5. Поняття логічної форми

Логічна форма міркування – це спосіб зв’язку висловлювань, що входять до його складу. Компоненти логічної форми:

Логічні терміни зазвичай у природній мові виражаються за допомогою таких слів та словосполучень, як будь0який, деякий, є, і.

У нелогічних термінах фіксують певне інформацію, про яку йдеться у виразі. Це можуть бути як окремі слова, словосполучення, так і цілі речення.

Міркування виражено саме в нелогічних термінах. Отже, логічна форма міркування – це його структура, яку виявляють внаслідок абстрагування від значень нелогічних термінів.

Логічний закон – внутрішній необхідний суттєвий повторювально- об’єктивний зв'язок , вході нашого міркування і між нашими міркуваннями, який обов’язково спирається на основі форми абстрактно-логічного мислення.

9. Логічні погліди античних філософів

Логіка – дуже давня наука. Її історія налічує близько 2,5 тис. р і поділяється на 2 етапи:

Традиційний( 4 ст. до н.е. – друга половина 19 ст)

Сучасний ( друга половина 19 ст – до нашого часу).

В часи античності ( 4-3 ст до н е ) логіка вперше з’являється як наука. Її фундатором вважають давньогрецького філософі, вченого-енциклопедиста Аристотеля. На його думку, Логіка – це надзвичайна наука, вона дає змогу кожному, хто її опанував, отримати метод дослідження будь-якої проблеми, оскільки саме ця наука дає можливість у явному вигляді визначити, що є доведення, та виділити його головні різновиди та щаблі. Цей метод відомий як дедуктивний. Аристотель його називав « силогістичним методом». На його думку будь-яке доведення можна побудувати у вигляді певного силогізму, тобто міркування.

Поряд з Аристотелем в античні часи логічною проблематикою цікавилися представники стоїцизму та софістики. Серед стоїків слід відзначити Хрисіппа, який розробив стоїчну концепцію логіки. Головну увагу він приділяв дослідженюю таких компонентів логічної форми міркування, завдяки яким висловлювання пов’язують між собою.( наприклад логічні сполучники якщо, то; і;або).

Софісти головну увагу приділяли аналізу логічних помилок у міркуваннях людей.

Важливим етапом у розвитку вчення Аристотеля є логіка античних стоїків (Зенон, Хрисип і ін.), саме вона доповнила аристотелевську теорію силогізму описом складних умовиводів.  Логіка стоїків вважається основою іншого напрямку математичної логіки – логіки висловлень. Серед інших античних мислителів, що розвивали й коментують логічне навчання Аристотеля, варто назвати Галена, ім'ям якого названа 4-я фігура категоричного силогізму; Порфирія, відомого розробленою їм наочною схемою, що відображає відносини підпорядкування між поняттями ("дерево Порфирія"); Боеція, твори якого довгий час служили основними логічними посібниками.