувати і цей величезний ресурс. Зниження витрат на найбільш вигідний в енергетичному відношенні процес опріснення - за допомогою систем зворотного осмосу - означає, що багато приморських міст зможуть отримати нове джерело питної води.

Автор:Станіслав Шух

(http://www.npblog.com.ua/index.php/ekologiya/problemi-prisnoyi-vodi.html)

Фото 1 (проблема води у найбільш потребуючих країнах світу)

Фото 2 (Результати спричинений людською діяльністю на певних територіях протягом останніх двох століть)

Фото 3 (Якщо розумно не використовувати воду – за кілька десятків років її не буде ніде)