28.Судення як основна форма мислення

Судження – це форма абстрактно-логічного мислення, яка відображує в собі взаємодію декількох понять, властивостей , ознак яка призводить до певної думки про щось або про когось.

Структура судження:

Суб’єкт – це поняття про предмет нашої думки.

Предикат – поняття про властивість, ознаку , відношення яке існує в нашій думці.

Зв’язка – це певні слова (замінники), які пов’язують суб’єкт та предикат

Київ є столицею України( суб’єкт – Київ, предикат – столиця України, зв’язка – є.

.Існують судження в яких важко визначити суб’єкт та предиката відповідності із світоглядом людини( Буття визначає свідомість. Свідомість визначає буття).

Пропозиційна змінна – функція або твердження в якому йдеться про певну властивість предиката чи відношення між предметами при невизначеності самого предмета.

Види функцій

1. арифметична х ><у

2. ■ – геометрична фігура

3. функція відношення х R у

29.Розподіл суджень за змістом предикату

Судження – це форма абстрактно-логічного мислення, яка відображує в собі взаємодію декількох понять, властивостей , ознак яка призводить до певної думки про щось або про когось.

Залежно від характеру предиката всі судження діляться на 3-и групи: 1. Атрибутивні - такі судження, в предикаті яких виражені властивості або ознаки предметів. 2. Релятивних - такі судження, в предикаті яких виражені не властивості або ознаки предметів, а відносини між ними (Іван старше Петра, Волга довше Оки). 3. Екзистенційні - такі судження, в предикаті яких виражено факт існування або не існування будь-яких сутностей.

30.Розподіл суджень за якістю звязку

Судження – це форма абстрактно-логічного мислення, яка відображує в собі взаємодію декількох понять, властивостей , ознак яка призводить до певної думки про щось або про когось.

За якістю судження поділяють:

Стверджувальне – це с, в якому стверджують наявність ознаки в предмета.

(Сонце світить усім)

Заперечувальне – в якому заперечують наявність ознаки в предмета.( Ніхто не буває завжди мудрим).

3. Предмет науки логіки

Термін «логіка» походить від давньогрецького слова «логос» , шо означає «слово» ( або «речення», « висловлювання») та «смисл» (або «поняття», «судження»). З розвитком людської думки значення терміня « логіка» неодноразово змінювалося. На сьогодні йому приписують щонайменше 3 значення.

1 Термін «логіка» можна вживати в словосполученнях типу «логіка історії» «логіка речей» « логіка подій». Тут слово «логіка» позначає певні взаємозв’язки явищ, подій. Воно вказує на закономірну послідовність речей та явищ.

2 Термін «логіка» дуже часто в спілкування людей використовують у зв’язку з таким феноменом, як людське мислення. ( логіка мислення, жіноча логіка, залізна логіка). У цьому випадку словом логіка позначають обґрунтованість, доведеність положень, які висуває логіка. Тут можна говорити про логіку, як характеристику людського мислення.

3 Термін «логіка» може бути використаний для позначення певної науки. Логіку насамперед цікавить , як саме міркують люди, які схеми міркувань вони застосовують для обґрунтування своїх думок, яких помилок можуть при цьому припускатися.

У зв’язку з цим логіку можна визначити так:

Логіка – це наука, яка вивчає форми(схеми, структури) міркувань людей.

При цьому її не цікавлять міркування конкретних людей. Вона лише встановлює загальні умови ( закони, норми, правила), згідно з якими має будуватися будь-яке міркування.